Рішення № 37789636, 18.03.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2014 Справа № 905/672/14

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» в особі Київської дирекції (01004, місто Київ, вулиця Горького, будинок № 9, квартира № 2; код ЄДРПОУ - 26052299)

до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (01001, АДРЕСА_2)

про відшкодування шкоди в порядку регресу

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» в особі Київської дирекції звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на відшкодування шкоди в порядку регресу 28 058,65 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» в особі Київської дирекції на підставі договору страхування автотранспортних засобів № 3-005959 від 15 січня 2013 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування на рахунок СТО, де здійснювався ремонт пошкодженого автомобіля марки «Infiniti FX 50 S», державний номерний знак НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «МАН», державний номерний знак НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди була застрахована приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» позивачем направлено останньому заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просить стягнути з відповідача 28 058,65 гривень в судовому порядку.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 20, 27 Закону України «Про страхування», статями 993, 1191 Цивільного кодексу України та статтями 22, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06 лютого 2014 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 20 лютого 2014 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить врахувати викладену ним позицію та відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає, що:

- позивач не мав правових підстав для здійснення страхових виплат, оскільки в порушенні статті 26 Закону України «Про страхування» та умов договору страхування автотранспортних засобів № 3-005959 від 15 січня 2013 року повідомлення про страховий випадок надійшло лише на п'ятий робочий день;

- надана позивачем копія висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 169/13 від 22 березня 2013 року, за своєю юридичною природою не є належним доказом у даній справі (а.с. 103-105).

Сторони уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Третя особа - ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали від 06 лютого 2014 року не надав письмових пояснень про обставини дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 26 лютого 2013 року.

Матеріали справи є достатніми для прийняття рішення за заявленими вимогами при зазначених підставах позову.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

За договором добровільного страхування автотранспортних засобів № 3-005959 від 15 січня 2013 року (далі по тексту - Договір), укладеним між приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» (далі по тексту - страховик або позивач) та публічним акціонерним товариством «Богуславська сільгосптехніка» (далі по тексту - страхувальник), позивачем застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном - автомобілем марки «Infiniti FX 50 S» (далі по тексту - «Інфініті» або застрахований/ забезпечений автомобіль), державний номерний знак НОМЕР_1, від страхових ризиків, зокрема, збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 44-54).

Строк дії Договору визначено з 00 годин 00 хвилин 25 січня 2013 року по 24 січня 2014 року включно.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту, вказаного як початок строку дії, але не раніше надходження визначеного умовами Договору страхового платежу (першого платежу, при умові сплати платежу частинами) в повному розмірі на поточний рахунок або в касу страховика.

Згідно пункту 10 додатку № 1 до Договору страхові платежі сплачуються за наступним графіком: перша частина 8 750,00 гривень до 24 січня 2013 року, друга частина 8 750,00 гривень до 24 квітня 2013 року, третя частина 8 750,00 гривень до 24 липня 2013 року, четверта частина 8 750,00 гривень до 24 жовтня 2013 року.

Страхові платежі (страхові премії) за Договором на користь страховика (позивача) страхувальник здійснив 22 січня 2013 року на суму 8 750,00 гривень та 22 березня 2013 року на суму 26 250,00 гривень, що свідчить про набрання чинності Договором до настання дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 99-101).

З матеріалів справи вбачається, що 26 лютого 2013 року о 14 годині 27 хвилин на вулиці Голосіївській в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «МАН», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Інфініті», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Інфініті», державний номерний знак НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ Голосіївського ГУ МВС України в місті Києві (а.с. 25).

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.10, 10.9 Правил дорожнього руху України, за скоєння якої складено протокол про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 398152 за статтями 122-4, 124 КУпАП (а.с. 74).

05 березня 2013 року на адресу позивача надійшло повідомлення ОСОБА_2 про подію з транспортним засобом (а.с. 22-24).

З рахунку-фактури № 00000009951 від 15 березня 2013 року складеним приватним підприємством «Авто-Актив» вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Інфініті», державний номерний знак НОМЕР_1, складає 28 639,71 гривень (а.с. 32).

