Вирок № 37846403, 17.03.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3268/14-к

1-кп/522/375/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді: Капля О.І.,

при секретарі : Стогнієнко Т.Г.,

за участю прокурора: Місюрко С.В.,

адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт, який надійшов до суду з угодою про визнання винуватості, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013170110003938 від 03.12.2013 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Одеської обл., смт. Любашівка, громадянина України, українця за національністю, із середньою освітою, холостого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, раніше не засудимого,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 ч.1 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як слідує із обвинувального акту та встановлено судом, що в лютому 2013 року, ОСОБА_2, переслідуючи корисливу зацікавленість у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків від надання послуг іншим суб'єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки України, шляхом здійснення незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам по мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, прийняв рішення про створення (придбання) низки підприємств, реквізити та банківські рахунки яких планував використовувати при документальному оформленні неіснуючих операцій на отримання та продаж ТМЦ, послуг, робіт. Вказані документи ОСОБА_2 планував передавати замовникам «послуг» для їх відображеннявідображення, в бухгалтерському і податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток підприємства.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 за допомогою мережі Інтернет та засобів масової інформації став підшукувати власників суб'єктів підприємницької діяльності, які бажали вийти зі складу засновників свого підприємства, в силу життєвих обставин.

Так, у лютому 2013 року ОСОБА_2 домовився з ОСОБА_3 про придбання вже існуючого суб'єкта господарювання ТОВ «Транспортна компанія «ОТК», код 35116901 за грошову винагороду у сумі 42 000 грн., що складає 100 % частки в статутному капіталі підприємства.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_2, усвідомлюючи їх протиправність, та прагнучи убезпечитись від притягнення до встановленої законом відповідальності, через відсутність юридичного зв'язку з підприємством, яке планував використати для вчинення кримінальних правопорушень, вирішив придбати вказаного суб'єкта підприємницької діяльності, шляхом документального оформлення його на іншу особу, створивши таким чином фіктивне підприємство.

З цією метою ОСОБА_2 підшукав громадянина ОСОБА_4, якого ввів в оману щодо істинності своїх мотивів, а також завірив в законності своїх дій та запропонував останньому з метою здійснення в подальшому законної діяльності і отримання прибутку, оформити на своє ім'я ТОВ «Транспортна компанія «ОТК», корпоративні права якого вже фактично були придбані ОСОБА_2 за 42 000 грн.

ОСОБА_4, будучи не обізнаним про незаконні наміри та мотиви ОСОБА_2, погодився з вказаною пропозицією.

Після чого, ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних корисливих дій, посягаючи на встановлений законодавством України порядок здійснення підприємницької діяльності юридичними особами, склав протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ОТК»» № 04/03 від 04.03.2013, нову редакцію Статуту та наказ про призначення на посаду, згідно яких ОСОБА_4 був визначений засновником та директором підприємства, які передав останньому для підпису та нотаріального засвідчення.

У подальшому, ОСОБА_4, будучі впевненим в законності своїх дій та намірів, у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу, в присутності ОСОБА_2, завірив своїм підписом статут «Транспортна компанія «ОТК»» від 05.03.2013, протокол № 04/03 від 04.03.2013 загальних зборів учасників «Транспортна компанія «ОТК»», згідно яких став засновником та керівником підприємства, про що також розписався в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Далі заповнив реєстраційну картку про проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, які були зареєстровані виконавчим Комітетом Одеської міської ради 05.03.2013 за № 15561050012027500.

Згідно реєстраційних документів, підприємство стояло на обліку в ДПІ Суворовського району м. Одеси, являлось платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва № 200087989 від 11.12.2012, з юридичною адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 19 кв. 107. Згідно Статуту основними напрямками діяльності підприємства була оптова торгівля зерновими.

Далі, 07.05.2013 ОСОБА_2 організував відкриття в АТ «Фінростбанк» розрахункових рахунків № 26003003000416, 18.06.2013 № 26000003000583 та 17.06.2013 в ПАТ «Діамантбанк» № 26009300000624 для ТОВ «Транспортна компанія «ОТК»», шляхом підготовки документів, необхідних для відкриття розрахункових рахунків, а саме: підписану та завірену картку із зразками підпису ОСОБА_4 та відбитком печатки ТОВ «Транспортна компанія «ОТК»», копію статуту підприємства, наказу № 04/03 від 04.03.2013 про призначення на посаду директора. Після надання зазначених документів, ОСОБА_4 підписав договори, а також додаткові угоди до договорів про розрахунково-касове обслуговування з оформленням системи «Клієнт банк», які також передав ОСОБА_2 з метою здійснення фінансово-господарської діяльності.

Після цього, всі установчі, реєстраційні, банківські документи, а також печатка підприємства були передані ОСОБА_2, який таким чином отримав до них доступ, що в майбутньому надавало йому можливість використовувати вказане фіктивне підприємство для прикриття незаконної діяльності - надання послуг суб'єктам підприємницької діяльності, реального сектору економіки України з мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету та конвертації грошових коштів.

