Вирок № 37793007, 20.03.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

20.03.2014 м.Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Гошовського Г.М. (головуючий), Симаченко Л.І., Дворніченка В.І., з участю секретарів Головець М.А., Федич Т.О., прокурора Ільчука І.М., обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисників - адвокатів ОСОБА_5 і ОСОБА_6, потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, їх представника - адвоката ОСОБА_9 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11кп/777/34/2014 за апеляційними скаргами обвинувачених, їх захисників, представника потерпілих та прокурора на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.11.2013.

Цим вироком засуджені: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_2, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, не судимий - за злочин передбачений пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за злочин передбачений ч. 4 ст. 187 КК України - на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за злочин передбачений ч.3 ст. 289 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна і за сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим остаточно - на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Борислава Львівської області, мешканець АДРЕСА_3, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, не судимий - за злочин передбачений пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за злочин передбачений ч. 4 ст. 187 КК України - на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за злочин передбачений ч.3 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна і за сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим остаточно - на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Ухвалено: запобіжним заходом щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишити тримання під вартою; строк покарання обчислювати з 21.08.2012; стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_7 по 31 705 грн. 50 коп. у покриття матеріальної шкоди та по 50 000 грн. у покриття моральної шкоди, на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області по 705 грн. 60 коп. судових витрат на проведення експертиз; речові докази - відеокасети - зберігати в матеріалах справи, браслет, сережки, каблучку, підвіску, ланцюжок, документи до мобільного телефону, дисковий накопичувач, карту пам'яті, автомагнітолу, ключі, сонцезахисний екран, знак аварійної зупинки транспортного засобу, три стакани, автоприладдя - повернути власникам за належністю; молоток, предмети зі слідами: дерев'яні скіпки, марлеві тампони, зішкреби крові, рушник, предмети одягу - знищити.

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнані винними в розбої за попередньою змовою групою осіб, з проникненням в житло, поєднаному з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, умисному вбивстві ОСОБА_11 з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб і незаконному заволодінні її транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з насильством, небезпечним для життя потерпілої, за таких обставин.

Як визнав доведеним суд, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у першій декаді серпня 2012 року вступили у зговір щодо нападу на знайому ОСОБА_4 - ОСОБА_11 в її помешканні по АДРЕСА_4, з метою її вбивства, заволодіння її автомобілем «Hyundai Getz» НОМЕР_1, його продажу та розподілу між собою отриманих грошей.

За домовленістю з ОСОБА_3 ОСОБА_4 15.08.2012 приблизно о 19 годині 10 хвилин зустрівся з ОСОБА_11, разом з нею прийшов до неї додому, після вечері, коли вона прилягла відпочити, вийшов на вулицю і по телефону закликав ОСОБА_3, який чекав неподалік.

Приблизно о 22 годині 20 хвилин вони увійшли в квартиру АДРЕСА_4. Коли ОСОБА_11 вийшла в коридор назустріч ОСОБА_4, ОСОБА_3 з метою вбивства шляхом задушення, схопив її за шию і став стискати, а ОСОБА_4, щоб подолати її опір і полегшити вбивство, схопив її за ноги. Далі ОСОБА_3 повалив потерпілу на підлогу і продовжив стискати її шию, а ОСОБА_4 - тримати її ноги. Зрозумівши, що вони неспроможні подолати опір потерпілої, ОСОБА_4 взяв із тумбочки молоток і передав його ОСОБА_3, а останній, притиснувши коліном потерпілу до підлоги, з великою силою наніс їй молотком не менше шести ударів по голові, внаслідок чого потерпіла знепритомніла.

Переконавшись, що потерпіла ще жива, ОСОБА_4 сказав про це ОСОБА_3, який, прикривши голову потерпілої рушником, наніс по ній ще декілька сильних ударів молотком, спричинивши потерпілій в сукупності тілесні ушкодження від яких настала смерть.

Після цього ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_3 забрав з тумбочки у спальній кімнаті прикраси потерпілої, а також її сумку з мобільним телефоном і ключем від автомобіля. Загальна вартість цього майна склала 9 879 грн. 92 коп..