Публічне акціонерне товариство «Богуславська сільгосптехніка» просило страхове відшкодування перерахувати на рахунок приватного підприємства «Авто-Актив» (а.с. 43).

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За страховим випадком - дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 26 лютого 2013 року за участю застрахованого автомобіля, згідно складених страхових актів № 99/13/03/ТР25/00/1 від 25 березня 2013 року та № 99/13/03/ТР25/00/2 від 01 квітня 2013 року по Договору визначено суму страхового відшкодування у загальному розмірі 28 639,71 гривень, виплата якої підтверджується платіжними дорученнями № 109 від 25 березня 2013 року, № 128 від 01 квітня 2013 року (а.с. 17-18, 20).

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 квітня 2013 року у справі № 752/5330/13-п (провадження № 3/752/2243/13) ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП (а.с. 21).

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Інфініті», державний номерний знак НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку № 169/13 від 22 березня 2013 року складеним судовим експертом - автотоварознавцем Коваль Ігорем Миколайовичем, складає 28 058,65 гривень (а.с. 33-37).

Отримання пошкоджень застрахованим транспортним засобом у спірній дорожньо-транспортній пригоді підтверджується довідкою ВДАІ Голосіївського ГУ МВС України в місті Києві, матеріалами справи про адміністративне правопорушення (а.с. 25, 71-91).

Положення статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Під час вирішення даного спору встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «МАН», державний номерний знак НОМЕР_2, яким спричинено спірну дорожньо-транспортну пригоду, в частині заподіяння шкоди третім особам, застрахована приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», про що свідчать договір (поліс) обов'язкового страхування цивільної відповідальності серії АВ/4430830, інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ (а.с. 59, 106).

Договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (полісом серії АВ/4430830) передбачено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), становить 50 000,00 гривень, франшиза - 0,00 гривень; строк його дії з 00 годин 00 хвилин 17 липня 2012 року до 16 липня 2013 року включно.

За таких обставин, на вказаний страховий випадок в часовому вимірі поширюється дія чинного на той час полісу серії АВ/4430830. Тобто дорожньо-транспортна пригода, що сталася 26 лютого 2013 року, є страховим випадком в рамках виконання зазначеного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Вина водія, який керував автомобілем марки «МАН», державний номерний знак НОМЕР_2 підтверджена постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 квітня 2013 року у справі № 752/5330/13-п, матеріалами справи про адміністративне правопорушення (схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, поясненнями, фото-таблицею).

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація). Відповідач, як страховик винної особи, має право здійснювати виплату страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу на користь особи, яка сплатила страхове відшкодування за договором майнового страхування (тобто за договором добровільного страхування), а позивач вправі вимагати здійснення такої виплати на свою користь, оскільки сплатив страхове відшкодування потерпілому на умовах укладеного договору добровільного страхування.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Інфініті», державний номерний знак НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс серії АВ/4430830), а до приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» як особи, відповідальної за завдані збитки.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене та належить саме потерпілому.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль марки «Інфініті», державний номерний знак НОМЕР_1.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».

Так, частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Наведена стаття міститься в главі 82 ЦК України, що регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди та передбачає право регресу в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Слід наголосити, що поняття регресу є значно ширшим, ніж це визначене у статті 1191 ЦК України та розуміє під собою будь-яке право зворотної вимоги. Регрес за своїм змістом є зобов'язанням по відшкодуванню шкоди, понесеної однією особою з вини або за рахунок іншої, а тому може бути визначений як зобов'язання з відшкодування шкоди, що виникає в результаті перекладання сплаченого однією особою іншій на третю особу. Відтак, регресне зобов'язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна третій особі, виконане однією особою за іншу або з вини останньої.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями спеціального закону - Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором (полісом) страхування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, в розумінні положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством тощо.