У такий спосіб ОСОБА_2, умисно, маючи на меті прикриття незаконної діяльності, не маючи наміру займатися господарською діяльністю у встановленому законом порядку, переслідуючи корисливу зацікавленість у вигляді одержання прибутків від використання фіктивного підприємства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних корисливих дій, посягаючи на встановлений законодавством України порядок здійснення підприємницької діяльності юридичними особами, шляхом проведення державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Транспортна компанія «ОТК»», забезпечив надання вказаному Товариству зовнішніх ознак законності та, не передавши новому власнику товариства ОСОБА_4, якого ввів в оману, всі необхідні документи, отримав необхідні для реалізації злочинного задуму засоби: установчі та реєстраційні документи, печатку, обслуговувані банками рахунки.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.205 ч.1 КК України визнав повністю та підтвердив, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на його затвердженні.

Прокурор Місюрка С.В. в судовому засіданні просив суд затвердити угоду про визнання винуватості від 24.02.2014 року, укладену між підозрюваним ОСОБА_2 та старшим прокурором відділу прокуратури Одеської області Місюрка С.В.

Суд, вивчивши надані матеріали, вислухавши доводи адвоката, пояснення обвинуваченого та вимоги прокурора, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості. Згідно ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 ч.1 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2 цілком розуміє права, визначені п. п. 1 - 4 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Дослідивши угоду про визнання винуватості та переконавшись, що укладена угода є добровільним волевиявленням обвинуваченого, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, з'ясувавши у обвинуваченого, чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, роз'яснивши обвинуваченому його право на справедливий судовий розгляд, встановивши правильне розуміння обвинуваченого змісту та наслідків затвердження угоди, а також перевіривши його відповідність вимогам кримінального процесуального законодавства, заслухавши доводи учасників підготовчого судового засідання та роз'яснивши їм обмеження права, щодо оскарження вироку, передбачені ст. 473 КПК України, суд вважає, що угода про визнання винуватості, укладена між підозрюваним ОСОБА_2 та старшим прокурором відділу прокуратури Одеської області Місюрко С.В. відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, у зв'язку із чим суд вважає, що угода підлягає затвердженню.

Також суд враховує обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно ст. 66 КК України, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику за місцем проживання.

Обставин, які обтяжують покарання згідно ст.67 КК України обвинуваченого ОСОБА_2, суд не вбачає.

Питання про речові докази вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124,314, 373, 374, 468, 475 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Угоду про визнання винуватості від 24.02.2014 року, укладену між підозрюваним ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, старшим прокурором відділу прокуратури Одеської області Місюрко С.В. - затвердити.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 ч.1 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян , що складає 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_2 за даним кримінальним провадженням не обиралась.

Речові докази:

- мобільні телефони, сім-картки, печатки, комп'ютерна техніка, бухгалтерська документація, чорнові записи, пластикові картки підприємств - вважати повернутими за належністю ОСОБА_6;

- грошові кошти в сумі 9658000 грн.- вважати повернутими за належністю ПАТ КБ «Надра»;

- документи - вважати повернутими за належністю ПАТ «Укргазбанк»;

- ключі, комп'ютерна техніка, телефони, сім- картки, документи - вважати повернутими за належністю ОСОБА_7;

- мобільні телефони, сім-картки, печатки, комп'ютерна техніка, чорнові записи, документи - вважати повернутими за належністю ОСОБА_8;

- печатки, комп'ютерна техніка, бухгалтерська документація, чорнові записи, пластикові картки - вважати повернутими за належністю ОСОБА_9 та ОСОБА_10;

- мобільні телефони, сім-картки, комп'ютерна техніка, документи, чорнові записи, грошові кошти - вважати повернутими за належністю ОСОБА_11;

- документи, пістолет, дозвіл, мобільні телефони, картки - вважати повернутими за належністю ОСОБА_12;

- документи, мобільні телефони, картки - вважати повернутими за належністю ОСОБА_13;

- документи, фото та банківські виписки - вважати повернутими за належністю ОСОБА_14;

- копії документів, банківські виписки ноутбук - вважати повернутими за належністю ОСОБА_15;

- документи, чорнові записи, печатка, принтер, калькулятори, мобільні телефони, стартові пакети - вважати повернутими за належністю ОСОБА_16;

- печатку ТОВ «Транспортна компанія ОТК» - знищіти;

- реєстраційна справа ТОВ «Транспортна компанія ОТК» - вважати повернутою за належністю до Реєстраційної служби Одеської міської Ради;

- копія паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_2 - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- чекова книжка, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб щодо ТОВ «Транспортна компанія ОТК», статут ТОВ «Транспортна компанія ОТК» від 18.06.2013, наказ №04/03 від 04.03.2013 про призначення на посаду директора ТОВ «Транспортна компанія ОТК» ОСОБА_4 - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- податкова звітність ТОВ «Транспортна компанія ОТК» - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України шляхом подачі через Приморський районний суд м. Одеси в апеляційний суд Одеської області, апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Приморського

районного суду м.Одеси О.І. Капля

17.03.2014