Ухвала суду № 37789637, 18.03.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

У Х В А Л А

за результатами розгляду скарги

18.03.2014 Справа № 37/107

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду скаргу державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії (83114, місто Донецьк, вулиця Щорса, будинок № 87; код ЄДРПОУ - 32402870) на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області (83086, місто Донецьк, вулиця Донецька, будинок № 39) з примусового виконання рішення господарського суду Донецької області від 24 липня 2008 року у справі № 37/107

за позовом державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії до державного підприємства «Шахтарськантрацит» (86211, Донецька область, місто Шахтарськ, вулиця Крупської, будинок № 20; код ЄДРПОУ - 32299510)

про стягнення 5 365 666,96 гривень, -

за участю представників сторін:

від скаржника (позивача): Остапенко А.І. (довіреність б/н від 21.10.2013)

від боржника (відповідача): Коваль О.В. (довіреність № 3 від 02.01.2014)

від органу ДВС: Бовдуй О.В. (довіреність б/н від 21.10.2013)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Донецької області від 24 липня 2008 року у справі № 37/107, позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Укренерговугілля» до державного підприємства «Шахтарськантрацит» про стягнення 5 365 666,96 гривень задоволено повністю.

У відповідності до вимог статті 116 Господарського процесуального кодексу України 04 серпня 2008 року був виданий наказ про примусове виконання рішення від 24 липня 2008 року.

03 лютого 2014 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга за № 670/12, в якій державне підприємство «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії просить:

- визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області щодо зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 04 серпня 2008 року у справі № 37/107 на підставі пункту 17 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- визнати недійсною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 03 січня 2013 року про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 04 серпня 2008 року у справі № 37/107 на підставі пункту 17 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Скаргу мотивовано порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06 лютого 2014 року розгляд скарги призначено на 20 лютого 2014 року.

Розгляд скарги відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

11 березня 2014 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшли заперечення на скаргу за № 816/03.2-29/3, в яких відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області просить відмовити у задоволенні скарги.

11 березня 2014 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшли заперечення на скаргу за № 11/76, в яких державне підприємство «Шахтарськантрацит» просить відмовити у задоволенні скарги.

На підтвердження своїх заперечень, представником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області надано суду копію виконавчого провадження за наказом господарського суду Донецької області від 04 серпня 2008 року у справі № 37/107.

Представник скаржника у судовому засіданні вимоги скарги підтримав, просив суд скаргу задовольнити.

Представники боржника та державної виконавчої служби у судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, скаргу та додані до неї документи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга та докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд дійшов висновку про те, що скарга державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 124 та 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судом іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Положення статті 115 Господарського процесуального кодексу України та частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачають, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Рішенням господарського суду Донецької області від 24 липня 2008 року у справі № 37/107 позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Укренерговугілля» до державного підприємства «Шахтарськантрацит» про стягнення 5 365 666,96 гривень задоволено повністю; стягнуто з державного підприємства «Шахтарськантрацит» на користь відкритого акціонерного товариства «Укренерговугілля» заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 5 306 812,60 гривень, пеню за несвоєчасне виконання грошових обов'язків у розмірі 58 854,36 гривень, державне мито у розмірі 22 657,98 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 104,85 гривень.

Виконання рішення суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до вимог статті 116 Господарського процесуального кодексу України 04 серпня 2008 року був виданий наказ про примусове виконання рішення від 24 липня 2008 року.

В силу статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (стаття 17 Закону України «Про виконавче провадження»).

22 жовтня 2008 року відкрите акціонерне товариство «Укренерговугілля» звернулося до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області із заявою за № 9262 про прийняття вищевказаного наказу до виконання, відкриття виконавчого провадження та здійснення всіх можливих заходів для його фактичного виконання.

Матеріали справи свідчать, що на підставі заяви стягувача - відкритого акціонерного товариства «Укренерговугілля», 24 жовтня 2008 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області винесено постанову ВП № 10171531 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 04 серпня 2008 року у справі № 37/107, про стягнення з державного підприємства «Шахтарськантрацит» на користь відкритого акціонерного товариства «Укренерговугілля» 5 388 429,79 гривень.

21 вересня 2009 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області винесено постанову ВП № 10171531 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 04 серпня 2008 року у справі № 37/107.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01 березня 2010 року у справі № 37/107 здійснено заміну сторони у справі з відкритого акціонерного товариства «Укренерговугілля» в особі Донецької філії на його правонаступника - державне підприємство «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії.

02 січня 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області винесено постанову ВП № 10171531 про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 04 серпня 2008 року у справі № 37/107.

03 січня 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області винесено постанову ВП № 10171531 про зупинення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 37, статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскаржувана постанова мотивована, зокрема тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2012 року № 987 затверджено перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках, до складу якого входить державне підприємство «Шахтарськантрацит» з окремо виділеними підрозділами, а саме: відокремлений підрозділ «Шахтоуправління імені 17 Партз'їзду».

08 січня 2014 року державне підприємство «Регіональні електричні мережі» зверталося з листом № 20/12 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області з проханням поновити виконавчі провадження з примусового виконання наказів, у тому числі наказу господарського суду Донецької області № 37/107, провадження по яким зупинялося на підставі пункту 15 частини першої статті 37 «Про виконавче провадження».

29 січня 2014 року на адресу державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії надійшов лист, в якому відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області повідомив, що 03 січня 2013 року виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 04 серпня 2008 року у справі № 37/107 зупинено на підстав пункту 17 частини першої статті 37 «Про виконавче провадження».

Так, в силу приписів статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

За заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду (частина перша та друга статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Встановлений у частині першій статті 121 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для подання такої скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

Представник скаржника заявляючи клопотання про відновлення процесуального строку для подання даної скарги (протокол від 20 лютого 2014 року) стверджує, що про оскаржувану постанову стало відомо лише 29 січня 2014 року з листа відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, оскільки постанова про зупинення виконавчого провадження від 03 січня 2013 року не отримувалась взагалі.

Розглянувши клопотання державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії, господарський суд вважає, що причини пропуску строку, викладені скаржником є поважними, а тому приходить до висновку про відновлення пропущеного строку для подання даної скарги.

Не погодившись з діями щодо зупинення виконавчого провадження, державне підприємство «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії звернулось до господарського суду з цією скаргою.

Частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускаючи у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що за своїм соціальним призначенням система органів державної виконавчої служби покликана забезпечити реальну дію правових норм із застосуванням заходів примусового виконання, санкціонованих державою. Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння у реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно з статтею 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадження є стягувач і боржник. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

06 травня 2012 року набрав чинності Закон України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» № 4650-VI від 12 квітня 2012 року, статтею 3 якого передбачено, що вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції.

Державне підприємство «Шахтарськантрацит» є вугледобувним підприємством, основним напрямком діяльності якого є добування кам'яного вугілля.

Відповідно до Податкового Кодексу України, державне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених Податковим Кодексом України та іншими законодавчими актами. Майно державного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до статей 2, 3 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» особливими умовами приватизації вугледобувних підприємств є, зокрема, встановлення на строк до трьох років з моменту завершення приватизації мораторію на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторію на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації. Приватизація вугледобувних підприємств здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

До об'єктів приватизації Закон України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» відносить вугледобувні підприємства як єдині майнові комплекси; шахти (шахтоуправління) як єдині майнові комплекси; розрізи як єдині майнові комплекси; акції, які належать державі у статутних капіталах акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації державних вугледобувних підприємств.

Згідно частини шостої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» Кабінет Міністрів України затверджує перелік об'єктів державної власності, рішення про приватизацію яких приймаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2012 року № 987 затверджений перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012 - 2014 роках, до якого включено відокремлений підрозділ «Шахтоуправління імені 17 Партз'їзду» державного підприємства «Шахтарськантрацит».

Аналізуючи статтю 6 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств», господарський суд дійшов висновку, що прийняття рішення про приватизацію відбулось шляхом затвердження Кабінетом Міністрів України постанови про перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації, що був сформований органом, уповноваженим управляти державним майном. Додаткового або окремого прийняття рішення про приватизацію не передбачено положенням цього Закону.

Згідно статті 13 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств», з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.

Порядок і строки зупинення виконавчого провадження встановлені статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 17 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі прийняття рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» протягом трьох років з моменту завершення приватизації.

03 січня 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області винесено постанову ВП № 10171531 про зупинення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 37, статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Доданими до заперечень документами (структура, положення) підтверджується, що до складу державного підприємства «Шахтарськантрацит» входять наступні підрозділи:

- відокремлений підрозділ «Шахтоуправління імені 17 Партз'їзду»;

- відокремлений підрозділ «Шахта «Шахтарська-Глибока»;

- відокремлений підрозділ «Шахта № 17»;

- відокремлений підрозділ «Шахта «Іловайська»;

- відокремлений підрозділ «Центральна збагачувальна фабрика «Шахтарська»;

- відокремлений підрозділ «Управління допоміжного виробництва»;

- відокремлений підрозділ «Автобаза»;

- відокремлений підрозділ «Інформаційно-обчислювальний центр»;

- структурний підрозділ «Навчально-курсовий комбінат»;

- структурний підрозділ «Шахтарськзбутпостачання».

Згідно статті 55 Господарського кодексу України встановлено поняття суб'єктів господарювання. До переліку суб'єктів господарювання, згідно з цією статтею, віднесено, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, що здійснюють господарську діяльність і зареєстровані у встановленому законом порядку. Також, відповідно до цієї ж статті, ці суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи.

Згідно статті 64 Господарського кодексу України встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює кількість працівників і штатний розпис.

Цією ж статтею визначено організаційну структуру підприємства, відповідно до якої підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Боржником у даній справі та за виконавчим провадженням з виконання наказу господарського суду Донецької області від 04 серпня 2008 року у справі № 37/107, є саме державне підприємство «Шахтарськантрацит», а не структурні підрозділи, зокрема, шахта, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2012 року № 987 віднесена до переліку об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2012 року № 987 до переліку об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках не внесене державне підприємство «Шахтарськантрацит», яке є боржником за виконавчим провадженням з виконання наказу господарського суду Донецької області від 04 серпня 2008 року у справі № 37/107, з усіма його структурними підрозділами та як єдиного майнового комплексу.

В прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» (стаття 16) зазначено, що дія норм статей 2 і 13 цього Закону поширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом.

Господарський суд вважає, що віднесення шахти, як відокремленого структурного підрозділу вугледобувного підприємства, яке приватизується, до суб'єктів, на яких розповсюджується мораторій, залежить від оцінки діяльності: виконання допоміжних функцій чи видобуток вугілля як завершений процес.

Зважаючи на те, що за виконавчим документом (наказом) боржником є державне підприємство «Шахтарськантрацит», яке не визначене як об'єкт приватизації, виконавча служба не вправі була зупинити виконавче провадження, самостійно оцінюючи правовідносини, що регулюють статус об'єкта приватизації та розповсюдження на нього положення про мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 09 жовтня 2013 року у справі № 20/41, від 17 жовтня 2013 року у справі № 1/203, від 28 жовтня 2013 року у справі № 24/479, від 29 жовтня 2013 року у справі № 20/60.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що державною виконавчою службою зроблено не було.

За змістом статті 33 Господарського процесуального України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про незаконність дій відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області щодо зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 04 серпня 2008 року у справі № 37/107, а також про наявність підстав для визнання оскаржуваної постанови недійсною.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального України, господарський суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області задовольнити.

Визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області щодо зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 04 серпня 2008 року у справі № 37/107 на підставі пункту 17 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 03 січня 2013 року про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 04 серпня 2008 року у справі № 37/107 на підставі пункту 17 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала набирає законної сили 18 березня 2014 року та може бути оскаржена через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом п'яти днів з дня її винесення.

Суддя С.М. Фурсова