Положення закону (статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування») передбачають обмеження по розміру збитків, право на вимогу яких переходить до страховика і такий розмір обмежується фактичними витратами страхової компанії, тобто саме розмір збитку обмежується фактичними витратами страхової компанії, а не визначається такий розмір сумою виплаченого страхового відшкодування.

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку № 169/13 від 22 березня 2013 року складеним на замовлення приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» підтверджено вартість матеріального збитку в сумі 28 058,65 гривень.

Дані висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, складеного суб'єктом оціночної діяльності на замовлення страхової компанії не спростовані іншими доказами, відповідно є належним доказом розміру збитку, що завданий застрахованому позивачем автомобілю у спірній дорожньо-транспортній пригоді.

При цьому, господарським судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджується факту оспорювання відповідачем розміру страхового відшкодування; відповідачем не заявлялося клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет відповідності вартості фактичного ремонту автомобіля та завданому йому матеріальному збитку внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Сума заявлена до стягнення з відповідача (28 058,65 гривень) є частиною суми страхового відшкодування виплаченої позивачем на умовах Договору, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в дорожньо-транспортній пригоді.

Заява на виплату страхового відшкодування в порядку регресу за вихідним № 5/2-362 від 09 жовтня 2013 року міститься в матеріалах справи, а її направлення відповідачу 09 жовтня 2013 року підтверджується долученою до справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 14-16).

Відповідач претензію позивача не задовольнив, кошти не перерахував, що й зумовило позивача звернутися до господарського суду з цим позовом.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 28 серпня 2012 року у справі № 23/279 (№ 3-38гс12), яка за приписами статей 82, 111-28 ГПК України є обов'язковою у правозастосовній діяльності судів.

Посилання скаржника на те, що враховуючи несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку, страховик не мав права здійснювати страхові виплати (страхове відшкодування) - є необґрунтованим з огляду на наступне.

Статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України «Про страхування» передбачено підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема, у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Підпунктом 3.7.5 пункту 3.7 Договору визначено, що підставою для відмови страховика у здійсненні виплати страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення (відповідно до умов цього Договору) страховика страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

При виникненні події, що може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник (його довірена особа/водій) зобов'язаний повідомити страховика не пізніше 2 (двох) робочих днів з моменту як стало відомо про випадок та подати письмову заяву про настання страхового випадку (підпункт 5.1.6 пункту 5.1 Договору).

Пунктом 5 частини першої статті 989 ЦК України на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Спірна дорожньо-транспортна пригода сталася 26 лютого 2013 року, а повідомлення про страховий випадок надійшло 05 березня 2013 року.

При цьому, правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку в строк, який дає страховику можливість дослідити обставини випадку і дійти висновку про визнання його страховим випадком чи про відмову в цьому. Сам по собі факт порушення страхувальником визначеного договором порядку повідомлення про настання страхового випадку не може бути підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.

Тобто, виходячи зі змісту вищенаведених норм можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком.

Отже, несвоєчасне повідомлення страховика страхувальником про настання дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до норм страхового законодавства, не впливає на обов'язок страхової компанії сплатити в порядку регресу виплачене страховиком потерпілої особи страхове відшкодування.

Складеними страховими актами позивач спірну дорожньо-транспортну пригоду визнав страховим випадком.

Доказів, які б свідчили про наявність у страхової компанії перешкод переконатися, що зазначена дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком відповідачем не подано.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Сукупність вищевикладених обставин та матеріали справи спростовують наявні заперечення відповідача, що, в свою чергу, тягне за собою їх відхилення та залишення поза увагою суду, а також розцінюються як намагання витлумачити законодавство виключно на свою користь та ухилитися від цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи відсутність належних доказів на спростування обставин повідомлених позивачем, а також нездійснення виплати заявленої суми страхового відшкодування, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до положень статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» в особі Київської дирекції (01004, місто Київ, вулиця Горького, будинок № 9, квартира № 2; код ЄДРПОУ - 26052299, відомості про рахунки в установах банків відсутні) 28 058,65 гривень страхового відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 827,00 гривень судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24 березня 2014 року.

Суддя С.М. Фурсова