Ухвала суду № 37809436, 18.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 р. Справа № 876/981/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

представника позивача: Попович А.А.

представника відповідача: Гайович В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Закарпаття" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Закарпаття" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та частково скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановила:

У травні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, якою просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді від 17.04.2013 року за № 000462201 (про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 33029,08 грн.) та 17.04.2013 року за № 000472201 (про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ у розмір 29006,20 грн.).

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що висновки перевірки про допущені ТОВ "Комплекс "Закарпаття" порушення вимог податкового законодавства щодо заниження доходу та завищення витрат та завищення податкового кредиту, які слугували підставою для прийняття ДПІ у м. Ужгороді оскаржених податкових повідомлень - рішень, не ґрунтуються на фактичних обставинах здійснення підприємством господарської діяльності та неправильному застосуванні податковим органом положень законодавства. Просив позов задоволити.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Ужгороді від 17 квітня 2013 року № 0000462201 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 33029,08 грн. частково - в частині суми 24457,24 грн. (в тому числі, за основним платежем - 22920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 537,24 грн.). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Ужгороді від 17 квітня 2013 року № 0000472201 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 29006,20 грн. частково - в частині суми 16409,00 грн. (в тому числі, за основним платежем - 12927,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3481,79 грн.). Відмовлено в задоволенні інших вимог позову та в іншій частині податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 17 квітня 2013 року № 0000462201 та від 17 квітня 2013 року № 0000472201 - залишено без змін.

Постанову суду першої інстанції оскаржили Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області та Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Закарпаття". Вважають, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційних скаргах. Апелянт Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити. Апелянт Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Закарпаття" просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги апелянтів слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Ужгороді проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Комплекс "Закарпаття" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року яким встановлено наступні порушення, а саме п.1.32 ст. 1, п. 5.1, пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті донараховано податку на прибуток 28022,91 грн.; пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.185.3 ст.185, п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті донараховано податку на додану вартість на загальну суму 23484,16 грн.

За результатами даної перевірки працівниками податкової інспекції складено акт від 08.04.2013 року за № 1025/22-01/33331628.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №000462201 (про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 33029,08 грн., в тому числі: за основним платежем - 28022,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5006,17 грн.) та №000472201 (про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 29006,20 грн., в тому числі: за основним платежем - 23484,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5522,04 грн.).

Як вбачається з акту від 08.04.2013 року за № 1025/22-01/33331628, підставою для визначення зобов'язання по податку на прибуток є висновок акту перевірки про заниження валового доходу та завищення валових витрат по наступних операціях ТОВ "Комплекс - Закарпаття":

- за період 3 кв. 2010 року - 1 кв. 2011 року позивачем від ТОВ "ІГ "Інеко" отримано інформаційно - технічних, консультаційних та юридичних послуг в загальній сумі 14000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1332,32 грн.), у складі валових витрат відображено 12666,68 грн. на підставі актів здачі - приймання наданих послуг у відповідності договору укладеного між ними договору від 11.01.2010 року № 3-01/10;

- за період 1 кв. 2010 року - 1 квартал 2011 року позивачем включено до валових витрат послуги, надані ПП Фогел С.І. послуги по технічному обслуговуванню ТОВ "Комплекс "Закарпаття" у сумі 46200,00 грн. (без ПДВ) на підставі акті виконаних робіт, у відповідності до договору від 01.03.2010 року № 01/03/104;

- у 1 кв. 2011 року позивачем отримано від ВАТ ГТК "Інтурист - Закарпаття" послуги у сумі 8400,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1400,00 грн.), включено до складу валових витрат 7000,00 грн., на підставі акту від 31.03.2011 року;

- включено до складу валових витрат по отриманню послуг з оренди (що формують собівартість при відсутності доходу) на загальну суму 28383,34 грн.;

- за 4 кв. 2012 року встановлено завищення валових витрат у сумі 41247,74 грн. по укладених ТОВ "Комплекс "Закарпаття" договорах з ВАТ ГТК "Інтурист - Закарпаття", зокрема, по надання транспортних послуг від 01.11.2012 року № 3-П/1, про надання комунальних послуг (газопостачання та обслуговування котельні) від 01.11.2012 року № 3-П/4, про надання послуг з охорони орендованого приміщення від 01.11.2012 року № 3-П/5, які включені до складу валових витрат на підставі актів виконаних робіт по договорам з ВАТ ГТК "Інтурист - Закарпаття" на загальну суму 41247,74 грн.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі, витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського і та податкового обліку, та згідно даної норми - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88 затверджено Положення про документальне і забезпечення записів у бухгалтерському обліку (зареєстроване в Мінюсті України 05.06.1995 року за №168/704, з наступними змінами та доповненнями, далі - Положення), та згідно п. 1.2 Положення - господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" містить виключний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат. Зокрема, норма п.5.3.1. п.5.3 ст.1 вказаного Закону визначає, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Відповідно п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів, збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Аналіз наведених норм та укладених договорів дає змогу зрозуміти, що витрати на технічне обслуговування готелю, витрати на технічне обслуговування та поточний ремонт автономної газової котельні, виконання сантехнічних та електромонтажних робіт, щодення цілодобова охорона об'єкту включаються до складу валових витрат.

Щодо включення до складу валових витрат по отриманню інформаційно - технічних, консультаційних та юридичних послуг від ТОВ "ІГ "Інеко" (загальній сумі 14000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1332,32 грн.), у складі валових витрат відображено 12666,68 грн.) та отриманню послуги від ВАТ ГТК "Інтурист - Закарпаття" (у сумі 8400,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1400,00 грн.), включено до складу валових витрат 7000,00 грн.), апеляційний суд звертає увагу на правомірність висновку податкового органу про завищення валових витрат, оскільки наявні в матеріалах справи копії актів здачі - прийняття робіт є абсолютно ідентичними за всі вказані періоди (в незалежності від різних розмірів винагороди за вказані періоди згідно актів наданих послуг), при цьому, акти наданих послуг не розкривають зміст, обсяг та одиниці виміру господарських операцій, оскільки вказані роботи є однотипними, узагальнюючими та не підтверджені відповідним оформленням, не надають можливість встановлення інформації щодо виконаних робіт, чим порушено вимоги п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, тобто, з наданих актів не можливо встановити взаємозв'язок зазначених послуг з господарською діяльністю позивача., виходячи з чого вірним є висновок ДПІ у м. Ужгороді про те, що понесені ТОВ "Комплекс "Закарпаття" витрати в зв'язку з укладенням договору з ТОВ "ІГ "Інеко" не знайшли свого відображення у первинних документах, що не дозволяє кваліфікувати їх як витрати, що пов'язані з компенсацією вартості отриманих послуг для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, перевіркою неправомірно зменшено валові витрати по витратам на технічне обслуговування та поточний ремонт автономної газової котельні, виконання сантехнічних та електромонтажних робіт, оплату охорони орендованого об'єкту та наданих транспортних послуг, оскільки такі призначені для використання у власній господарській діяльності та підтверджуються даними бухгалтерського обліку, при цьому, податковим органом підтверджено правомірність висновку про завищення витрат по операціях з надання послуг, укладених з ТОВ "ІГ "Інеко" та ВАТ ГТК "Інтурист - Закарпаття".

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Однак, згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, акт від 08.04.2013 року за №1025/22-01/33331628 не містить жодного посилання на порушення ТОВ "Комплекс "Закарпаття" норм Закону України "Про податок на додану вартість" чи Податкового кодексу України стосовно формування ним податкового кредиту з ПДВ, що слугували підставою для збільшення податкових зобов'язань з ПДВ, та актом відповідні порушення податкового законодавства в провину не ставляться, а зазначено в акті про те, що зменшено податковий кредит в зв'язку з порушеннями, що відображені в розділі 3.1.2 "валові витрати/витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування" акту перевірки.

Як підсумок наведеному, судова колегія апеляційного суду зазначає, що матеріалами справи підтверджено правомірність віднесення до валових витрат на технічне обслуговування та поточний ремонт автономної газової котельні, виконання сантехнічних та електромонтажних робіт, оплату охорони орендованого об'єкту та наданих транспортних послуг, оскільки такі призначені для використання у власній господарській діяльності та підтверджуються даними бухгалтерського обліку, тобто, реальність здійснення господарських операцій з отримання цих послуг, правомірність формування податкового кредиту з ПДВ на суми ПДВ, сплаченого у вартості отриманих послуг, так як віднесення до податкового кредиту сум проводилося ним на основі належним чином виписаних податкових накладних, при цьому, підтверджується завищення витрат по операціях з надання послуг, укладених з ТОВ "ІГ "Інеко" та ВАТ ГТК "Інтурист - Закарпаття" .

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційних скарг являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Закарпаття" залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року у справі №807/1474/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С.Кузьмич

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 20.03.2014 року