Закривши квартиру на ключ, вони заволоділи припаркованим біля будинку автомобілем потерпілої «Hyundai Getz» НОМЕР_1, вартістю 62 481 грн. 80 коп., на якому, під керуванням ОСОБА_4 поїхали в м. Чоп. Дорогою вони викинули в річку молоток і мобільний телефон потерпілої, а в придорожні кущі - ключ від її квартири.

В м. Чопі за вказівкою ОСОБА_3 вони сховали автомобіль, наступного дня - 16.08.2012 за допомогою його знайомого - ОСОБА_13 здали в ломбард прикраси, автомобіль, за допомогою інших осіб розрізали, частково здали на брухт, а в решті спалили.

Обвинувачений ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить вирок щодо нього скасувати, винести новий, за яким перекваліфікувати його дії на ч.3 ст. 194 та ст. 396 КК України і призначити покарання з урахуванням того, що він має сім'ю, в якій двоє дітей, в межах відбутого ним на час апеляційного розгляду кримінального провадження. Зазначає, що дізнавшись по телефону від ОСОБА_4 про вбивство ОСОБА_11, дійсно порадив йому «інсценувати грабіж», потім поїхав з ним в м. Чоп, наступного дня разом з ним здав в ломбард коштовності потерпілої і домовився з ОСОБА_13 про демонтаж і спалення її автомобіля. Проте стверджує, що в квартирі потерпілої і навіть біля будинку, де вона знаходиться, не був, до вбивства непричетний, на стадії досудового розслідування оговорив себе внаслідок застосування незаконних заходів слідства з боку працівників міліції, поєднаного з порушенням його права на захист, що докази, на яких ґрунтується вирок, створені штучно і є недопустимими.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі просить вирок щодо ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Твердить, що показання ОСОБА_3 в судовому засіданні не спростовані, що доказів його вини в кримінальному провадженні не здобуто, а ті, які наведені у вироку, одержані незаконним шляхом і це начебто підтверджується висновком судово-медичної експертизи. Такими, на його думку, є показання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування, відтворення обстановки і обставин події з їх участю, речові докази.

Обвинувачений ОСОБА_4 в апеляції стверджує, що 15.08.2012 після вечері з ОСОБА_11 в її квартирі, вийшов на зустріч з ОСОБА_3 на його прохання, а коли повернувся, виявив потерпілу мертвою і знову зателефонував ОСОБА_3. Останній запропонував «інсценувати грабіж», тому він, щоб відвести від себе підозру, забрав прикраси, автомобіль потерпілої і разом з ОСОБА_3, за його вказівкою, поїхав у Чоп., де ОСОБА_3 здав прикраси в ломбард, щоб на виручені гроші придбати інструмент для демонтажу автомобіля. Далі знайомі ОСОБА_3 розібрали автомобіль, а вони з ОСОБА_3 повернулись до м. Мукачева. 19.08.2012 йому зателефонував батько, повідомив про смерть ОСОБА_11 і наказав наступного дня піти до адвоката ОСОБА_6. Після з'явлення в міліцію працівники міліції вдалися до його залякування та застосування больових прийомів і вимагали зізнання у вбивстві, на що він, внаслідок цих заходів, погодився. В подальшому досудове розслідування проводилося недбало, з порушеннями закону, показання, зокрема під час відтворення обстановки і обставин події, він давав за підказками і під погрозами слідчого, молоток і ключ від квартири в дійсності «підкинуті», отже вирок щодо нього ґрунтується на недопустимих доказах. З цих підстав просить вирок щодо нього скасувати.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить вирок щодо ОСОБА_4 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Вказує, що докази, на яких ґрунтується вирок: протоколи допиту ОСОБА_4, як підозрюваного, відтворення обстановки і обставин події з його участю є недопустимими, оскільки складені з порушеннями норм кримінально-процесуального закону, протокол огляду місця події, висновки експертів його показань не спростовують, отже і вини не доводять, а документів з даними про з'єднання телефонних номерів, якими користувались ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_13, в матеріалах кримінального провадження немає.

Представник потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 в апеляційній скарзі порушує питання про зміну вироку щодо обох підсудних : призначення кожному з них за ч.4 ст. 187 та ч.3 ст. 289 КК України по 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а за п.п.6, 12 ч.2 ст. 115 КК України та за сукупністю злочинів - довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Вказує, що суд правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження, однак не врахував, що ОСОБА_4 виявив безмежний егоїзм, бездушність, а спосіб убивства - особливу жорстокість обох обвинувачених, завдав потерпілій значних і тривалих мук і страждань.

Потерпілі ОСОБА_7 і ОСОБА_8, окрім цього, подали заперечення на апеляційні скарги обвинувачених і захисників, в яких зазначили наступне. Під час судового розгляду батько потерпілої, який до цього не брав участі в кримінальному провадженні, упізнав молоток, оскільки бачив його в її квартирі. Під час звільнення квартири, яка є відомчою, від речей потерпілої, у тій самій шухляді, на яку вказував ОСОБА_4 під час відтворення обстановки і обставин події, вони знайшли набір інструментів того ж виробництва, що і молоток, знайдений у річці під час відтворення обстановки і обставин події за участі ОСОБА_4. З показань останнього на стадії досудового розслідування видно, що ОСОБА_3 в квартирі витирав за собою сліди і відбитки пальців та що він боявся ОСОБА_3. З показань ОСОБА_3 видно, що ОСОБА_4 потребував гроші на наркотичні засоби, зичив їх у багатьох мешканців Мукачева і не повертав. Показання ОСОБА_3 про його нездатність дістатись до Ужгорода без допомоги ОСОБА_4 є неспроможними, оскільки існуюче на той час транспортне сполучення між Мукачевом і Ужгородом дозволяє здійснити таку поїздку кілька раз на день без усяких складнощів. До того ж після події, як встановлено у кримінальному провадженні, він до Ужгорода так і не поїхав. З показань співмешканки ОСОБА_3 видно, що він нею і дітьми давно не цікавиться. ОСОБА_3 не з'явився до міліції добровільно, а був затриманий при спробі купити собі посвідчення водія. Що стосується тверджень про його катування працівниками міліції, то такі судом спростовані.

Прокурор - старший прокурор відділу прокуратури Закарпатської області також не оспорює правильності встановлення судом фактичних обставин кримінального провадження і також вважає призначене обвинуваченим покарання зам'яким. Суд першої інстанції, на його думку, не врахував, що обвинувачені вчинили три особливо тяжкі злочини, і судові витрати на проведення експертиз, які підлягають стягненню в дохід держави, помилково стягнув на користь експертної установи. Просить вирок щодо обох обвинувачених в частині призначення покарання скасувати, призначити ОСОБА_3: за п.п. 6,12 ч.2 ст. 115 КК України довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 4 ст. 187 КК України - 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч.3 ст. 289 КК України - 10 років позбавлення волі, а за сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна; ОСОБА_4: за п.п. 6,12 ч.2 ст. 115 КК України довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч.4 ст. 187 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч.3 ст. 289 КК України - 7 років позбавлення волі, а за сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Окрім цього судові витрати, пов'язані з проведенням експертиз, просить стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь держави.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді, пояснення обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_3, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, які підтримали свої апеляційні вимоги та заперечили проти апеляційних вимог представника потерпілих і прокурора, пояснення представника потерпілих ОСОБА_9, який підтримав свої апеляційні вимоги і заперечив проти доводів сторони захисту; пояснення потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на підтримання апеляційної скарги свого представника, промову прокурора який підтримав свою апеляційну скаргу, доводи потерпілих і їх представника та навів доводи на спростування пояснень обвинувачених у свій захист; повторно дослідив обставини, встановлені під час кримінального провадження, провів судові дебати, заслухав останнє слово кожного з обвинувачених, перевірив матеріали кримінального провадження, обговорив доводи сторін і приходить до переконання, що апеляційні скарги обвинувачених і захисників до задоволення не підлягають, а апеляційні скарги представника потерпілих і прокурора підлягають до задоволення частково, з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 і ОСОБА_3 в учиненні кримінальних правопорушень за обставин, установлених судом першої інстанції і викладених у вироку, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та ретельно проаналізованими у вироку доказами: даними протоколів огляду місця події від 19.08.2012, квартири по АДРЕСА_5, ломбарду в м. Чопі, відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_4 та з участю ОСОБА_3, протоколів впізнання предметів, висновків дактилоскопічної, судово-медичних, імунологічних, цитологічних, авто-технічної, психіатричних експертиз, показаннями експерта імунолога ОСОБА_14, показаннями потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_13, ОСОБА_21, аналізу з'єднань абонентів телефонних номерів, якими користувались обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_3, свідок ОСОБА_13 і потерпіла ОСОБА_11, власними показаннями обвинувачених на стадії досудового розслідування, які судом перевірені, визнані допустимими і повністю узгоджуються з іншими, в тому числі об'єктивними, зокрема речовими, доказами обвинувачення.

Те, що вони ввечері 15.08.2012 на належному потерпілій автомобілі «Hyundai Getz» НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 поїхали в м. Чоп, дорогою викинули ключ від квартири потерпілої, за допомогою знайомого ОСОБА_3 - ОСОБА_13 в м. Чопі сховали автомобіль, наступного дня - 16.08.2012 здали в ломбард прикраси, автомобіль віддали ОСОБА_13 для демонтажу, а самі повернулись до м. Мукачева, підсудні підтвердили в судовому засіданні і доведеність цих обставин в апеляційних скаргах не заперечується.

Апеляційний суд відзначає, що всі доводи, наведені обвинуваченими і захисниками в апеляційних скаргах, висувались ними і під час судового розгляду. Суд першої інстанції ці доводи ретельно дослідив, перевірив, співставив з наявними доказами, проаналізував їх у сукупності, відкинув ці доводи, як неспроможні і переконливо обґрунтував у вироку свої висновки.

Твердження обвинувачених про те, що на початку досудового розслідування шляхом залякування, побиття та залучення в якості захисників адвокатів, яких вони не запрошували, було порушено їх права на захист, а вони були вимушені себе оговорити, спростовані наступними фактичними даними.

Обставини події, які не могли на той час бути відомі слідчому з інших джерел і стали йому відомі тільки з показань ОСОБА_3 і ОСОБА_4, знайшли своє повне підтвердження сукупністю доказів, які були одержані в майбутньому як завдяки цим показанням, так завдяки дослідженню інших джерел.

Так, пояснення ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у явках з повинною, детальні показання під час допитів, як підозрюваних та відтвореннях обстановки і обставин події за участі захисників 20-22.08.2012 (т. 2 а.с. 1-2, 3, 4-10, 15-19, 20-41, 44-45, 46, 47-49, 54-57, 58-73) про механізм нанесення тілесних ушкоджень, зокрема ударів молотком по голові потерпілій ОСОБА_11, їх кількість, про інші обставини події, знайшли своє повне підтвердження даними, отриманими за результатами слідчих дій, проведених значно пізніше: висновками судово-медичних експертиз молотка, проведених 31.08-28.09.2012 і 27.05-30.05.2013 (т.4 а.с. 178-181, т.8 а.с. 105-109), судово-медичної експертизи трупа, проведеної 04.10.2012 (т.4 а.с. 195-201), а також огляду місця події (т. 1 а.с.18-45).

Статтею 47 КПК України 1960 року передбачено, що захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого. Слідчий зобов'язаний надати затриманій особі чи особі, яка утримується під вартою, допомогу у встановленні зв'язку з захисником або з особами, які можуть запросити захисника. Слідчий може призначити захисника у встановленому законом порядку через адвокатське об'єднання, зокрема, у випадку, коли є потреба у проведенні невідкладних слідчих дій з участю захисника, а підозрюваний чи обвинувачений ще не встиг запросити захисника або тимчасово, до явки обраного захисника, якщо явка обраного захисника неможлива.

Ці вимоги кримінально-процесуального закону слідчим були додержані, право на захист ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було неодноразово роз'яснене в присутності захисників - адвокатів (т.2 а.с.11-12, 50-51, т.3 а.с. 2-6, 20-23, т. 4 а.с. 31, т.5 а.с.1, 13-14).

З перших пояснень, які він дав 20.08.2012 спочатку працівнику органу дізнання, а потім слідчому, в тому числі за участі обраного ним захисника - адвоката ОСОБА_22 (т.2 а.с.11-12), ОСОБА_4 докладно розповів про вчинені ним і ОСОБА_3 злочини, власноруч вніс до протоколу допиту уточнення (т.2 а.с.1-2, 3, 4-10, 15-19). Того ж дня за його участі проведено відтворення обстановки і обставин події, за його показаннями в річці знайдено молоток (т.2 а.с. 20-41), в змиві з синьої частини правої поверхні руків'я якого була знайдена кров, що походила, найбільш ймовірно, від потерпілої (т.8 а.с. 105-109). Походження цієї крові від ОСОБА_4, організму якого також властивий знайдений в ній антиген Н, суд виключив обґрунтовано, на тій підставі, що тілесних ушкоджень, які супроводжувались би кровотечею, у нього виявлено не було. Останню обставину підтвердив висновок судово-медичної експертизи (т.4 а.с. 134-135) і не заперечив сам обвинувачений ОСОБА_4.

ОСОБА_3 також з перших пояснень 21.08.2012 не заперечував своєї причетності до подій, описаних ОСОБА_4, однак свою участь в убивстві визнав тільки в заяві про явку з повинною та поясненні (т.2 а.с. 44-45, 46, 47-49). Того ж дня після роз'яснення йому права на захист за участі адвоката ОСОБА_23, ОСОБА_3 висловився за те, щоб «на даний момент» його захисником був саме цей адвокат, про що зазначив у відповідному протоколі (т.2 а.с.50-51). Того ж дня адвокат ОСОБА_23 був допущений до участі в справі в якості захисника ОСОБА_3 (т.2 а.с.53). Під час допиту в якості підозрюваного за участі адвоката ОСОБА_23, а також наступного дня при відтворенні обстановки і обставин події ОСОБА_3 свої попередні показання підтвердив. Під час останньої з цих слідчих дій за його показаннями біля АЗС на узбіччі дороги між селами Кінчеш і Розівка Ужгородського району, що в напрямку м. Чопа, був знайдений ключ з брелоком від квартири потерпілої ОСОБА_11 (т.2 а.с. 54-57, 58-73).

При цьому ні слідчому ні своїм захисникам ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про бажання мати іншого захисника не заявляли.

Як тільки 23.08.2012 ОСОБА_4 подав слідчому заяву про відмову від захисника ОСОБА_22 та допуск в якості його захисника адвоката ОСОБА_6, вона того ж дня була слідчим задоволена (т.4 а.с. 41-43).

29.08.2012 під час допиту як обвинуваченого за участі захисника ОСОБА_6 ОСОБА_4 повністю визнав себе винним в розбої та незаконному заволодінні транспортним засобом і частково - в убивстві, проте давати докладні показання відмовився, як і в подальшому 04.09.2012 та 12.09.2012, пославшись на своє право, передбачене ст. 63 Конституції України (т.4 а.с. 50-51, 52, 53). Показання ОСОБА_4, які він не заперечив і на допиті за участі захисника ОСОБА_6, знайшли своє об'єктивне підтвердження: під час відтворення обстановки і обставин події за його показаннями в річці був знайдений молоток.

Після повторного роз'яснення йому права на захист за участі адвоката ОСОБА_23 ОСОБА_3 знову висловився за те, щоб «на сьогоднішній день», 29.08.2012, його захисником був саме цей адвокат, про що зазначив у відповідному протоколі (т.4 а.с.31). Того ж дня адвокат ОСОБА_23 був повторно допущений до участі в справі в якості захисника ОСОБА_3. Під час допиту за його участі ОСОБА_3 заявив, що підтверджує показання, які давав перед цим в якості підозрюваного та під час відтворення обстановки і обставин події (т.4 а.с.37-40).

31.08.2012 ОСОБА_3 подав слідчому заяву про відмову від захисника ОСОБА_23 та допуск в якості його захисника адвоката ОСОБА_5, яка того ж дня була слідчим задоволена (т.4 а.с. 102,103,106).

У ОСОБА_3 станом на 28.08.2012 були виявлені тілесні ушкодження в виді синців у середній третині правого плеча по зовнішній поверхні, а також в області лівої і правої половини сідниці, які виникли від дії тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення. Експертом вони кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження, що не потягли за собою навіть короткочасного розладу здоров'я. Давність їх виникнення експерт визначив такою, що вкладається в 15.08.2012, тобто в дату, яка на тиждень випереджає дату затримання ОСОБА_3 (т.4 а.с.142-144).

У ОСОБА_4 станом на 28.08.2012 будь-яких тілесних ушкоджень виявлено не було (т.4 а.с.134-135).

Кримінальне провадження за заявою ОСОБА_3 про застосування щодо нього незаконних заходів слідства, постановою слідчого прокуратури м. Мукачева від 30.06.2013, яка набрала законної сили, закрите за відсутності події кримінального правопорушення, а в діях старшого слідчого СУ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_24 та оперуповноважених ОСОБА_25 і ОСОБА_26 - складу кримінального правопорушення (т.8 а.с. 134-135).

Ті обставини, що під час відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_3 і ОСОБА_4 давали показання добровільно, без будь-якого примусу підтвердили суду учасники цих слідчих дій - поняті ОСОБА_17 і ОСОБА_18.

З аналізу показань свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, даних протоколу огляду належної ОСОБА_19 квартири по АДРЕСА_5 (т.3 а.с.81-85), висновку цитологічної експертизи щодо вилучених під час цього огляду штанів і сорочки (т. 3 а.с. 98-103) вбачається, що ОСОБА_4 протягом останніх двох років проживав у цій квартирі, не працював, мав борги, інколи носив речі ОСОБА_20, 15.08.2012 забрав, а 18.08.2012 повернув випраною його сорочку, на якій, а також на штанах ОСОБА_4 було виявлено кров, яка могла походити від останнього або від потерпілої ОСОБА_11 і походження якої ОСОБА_4 не пояснив.

Апеляційний суд погоджується з судженням про те, що ці дані також доводять факт присутності ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_4 під час убивства потерпілої ОСОБА_11.

Довід захисника ОСОБА_5 про те, що органом досудового розслідування і судом не досліджений одяг ОСОБА_3, апеляційний суд відкидає, оскільки під час кримінального провадження, зокрема показаннями свідка ОСОБА_13 встановлено, що ОСОБА_3 16.08.2012, після того, як одержав гроші в ломбарді, на базарі в м. Чопі купив собі нові взуття та одяг, а ті, у які був одягнутий перед тим, спалив (т.1 а.с.151-157).

Твердження обвинувачених про те, що молоток і ключ були «підкинуті», є неспроможним: відомості про їх зовнішній вигляд, вилучення обвинуваченими з квартири потерпілої, а також про місця, де вони були викинуті, походять від самих обвинувачених, були одержані слідчим до їх виявлення, яке також стало можливим виключно завдяки їх показанням.

Показання обвинувачених про те, що ОСОБА_4 за вказівками ОСОБА_3 і разом з ним з метою відведення від ОСОБА_4 підозри в убивстві потерпілої «інсценували грабіж» нібито вчинений іншою особою, відкинуті судом обґрунтовано, оскільки в такому разі їх наступні дії цим показанням повністю суперечать: заволодіння прикрасами та автомобілем потерпілої, здача прикрас у ломбард, знищення автомобіля з залученням сторонніх осіб, були направлені на зворотне: створення додаткових доказів причетності саме ОСОБА_4 до вчинення злочинів щодо потерпілої ОСОБА_11.

Показання ОСОБА_3 про те, що він мав намір 15.08.2012 поїхати в село до дружини і дітей, також відкинуті судом обґрунтовано: поїздка з м. Мукачева в напрямку м. Ужгорода в село Ракошино Мукачівського району, де він зареєстрований і де мешкають його батьки, за наявності жвавого сполучення громадським транспортом труднощів не складала і не вимагала очікування протягом цілого дня. Окрім цього, у справі доведено, що в період з 15.08.2012 і до затримання 21.08.2012 ОСОБА_3 цієї поїздки так і не здійснив, а його співмешканка з дітьми у цей час знаходились в с. Яворів Львівської області і про зустріч з ним 15.08. 2012 року в с. Ракошині Закарпатської області не домовлялась (т.3 а.с.199-201).

Доводи сторони захисту про недбалість досудового слідства, проведення його з порушеннями кримінально-процесуального закону, про те, що показання обвинувачених, в тому числі при відтворенні обстановки і обставин події, є недопустимими, ґрунтуються виключно на висновку про електронне втручання у відеозапис цієї слідчої дії, проведеної за участі ОСОБА_3.

Апеляційний суд ці доводи відкидає, оскільки відтворення обстановки і обставин події за участі ОСОБА_3 було проведено, а його результати зафіксовані, у повній відповідності до вимог чинного на той час КПК України 1960 року. Що стосується відеозапису, то він є допоміжним засобом фіксації результатів слідчої дії і про неспроможність її протоколу, як джерела доказів, не свідчить. Окрім цього, результати цієї слідчої дій: відшукання молотка і результати його експертного дослідження (т.4 а.с.178-181, т.8 а.с. 105-109) безспірно доводять належність, допустимість і достовірність отриманих під час її проведення показань обвинуваченого.

З цими доказами точно збігаються результати аналізу з'єднань абонентів телефонних номерів, якими користувались обвинувачені ОСОБА_4 і ОСОБА_3, потерпіла ОСОБА_11 та свідок ОСОБА_13. З нього видно, що протягом дня 15.08.2012 в період з 12 години 14 хвилин до 13 години 34 хвилин і з 17 години 40 хвилин до 21 години 37 хвилин між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 відбувались нетривалі але щільні телефонні перемовини, причому з 16 години 25 хвилин і аж до останньої їх розмови о 21 годині 37 хвилин ОСОБА_3 знаходився в безпосередній близькості від житла потерпілої. При цьому він здійснював велику кількість дзвінків на різні номери, в тому числі на номер ОСОБА_13 в м. Чопі, якого наступного після вбивства дня залучив до здачі прикрас потерпілої в ломбард і розбирання та знищення її автомобіля. Останнє з'єднання з абонентського номеру потерпілої припадає на дзвінок від ОСОБА_4 о 22 годині 09 хвилині. Далі будь-які з'єднання з телефонів обвинувачених не відбувались до 22 години 51 хвилини, проте було відстежено їх рух в напрямку м. Чопа (т.4 а.с.7-25).

Ці дані також повністю спростовують твердження в апеляційних скаргах обвинувачених про те, ніби ОСОБА_4 ввечері перед нападом на потерпілу тривалий час провів з ОСОБА_3, до нападу непричетний, повернувся в квартиру потерпілої сам, після його закінчення і, знаходячись там, розмовляв з ОСОБА_3 по телефону.

Правова кваліфікація дій ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за пунктами 6 і 12 ч.2 ст. 115 КК України, як умисного вбивства з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб; за ч. 4 ст. 187 КК України, як вчиненого за попередньою змовою групою осіб нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, з заподіянням цій особі тяжких тілесних ушкоджень і з проникненням у житло, та за ч.3 ст. 289 КК України, як незаконного заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, небезпечним для життя потерпілого, є правильною.

Апеляційний суд погоджується з доводом апеляційної скарги представника потерпілих про жорстокість способу вбивства, який завдав потерпілій значних і тривалих мук і страждань, однак відзначає, що згідно ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Суд має право вийти за ці межі лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Під час судового розгляду прокурор додаткового обвинувачення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не висунув.

Частина 4 ст. 404 КПК України містить правило, за яким суду апеляційної інстанції заборонено розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.

Тому підстав для обговорення питання щодо кваліфікації діянь обвинувачених ще і за п.4 ч.2 ст. 115 КК України, як умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю, немає.

Відповідно до засад ч.2 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин з урахуванням ступеня його тяжкості, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Рішення про призначення кожному з обвинувачених, зокрема за пунктами 6 і 12 ч.2 ст. 115 КК України, покарання у виді позбавлення волі на певний строк суд вмотивував тим, що вони молоді за віком, до кримінальної відповідальності притягуються вперше, позитивно характеризуються, навчалися в вищих учбових закладах, мають постійне місце проживання, а ОСОБА_4 ще й частково визнав свою вину.

Що стосується визнання вини, то наявні докази, їх ретельний аналіз у вироку безспірно доводять, що ОСОБА_4 під час судового провадження в жодному з кримінальних правопорушень вини не визнав, а намагався ухилитися від відповідальності за них шляхом дачі показань про визнання вини у менш тяжких злочинах, яких він не скоював. Апеляційний суд вважає ці показання свідченням того, що ОСОБА_4 в дійсності суду щирих показань не дав, вини не визнав, свої діяння критично не оцінює, а тому його визнання не може бути враховане як обставина, що пом'якшує його покарання.

Висновки суду про позитивні характеристики ОСОБА_4 і ОСОБА_3 базуються виключно на твердженнях про те, що вони до адміністративної і кримінальної відповідальності не притягались і що за місцем їх реєстрації скарг від сусідів на ОСОБА_3 - в сільську раду (т.4 а.с.65), на ОСОБА_4 - начальнику служби дільничних інспекторів міліції (т.4 а.с.69) не надходило. Та обставина, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у свій час навчались і вищих учбових закладах не характеризує їх особистісні якості, про які йдеться в п.3 ч.1 ст.65 КК України.

Судження про наявність у ОСОБА_3 і ОСОБА_4 постійного місця проживання також не може враховуватись, як обставина, що їх характеризує, оскільки сама по собі вона не містить ознак, притаманних особистісним якостям людини.

При визначенні мір покарання суд першої інстанції не в повній мірі врахував і встановлені ним фактичні обставини справи: що обвинувачені вчинили три особливо тяжкі злочини. Ступеня їх тяжкості встановлені дані про особи ОСОБА_3 і ОСОБА_4, зокрема про їх вік і про те, що раніше вони до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягались, не знижують і до висновку про можливість їх виправлення не приводять.

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 постійної роботи, як джерела засобів існування, не мали, про своє законне працевлаштування не дбали (т.4 а.с. 62, 74), з корисливих мотивів вдалися до злочинної діяльності. Обравши собі за жертву беззахисну жінку, ОСОБА_4 - з особливим цинізмом користуючись її довірою, спланували і зухвало вчинили три тяжкі корисливі насильницькі злочини за обтяжуючих обставин, в тому числі вбивство.

Будучи взятими під варту, на стадії досудового слідства вони визнали свою вину, однак згодом показання змінили, в судових засіданнях першої і апеляційної інстанцій ніякого жалю з приводу вчиненого і заподіяного родині потерпілих горя, не виказали, не розкаялися.

Тому, враховуючи відсутність обставин, які могли б пом'якшити покарання обвинувачених, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційних скарг представника потерпілих і прокурора про невідповідність вимогам ст. 65 КК України та невиправдану м'якість призначених судом першої інстанції обом обвинуваченим покарань, заслуговують на увагу.

Апеляційний суд вважає невмотивованою і нелогічною думку прокурора про призначення обвинуваченим за ч. 4 ст. 187 та за ч.3 ст. 289 КК України покарань значно нижчих від найвищих меж, встановлених у санкціях цих норм кримінального закону, водночас з вимогою про призначення їм за п.п.6, 12 ч.2 ст. 115 КК України покарання, яке дорівнює найвищій межі, встановленій у її санкції.

Думку потерпілих та їх представника про призначення кожному з обвинувачених за злочин, передбачений ч.3 ст. 289 КК України основного покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі апеляційний суд також відкидає, оскільки санкція цієї норми кримінального закону передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Апеляційний суд визнає, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є надзвичайно небезпечними для суспільства, не знаходить, що позбавлення їх волі на певний строк залишає надію на їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів і вважає необхідним призначити їм найсуворіші з покарань, передбачених законом за такі злочини.

Апеляційний суд погоджується з зауваженням прокурора про те, що суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 судові витрати на проведення експертиз на користь експертної установи на порушення вимог ст. 124 КПК України, згідно з якими судові витрати підлягають стягненню на користь держави.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги представника потерпілих - адвоката ОСОБА_9 і прокурора задовольнити частково, апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду від 04.11.2013 року щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в частині призначення покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_3 за пунктами 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 4 ст. 187 КК України 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, ч.3 ст. 289 КК України 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим остаточно до відбуття ОСОБА_3 призначити довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Призначити ОСОБА_4 за пунктами 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 4 ст. 187 КК України 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, ч.3 ст. 289 КК України 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим остаточно до відбуття ОСОБА_4 призначити довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

В частині вирішення питання про судові витрати вирок змінити. Судові витрати на проведення експертиз: по 705 грн. 60 коп. стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь держави.

В решті вирок Мукачівського міськрайонного суду від 04.11.2013 року щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення , а ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в той самий строк з дня вручення кожному з них копії цього вироку.

Судді: