Ухвала суду № 37818686, 24.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Провадження:22-ц/790/1374/14 Головуючий 1 інст. -Прошутя І.Д.

Справа № 646/8380/13-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: спадкове

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

при секретарі Маковецькій О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4про визнання недійсним заповіт, складений їх батьком ОСОБА_7 24.03.2009 р. на користь ОСОБА_4, посилаючись на те, що останній, використовуючи тяжкий стан перебуваю чого на лікуванні хворого батька, за допомогою нотаріуса отримав заповіт на свою користь.

Подалі при розгляді справи ОСОБА_6 уточнив підстави позову,посилаючись на те, що батько ОСОБА_7 з 17.03. 2009 р. до 07.04.2009 р. знаходився на стаціонарному лікуванні в Харківському обласному спеціалізованому диспансері радіаційного захисту населення (ОСДРЗН), особисто оспорюваний заповіт не складав і не підписував.

Зазначення в заповіті про те, що ОСОБА_7 не міг власноручно підписати заповіт через тремтіння руки та у зв'язку з слабким здоров'ям, суперечать висновкам головного лікаря медичного закладу, де батько перебував на лікуванні.

Вказує, що заповіт незаконно складений від імені ОСОБА_7, що порушує вимоги ч.2 ст.1247 ЦК України, є нікчемним та підлягає визнанню недійсним із скасуванням його нотаріальної реєстрації.

Зазначав, що про існування заповіту від 24.03.2009 року він, позивач, дізнався тільки після смерті батька.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, посилаючись на те, що на момент складання заповіту батько ОСОБА_7 усвідомлював значення своїх дій, міг сам себе обслуговувати, самостійно, без сторонньої допомоги, 24.03.2009 року з лікарні приїхав до нотаріуса, де у присутності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, висловив свою волю щодо складання на його ім'я заповіту. Після ознайомлення з текстом складеного заповіту на прохання батька в присутності нотаріуса та свідків заповіт від імені ОСОБА_7 був підписаний ОСОБА_10 через тремтіння руки заповідача.

Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 проти доводів позову заперечувала, посилаючись на те, що 24.03 2009 р. до нотаріуса звернувся гр.ОСОБА_7 з приводу оформлення заповіту. При цьому він був спокійним, чітко розмовляв, та повідомив про своє бажання скласти заповіт на користь сина ОСОБА_4 Текст заповіту ОСОБА_7 нотаріусом прочитано вголос в присутності свідків, і підписано на прохання заповідача ОСОБА_10, оформлення заповіту відбулося з дотриманням норм діючого законодавства України.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення районного суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, визнавши заповіт недійсним за підставами, зазначеними в уточнених позовних вимогах.

Зазначає, що при розгляді справи районним судом не надано правової оцінки відповіді головного лікаря Харківського ОСДРЗН щодо можливості ОСОБА_7 під час лікування самостійно розписуватися, оскільки він не був сліпим, і наявні у нього захворювання не перешкоджали йому правильно сприймати та розуміти події, які відбувалися, та епікризу до історії хвороби, де відсутні записи про хвороби ОСОБА_7, внаслідок яких він не міг самостійно розписуватися, і у зв'язку з зазначеним не надано критичної оцінки поясненням свідків щодо підпису ОСОБА_10 заповіту на прохання батька у зв'язку з тремтінням руки.

Вказує, що посилання в рішенні суду про те, що однією з підстав його позову є те, що ОСОБА_7 перебував у стані, при якому він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання заповіту, не підтверджено матеріалами справи та суперечить обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з

недоведеності його позовних вимог.

Судова колегія вважає, що такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на

вимогах закону та матеріалах справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджуються матеріалами справи 24 березня 2009 року ОСОБА_7 складений заповіт, за яким усе своє майно він заповів своєму сину - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, і цей заповіт посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 1262.

При цьому нотаріусом заповіт прочитано вголос заповідачу ОСОБА_7, свідкам ОСОБА_8 і ОСОБА_9, і в якому останні поставили свої підписи. Заповіт замість ОСОБА_7 на його прохання підписаний ОСОБА_11 у зв'язку з тремтінням руки і слабким зором заповідача.

30 квітня 2009 року ОСОБА_7 помер, у зв'язку з чим викрилася спадщина.

28 жовтня 2009 року позивач ОСОБА_3 як спадкоємець за заповітом звернувся до першої Харківської Державної нотаріальної контори з метою прийняття спадщини на підставі заповіту батька від 25 грудня 2006 року, де дізнався про існування нового заповіту ОСОБА_7 від 24 березня 2009 року на ім'я відповідача ОСОБА_4

Підстави недійсності заповіту передбачені статтею 1257 ЦК України.

Оспорюючи дійсність заповіту батька ОСОБА_7 від 24.03. 2009 р., позивач з посиланням на ч.1 ст. 1257 ЦК України, вказував, що цей заповіт складений з порушенням його форми та посвідчення.

Перевіряючи ці доводи ОСОБА_3, районний суд обґрунтовано послався на відсутність при нотаріальному посвідченні заповіту порушень вимог ст..1248 ЦК України.

Відповідно до ст. 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках, які зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У тексті заповіту заносяться відомості про особу свідків.

З оригіналу заповіту ОСОБА_7 від 24.03.2009 р., дослідженого районним судом, а також пояснень приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 вбачається, що вищевказані вимоги ст.. 1253 ЦК України та вимоги ст.ст. 156-158 «Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України» від 03.03.2004 р. при складанні та посвідченні цього заповіту були виконані на прохання самого заповідача та згідно його волевиявлення, оскільки на час підписання заповіту ОСОБА_7 не міг самостійно підписати його у зв'язку з тремтінням руки.

На наявність у батька тремтіння рук, яким він страждав років 30-40, посилався у своєму первісному позові і сам ОСОБА_3

У зв'язку з зазначеним судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що згідно відповіді головного лікаря Харківського ОСДРЗН щодо можливості ОСОБА_7 під час лікування самостійно розписуватися, оскільки він не був сліпим і наявні у нього захворювання не мали перешкоджати йому правильно сприймати та розуміти події, які відбувалися, та епікризу до історії хвороби, де відсутні записи про хвороби ОСОБА_7 внаслідок яких він не міг самостійно розписуватися, не можуть бути підставою для визнання заповіту недійсним відповідно до вимог ч.1 ст. 1257 ЦК України.

Посилання в рішенні суду на те, що позивачем та його представником не надано жодного доказу, який би підтвердив їх доводи щодо стану здоров'я ОСОБА_7, при якому він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання заповіту, не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Зазначені висновки зроблені судом на спростування доводів позивача про те, що оспорюваний заповіт був складений ОСОБА_7 під час його лікування в медичному закладі та припущень щодо наявності вади волі заповідача при ск5ладанні заповіту, і не суперечать доводам змінених позовних вимог ОСОБА_3

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення якого ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, що є підставою відповідно до ст.. 308 ЦПК України для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 06 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)