Ухвала суду № 37821456, 17.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2014 р. м. Київ К/800/14127/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.08.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013

у справі №2а-8787/10/5/0170

за позовом Публічного акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.08.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП в м.Сімферополі АР Крим від 11.06.2010 № 0006334001 та № 0006324001/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Суднобудівний завод «Залів» витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. шляхом безспірного списання з рахунку СДПІ по роботі з ВПП в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим ДПС.

СДПІ по роботі з ВПП у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 44.1 ст. 44, п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, ст.ст. 11, 69, 70, ч. 1 ст. 71, ст.ст. 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням СДПІ по роботі з ВПП в м.Сімферополі АР Крим від 11.06.2010 № 0006334001/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 43735680,00 грн., в т.ч. 21867840,00 грн. основного платежу, нарахованого на підставі п.п. б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, та 21867840,00 грн. штрафних санкцій, нарахованих на підставі п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 цього Закону, а також для зменшення за податковим повідомленням-рішенням від 11.06.2010 № 0006324001/0 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальній сумі 1853685,00 грн., в т.ч. 959393,00 грн. за листопад 2009 року та 894292,00 грн. за грудень 2009 року, слугували висновки документальної невиїзної перевірки позивача, викладені в акті від 01.06.2010 № 166/40-1/14307251, про порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

За висновками відповідача порушення позивачем наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР полягало в тому, що позивач сформував податковий кредит, який враховувався при розрахунку від'ємного значення з податку на додану вартість попередніх періодів, заявленого до бюджетного відшкодування за листопад та грудень 2009 року, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Атолл», ТОВ «Восток-Руда» та ТОВ «Торговий Дім Вагонзавод» за господарськими операціями з поставки товару, які реально не здійснювались. Реальність господарських операцій з придбання позивачем товару у вказаних контрагентів поставлена відповідачем під сумнів з огляду на те, що в податкових накладних в графі «Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» вказано «рулони Б-ПН-НО» замість слова «переплата», а також з огляду на те, що постачальники товару не є його виробниками, відвантаження товару не здійснювали.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту, визначення від'ємного значення та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слід застосовувати положення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

За умови реального здійснення платником податку (покупцем) господарської операції з придбання товару, що призвела до об'єктивної зміни складу його активів, у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону, підстави для позбавлення останнього права на податковий кредит та бюджетне відшкодування відсутні.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише тим, що постачальник товару не був його виробником чи певним недоліком податкової накладної, який не позбавляє її сили податкового і одночасно розрахункового документу, що підтверджує поставку товару і надає платникові податку на додану вартість право сформувати податковий кредит.

До того ж судами встановлено, що податкові накладні відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема графа 3 податкової накладної «Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» заповнена правильно, місить найменування товару, згрупованого за характерною для нього ознакою. Позиція відповідача про те, що в такій графі необхідно зазначати слово «передплата» є безпідставною.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм закону, яке б позбавляло його права на податковий кредит з податку на додану вартість чи бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що факт реального вчинення господарських операцій підтверджено первинними бухгалтерськими документами: договорами, специфікаціями до договорів, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, а також податковими накладними, виписаними особами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, які підтверджують право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні справи повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку на підставі норм матеріального права, що врегульовують спірні відносини. Підстав для задоволення касаційної скарги, яка не містить обґрунтованих доводів та посилань на обставини, що могли б поставити під сумнів правильність та повноту встановлення судами обставин та їх оцінки, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.08.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун