Ухвала суду № 37821453, 17.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2014 р. м. Київ К/9991/34310/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Трубіцина Р.М.

представника відповідача Шила М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.03.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012

у справі № 2а/1270/1135/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.03.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську від 25.01.2012 № 0001958013.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 86, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні судом касаційної інстанції здійснено заміну позивача у справі - Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Стахановський вагонобудівний завод», а також відповідача у справі - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, правонаступником якої була Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, яка, своєю чергою, була правонаступником останньої.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» за податковим повідомленням-рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську від 25.01.2012 № 0001958013 бюджетного відшкодування (в т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкового зобов'язання наступних періодів) в сумі 1185515 грн. слугували висновки документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацію за червень 2011 року, викладені в акті від 06.01.2012 № 1/08-3/00210890, про порушення вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську вважало, що ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» не мало права на податковий кредит та бюджетне відшкодування за операціями з придбання товару в ТОВ «Антикор Груп» за договором поставки від 30.05.2011 № 03/05 та в ТОВ «Донбас-Нафтогаз» за договором поставки від 14.01.2011 № 14/01, оскільки актами документальних невиїзних перевірок цих контрагентів, відповідно, від 11.11.2011 та від 21.11.2011 зафіксовано порушення податкового законодавства в другій ланці постачання за операціями, відповідно, з ТОВ «Інкосбуд Плюс» та з ТОВ «Оріал», обумовлене висновками перевірки про нереальний характер господарських операцій.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до вимог ст. 198 Податкового кодексу України, при визначенні суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), - ст. 200 цього кодексу, зокрема п. 200.3, п. 200.4 ст. 200.

За умови реального здійснення платником податку (покупцем) господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу його активів, у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування підстави для позбавлення його права на податковий кредит та бюджетне відшкодування відсутні.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише виявленими в ході перевірки контрагента порушеннями вимог податкового законодавства при здійсненні ним господарських операцій з іншими підприємствами.

Порушення постачальниками товару при здійсненні господарської діяльності з іншими контрагентами податкового законодавства, що призвело до несплати ними податкових зобов'язань, не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит та бюджетне відшкодування.

У разі, коли контрагент чи його контрагенти не виконали свого обов'язку щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, адже Законом України «Про податок на додану вартість» іншого не передбачено.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що факт реального вчинення господарських операцій та використання в господарській діяльності підтверджено первинними, розрахунковими та іншими документами: податковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, звітом про списання ГСМ по транспортному цеху, звітом про залишок та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти, заявками на постачання товару, паспортами якості на товари, витягом з проекту реконструкції заводу з метою збільшення випуску газових вагонів до 12000 шт., на виконання якого ТОВ «Антикор Груп» постачалось обладнання.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів про правомірне формування позивачем податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування.

З огляду на дотримання судами норм матеріального та процесуального права, надану судами правову оцінку встановленим обставинам, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун