Рішення № 37789639, 18.03.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2014 Справа № 905/988/14

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (юридична адреса: 84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11, поштова адреса: 83001, місто Донецьк, вулиця Постишева, будинок № 99-А; код ЄДРПОУ - 00131268)

до Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області (83086, місто Донецьк, вулиця Челюскінців, будинок № 53; код ЄДРПОУ - 08671426)

про стягнення 3 083,79 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача: Лю-Хан-Чі О.О. (довіреність № 18-14 «Д» від 01.01.2014)

від відповідача: Нємов Ю.В. (довіреність б/н від 01.10.2013)

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області:

- три відсотки річних у розмірі 1 035,71 гривень, нарахованих з 01.08.2012 по 30.12.2013 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електроенергії;

- пеню у розмірі 2 025,71 гривень, нараховану з 16.02.2013 по 30.12.2013 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електроенергії;

- інфляційні нарахування у розмірі 22,37 гривень, нараховані з 01.09.2012 по 30.09.2012 та з 01.10.2013 по 31.10.2013.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статті 67, 193, 275 Господарського кодексу України та статті 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 103 від 15 липня 2008 року, додатку № 5 «Порядок розрахунків» та додаткової угоди від 25 березня 2013 року до договору про постачання електричної енергії № 103 від 15 липня 2008 року в частині своєчасної оплати вартості електричної енергії.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14 лютого 2014 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду в судовому засіданні на 24 лютого 2014 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).

13 березня 2014 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву б/н, в якому Донецьке міське управління ГУМВС України в Донецькій області просить врахувати викладену ним позицію та відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає, що:

- причиною несвоєчасного виконання зобов'язання по оплаті спожитої електроенергії є несвоєчасне та нерегулярне перерахування коштів з Державного бюджету України;

- розрахунок заявлених сум є помилковим, оскільки не враховані вимоги додаткової угоди від 25 березня 2013 року до договору про постачання електричної енергії № 103 від 15 липня 2008 року, якою змінено період та порядок оплати за отриману електроенергію;

- платіжні доручення направлялись на оплату своєчасно, проте перерахування казначейською службою здійснювалося із затримкою.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених у позовній заяві, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина друга статті 67 ГК України).

Статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» та пункту 1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту - ПКЕЕ) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія ПКЕЕ поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

15 липня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (далі по тексту - позивач або постачальник) та Донецьким міським управлінням ГУМВС України в Донецькій області (далі по тексту - відповідач або споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 103 (далі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 749,1 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (а.с. 7-17).

Відповідний договір, в силу статей 173, 174, частини першої статті 175 ГК України, є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов'язань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними Договором.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема ПКЕЕ.

26 квітня 2011 року у відповідності до положень Закону України «Про акціонерні товариства» здійснено реорганізацію організаційно-правової форми відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго».

30 березня 2012 року державним реєстратором Виконавчого комітету Горлівської міської ради Донецької області зареєстрований у новій редакції статут публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», у відповідності до якого відбулась зміна найменування юридичної особи - публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2008 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 9.5 Договору).

Договір у спірний період був чинним.

Сторонами додатково до Договору укладено додатки № 5 «Порядок розрахунків» та № 6 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» (а.с. 18-25).

За умовами Договору відповідач (споживач) зобов'язується: виконувати умови цього Договору; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та № 5 «Порядок розрахунків» до цього Договору; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електро-установками споживача згідно з додатком № 6 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» до цього Договору (пункти 2.3.1, 2.3.4, 2.3.5 Договору).

У свою чергу позивач (постачальник) зобов'язується: виконувати умови цього Договору; постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (пункт 2.2.1, 2.2.2 Договору).

Пунктом 3.1.1 Договору передбачено, що постачальник електричної енергії має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання з постачання відповідачу електричної енергії та поставив відповідачу за період червень, серпень-грудень 2012 року, січень-квітень 2013 року, червень 2013 року, вересень-листопад 2013 року активної електроенергії в обсязі 2 037 726 кВт/год на загальну суму 1 740 749,70 гривень, та реактивну електроенергії в обсязі 1 278 013 кВАр/год на загальну суму 77 851,69 гривень, що підтверджується підписаними уповноваженими особами та скріплених їх печатками актами прийняття-передавання, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, факт надання послуг з електропостачання позивачем відповідачу підтверджується двосторонніми актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) підписаними у спірний період.

Розрахунковий період встановлено споживачу з 12 числа місяця до такого ж числа поточного місяця. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника або дати внесення споживачем готівкових коштів в касу постачальника. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка протягом 5 банківських днів з дня його отримання (пункти 1, 4.4 та 5 додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору).

Позивач виставляв відповідачу відповідні рахунки на сплату спожитої у спірний період електроенергії, які отримані уповноваженими особами відповідача, про що свідчать відповідні відмітки на цих рахунках та довіреності на ім'я уповноважених осіб відповідача на отримання таких рахунків.

Відповідно до пункту 6.11 ПКЕЕ, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.

Відповідачем не надано доказів на спростування факту споживання ним зазначеного обсягу електричної енергії та/або доказів своєчасної оплати поставленої у спірний період електроенергії.

Додатковою угодою б/н від 28 грудня 2012 року до Договору сторонами погоджено внести зміни до пунктів 1 та 2 додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору, виклавши їх у наступній редакції: «Розрахунковим вважається період з 00-00 годин 11 числа місяця, попереднього розрахунковому до 24-00 години 10 числа поточного місяця. Споживач 10 числа кожного місяця самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів...» далі за текстом (а.с. 26).

Додатковою угодою б/н від 25 березня 2013 року до договору про постачання електричної енергії № 103 від 15 липня 2008 року сторони дійшли згоди про зміну умов Договору, виклавши в новій редакції наступні положення:

1. Розрахунковим вважається період з 00-00 годин першого числа поточного місяця до 24-00 годин останнього числа поточного місяця. У разі коли дата закінчення розрахункового періоду співпадає з неробочим днем, моментом зняття показів розрахункових лічильників електричної енергії в перший робочий день, наступний за неробочим днем (час та дата), вважаються часом та датою закінчення розрахункового періоду та початку наступного за ним розрахункового періоду.

2. Зняття показів розрахункових приладів обліку активної та реактивної електричної енергії здійснюється споживачем самостійно або в присутності представника постачальника (субспоживача) щомісячно о 24-00 годин останнього для розрахункового періоду за усіма точками вимірювання.

3. Споживач протягом 24 годин з моменту зняття показів приладу обліку електроенергії зобов'язаний надати звіт про покази розрахункових приладів обліку до постачальника електричної енергії.

4. Для проведення остаточного розрахунку споживач не пізніше п'ятого дня з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати у постачальника за місцем надання звіту про обсяги спожитої електроенергії рахунок на оплату електричної енергії та інших платежів, що передбачені договором.

5. Тривалість періоду для здійснення споживачем рахунків має не перевищувати 10 операційних днів з дня отримання рахунку.

6. Умови Додаткової угоди розповсюджуються на правовідносини сторін, що виникли з 01 січня 2013 року (а.с. 27).

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 638 ЦК України закріплює, що договір є укладеним якщо в належній формі дійшли згоди з усіх істотних умов договору. Суть цієї норми в тому, що сторони повинні зафіксувати ті умови, які вони вважають для себе сприятливими.

Сторони в договорі або додатковій угоди, що є його невід'ємною частиною можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Положеннями частини третьої статті 631 ЦК України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання.

Поширення дії укладеної додаткової угоди до відносин між сторонами, які виникли до її укладання (з 01 січня 2013 року) узгоджується з приписами чинного законодавства.

В процесі узгодження умов укладення додаткової угоди до Договору, сторонами досягнуто згоди щодо усіх умов. Позивач поставив свій підпис та печатку на Договорі, а отже фактично погодився на всі узгоджені умови.

Договір разом з додатками та додатковими угодами до нього підписані обома сторонами без розбіжностей та скріплені печатками підприємств, а тому зазначені зобов'язання сторін є чинними, та в силу положень статей 525, 526 ЦК України обов'язковими до виконання.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (частина перша статі 275 ГК України).

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами шостою та сьомою статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господарського інтересу.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Господарським судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу електричну енергію, виставив відповідні рахунки, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі підписаними актами прийняття-передавання та рахунками за електроенергію, а відповідач порушив умови Договору та здійснив несвоєчасну оплату за поставлену (спожиту) електроенергію, що й зумовило позивача звернутися до господарського суду з даним позовом.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати електричної енергії, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 1 035,71 гривень, пеню у розмірі 2 025,71 гривень та інфляційні нарахування у розмірі 22,37 гривень.

Оскільки належних доказів на підтвердження здійснення своєчасної оплати виставлених рахунків за Договором відповідачем не надано, господарський суд приходить до висновку, що відповідачем порушено вищевказані строки проведення розрахунків при виконанні Договору.

Щодо позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань та пені, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до статей 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

На підставі вищезазначених норм права та пункту 5 додатку № 5 «Порядок розрахунку» до Договору, позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 1 035,71 гривень та інфляційні нарахування у розмірі 22,37 гривень.

Згідно пункту 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України від 27 липня 2007 року № 265 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць.

З наданого розрахунку інфляційних нарахувань вбачається, що позивач нараховував вказані суми за періоди:

- з 01.09.2012 по 30.09.2012 відносно заборгованості 5 894,68 гривень;

- з 01.10.2013 по 31.10.2013 відносно заборгованості 4 120,72 гривень (а.с. 172).

Нарахування інфляційних за перший період із застосуванням показника індексу інфляції за вересень 2012 року, де строк оплати - 22 серпня 2012 року, є вірним та таким, що відповідає матеріалам справи та вимогами чинного законодавства.

Нарахування інфляційних за другим періодом із застосуванням показника індексу інфляції за жовтень 2013 року, де строк оплати - 22 жовтня 2013 року, є невірним, оскільки позивачем визначаться строк оплати 15 жовтня 2013 року; враховуючи необхідність застосування показника індексу інфляції за листопад 2013 року та існування заборгованості за цим рахунком менш місяця - відсутні законні підстави для стягнення інфляційних у розмірі 16,48 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про його необґрунтованість та невідповідність фактичним обставинам справи, оскільки його (розрахунок) у 2013 році здійснено без урахування додаткової угоди б/н від 25 березня 2013 року до Договору.

При здійсненні розрахунку відсотків річних у 2013 року, позивач визначає день прострочення платежу через 10 календарних днів з дня отримання рахунку, а не через 10 операційних днів з дня отримання такого рахунку, як передбачено згаданою додатковою угодою; у розрахунку відсотків річних за 2012 рік у деяких періодах невірно визначено день прострочення платежу.

Пунктом 6 додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору встановлено, що нарахування пені та трьох відсотків здійснюється за весь час прострочення, у тому числі за день фактичної оплати.

За здійсненим господарським судом перерахунком, з урахуванням настання у відповідача строку платежу, сума відсотків становить 874,56 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, господарський суд зазначає наступне.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Позивач, вважаючи оплату простроченою, нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 2 025,71 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, господарський суд дійшов висновку про його необґрунтованість та невідповідність фактичним обставинам справи, оскільки його (розрахунок) у 2013 році здійснено без урахування додаткової угоди б/н від 25 березня 2013 року до Договору.

При здійсненні розрахунку пені у 2013 року, позивач визначає день прострочення платежу через 10 календарних днів з дня отримання рахунку, а не через 10 операційних днів з дня отримання такого рахунку, як передбачено згаданою додатковою угодою; у розрахунку відсотків річних за 2012 рік у деяких періодах невірно визначено день прострочення платежу.

За здійсненим судом перерахунком, з урахуванням настання у відповідача строку платежу, сума пені становить 1 313,54 гривень.

Щодо посилань відповідача на відсутність належного бюджетного фінансування, то господарський суд вважає, що така обставина не звільняє відповідач від виконання договірних зобов'язань з огляду на наступне.

Господарським судом встановлено, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини «відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності» (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Бакалов проти України» від 30 листопада 2004 року та «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року).

Про помилковість позиції відповідача про те, що відсутність своєчасного бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання викладено також у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012 року у справі № 11/446, яка за приписами статей 82, 111-28 ГПК України є обов'язковою у правозастосовній діяльності судів.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд не приймає до уваги та відхиляє заперечення відповідача, оскільки на підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та наведених рішень Європейського суду з прав людини відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру, господарський суд зазначає наступне.

Посилаючись на об'єктивну оцінку обставин справи, ступінь вини Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області та обставини, що ускладнюють своєчасне виконання розрахунків за Договором, відповідач просить зменшити розмір пені на 95 %.

Представник позивача заперечувала проти зменшення суми пені.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов'язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту зазначеного вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вимагаючи зменшення розміру неустойки, відповідач надає копію плану асигнувань на 2012 рік, копії платіжних доручень.

Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, враховуючи фінансовий стан сторін, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про те, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає, оскільки:

- виходячи з положення статті 3 ЦК України, згідно яких до загальних засад цивільного законодавства відносяться справедливість, добросовісність та розумність, відповідачем допущено майнові зобов'язання перед позивачем;

- кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища, а також країни в цілому;

- учасник договору не повинен відповідати за прорахунки контрагента, який уклав з ним цей договір;

- важкий фінансовий стан відповідача не може бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язань перед кредитором;

- відповідач не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності;

- відповідач не надав доказів невідповідності стягуваного розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області (83086, місто Донецьк, вулиця Челюскінців, будинок № 53; код ЄДРПОУ - 08671426, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (юридична адреса: 84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11, поштова адреса: 83001, місто Донецьк, вулиця Постишева, будинок № 99-А; код ЄДРПОУ - 00131268, відомості про рахунки в установах банків відсутні) пеню у розмірі 1 313,54 гривень, три відсотки річних у розмірі 874,56 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 5,89 гривень, судовий збір у розмірі 1 299,91 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24 березня 2014 року.

Суддя С.М. Фурсова