Ухвала суду № 37821450, 20.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2014 р. м. Київ К/800/42110/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року

у справі № 820/1189/13-а

за позовом ОСОБА_4

до Державного агентства України з туризму та курортів

про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та часткову компенсацію втраченої

вигоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державного агентства України з туризму та курортів, відповідно до якого просив: визнати незаконними дії відповідача, пов'язані з відмовою провести інспекцію діяльності туристичної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "JOIN UP", викладені у листі від 17 лютого 2012 № П-8-12 Державного агентства України з туризму та курортів; зобов'язати відповідача провести інспекцію відповідно до скарги позивача від 16 листопада 2011 року та частково компенсувати позивачеві втрачену ним вигоду в сумі 1000 гривень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі № 820/1189/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищевказані рішення скасувати та ухвалити нове.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що між позивачем та туристичною компанією ТОВ "Join Up" укладено договір на придбання туру до Шрі Ланки з відпочинком на морі та одночасно бридбав міні екскурсійний тур по місцевості терміном з 23 жовтня 2011 року по 24 жовтня 2011 року.

Листом від 16 листопада 2011 року позивач звернувся до Обласного комунального закладу "Організаційно-методичний центр туризму" Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації із заявою щодо надання адвокатської і юридичної допомоги для складання судового позову та супроводження судового процесу щодо претензій до туристичного оператора "Join Up", посилаючись на невідповідність отриманих туристичних послуг вартості придбаного туру, неправдивість інформації наданої про тур, нанесення фізичного та моральної шкоди за яку має відповідати туроператор та недопущення існування турів, які можуть бути шкідливими для здоров'я туристів і їх заборону.

Обласний комунальний заклад "Організаційно-методичний центр туризму" Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації листом від 05 грудня 2011 року № 90 перенаправив заяву позивача до Державного агентства України з туризму та курортів за проханням звернути увагу на роботу туроператора "Join Up" та надати рекомендації щодо вирішення порушеного позивачем питання.

Листом від 28 грудня 2011 року відповідач надав відповідь на лист Обласного комунального закладу "Організаційно-методичний центр туризму" Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації листом від 05 грудня 2011 року № 90, відповідно до якого зазначив, що до його компетенції не входять питання порушені позивачем та роз'яснив, що правом подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів має Державна інспекція з питань захисту прав споживачів.

16 січня 2012 року позивач звернувся зі скаргою до відповідача з проханням проаналізувати та встановити, чи відповідає екскурсійний тур організаційним вимогам ліцензійних умов та вжити заходи по відношенню до компанії "Join Up" у відповідності до покладених повноважень, зокрема, у вигляді позбавлення ліцензії.

Листом від 17 лютого 2012 року № П-8-12, відповідач надав відповідь на вищезгадану скаргу позивача, відповідно до якої повідомив, що до його компетенції не входить право подання позовів про захист прав споживачів. Для вирішення претензій до компанії "Join Up" позивачу доцільно звернутись до Державної інспекції з питань захисту прав споживачів.

Позивач вважає протиправною відмову відповідача у проведенні перевірки дотримання ліцензійних умов компанією "Join Up".

Відповідно до підпункту 8 пункту 4 Положення про Державне агентство України з туризму та курортів, затвердженого Указом Президента України № 444/2011 від 08 квітня 2011 року, Держтуризмкурорт України відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням ліцензійних умов провадження туроператорської діяльності.

Згідно частини 8-9 статті 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01 червня 2000 року № 1775-III, планові перевірки дотримання ліцензіатом ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік. Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення ліцензіатом ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов.

Відповідно до частини 1-2 статті 8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01 червня 2000 року № 1775-III, ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності. Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Згідно з пунктом 2.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 17 січня 2001 р. N 7/62, суб'єкт туристичної діяльності при здійсненні діяльності, пов'язаної з організацією іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму та екскурсійної діяльності, повинен дотримуватись таких вимог, зокрема: розповсюджувати достовірну інформацію про туристичні послуги; при виконанні обов'язків туроператора встановлювати ціну на туристичні послуги, а також порядок і форму їх оплати, точно виконувати програму туристичного обслуговування та надавати своєчасну інформацію про всі зміни, що вносяться до програми; при виконанні обов'язків турагента отримувати від туроператорів інформацію про тур, наявність сертифікації готельних послуг та послуг харчування, програму туристичного обслуговування; дотримуватись вимог щодо безпеки життя і здоров'я туриста, збереження його майна. Суб'єкт туристичної діяльності зобов'язаний до початку туру ознайомити туристів з елементами ризику конкретної туристичної подорожі та засобами запобігання їм; надавати туристам у повному обсязі та у визначені терміни оплачені туристичні послуги у кількості та якості, обумовлених договором (контрактом) з туристом та програмою туристського обслуговування; нести відповідальність за матеріальну та моральну шкоду, завдану туристам своїми діями та/або діями партнерів в організації туру; надавати туристам повну інформацію про програму обслуговування, їх права, обов'язки та правила поведінки, правила в'їзду до країни (місця) тимчасового перебування, дату і час початку (закінчення) подорожі, її тривалість; порядок зустрічі, проведення, супроводу туристів, екскурсійного обслуговування; правила проживання в засобах розміщення, пам'ятки природи, історії, культури та інші об'єкти туристичного показу; умови страхування, порядок відшкодування завданих збитків, умови відмови від послуг, митні правила, а також правила перетинання державного кордону.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що у зв'язку з надходженням до відповідача повідомлення позивача про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "JOIN UP" ліцензійних умов в частині виконання організаційних вимог, суду необхідно встановити, чи зобов'язаний був відповідач провести перевірку дотримання туристичним оператором ліцензійних умов та чи правомірною була його відмова у проведення такої перевірки.

Відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У порушення наведених вимог, судами попередніх інстанцій не вирішено питання про залучення у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "JOIN UP", як третьої особи, права та інтереси якого знаходяться у прямій залежності від результатів вирішення спору у цій справі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Скасувати Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі №820/1189/13-а.

Направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: