Рішення № 37786731, 19.03.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/19062/13-ц Провадження № 22-ц/773/279/14 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Здрилюк О.І., Матвійчук Л.В.,

при секретарі Шоцькій О.В.,

з участю представника позивача Місюри І.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 23 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

07 листопада 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 18 грудня 2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2000 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Договір складався з заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

В результаті неналежного виконання умов кредитного договору у ОСОБА_3 виникла заборгованість по сплаті отриманого кредиту, яка станом на 08.10.2013 року становила 5733 долара 87 центів США з яких 1893, 70 дол. США - заборгованість за кредитом, 3267,53 дол. США - заборгованість по відсотках, 240 дол. США - комісії, 332, 64 дол. США - штраф за порушення строків платежів.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 23 грудня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 45 813 грн. 62 коп. заборгованості за кредитним договором від 18.12.2007 року та 458 грн. 14 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові. Вважає, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі заяви відповідача від 18.12.2007 року яка підписана ним власноруч, банк надав позичальнику кредит у сумі 2000 дол. США (а. с. 7).

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), зазначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За змістом наведених правових норм підпис сторін письмового договору має бути під усіма його умовами, про які домовилися сторони. Якщо сторони уклали змішаний договір, то умови різних договорів повинні міститися в письмовому тексті договору, підписаному сторонами.

Факт укладення між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_3 кредитного договору від 18.12.2007 року підтверджується письмовою заявою позичальника, підписаною уповноваженою банком особою та відповідачем, в якій містяться всі істотні умови вказаного виду договору, в тому числі сума кредиту, валюта кредиту, строк дії договору та інші (а. с. 4).

Статтями 1048, 1050, 1054 ЦК України, передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Надання банком ОСОБА_3 коштів, визначених у заяві в сумі 2000 доларів США, останнім не заперечувалося та не оспорювалося.

Зокрема, як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів по рахунку, ОСОБА_3 відразу після укладення договору, а саме в грудні 2007 року було знято весь кредитний ліміт, який в подальшому повернутий не був.

Даними розрахунками повністю спростовуються твердження апелянта про те, що кошти не могли бути зняті особисто ним, оскільки в період часу з 17.07.2008 року по 28.05.2010 року він перебував за вироком суду в місцях позбавлення волі.

Станом на 08 жовтня 2013 року заборгованість у ОСОБА_3 перед банком по тілу кредиту склала 893, 70 дол. США, 3267,53 дол. США - заборгованість по відсотках, 240 дол. США - комісії, 332, 64 дол. США - штраф за порушення строків платежів (а. с. 4, 5).

В заяві позичальника передбачено, що складовою частиною кредитного договору є запропоновані банком Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку.

Відповідно до п. 9.12. Умов і правил надання банківських послуг, які в даній редакції були чинними на час підписання ОСОБА_3 заяви, що стверджується відповідним наказом банку, договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонговується на той самий строк.

В судовому засіданні встановлено, що жодна із сторін не заявила про припинення дії договору від 18 грудня 2007 року, таким чином він є таким, що пролонгований.

Відтак доводи апелянта про те, що банком пропущено строк звернення до суду з даним позовом не ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального права.

Також судом встановлено, що термін дії платіжної картки на яку ОСОБА_3 були перераховані кошти, становив 2 роки. По закінченню строку дії картки ОСОБА_3 не звернувся до банку про отримання нової картки або ж про закриття карткового рахунку, при тому що пунктом 3.1.3 Умов та правил надання банківських послух такий обов'язок покладений саме на держателя такої картки.

Відтак, закінчення строку дії картки, не свідчить про припинення договірних зобов'язань, що виникли між сторонами, оскільки картка сама по собі є лише засобом для можливості здійснення грошових операції, зокрема щодо зняття кредитного ліміту.

Разом з тим, у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13 зазначено, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів (п. 6.9 Умов і правил надання банківських послуг).

У разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вирішуючи спір суд першої інстанції не перевіряв коли у кредитора виникло право на звернення до суду та чи в межах строку позовної давності позивач звернувся до суду із вимогами про сплату кожного із платежів, зокрема заборгованості по процентам за користування кредитом.

Як вбачається з наданого розрахунку заборгованості за договором від 18.12.2007 року (а. с. 4-5) банком заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за відсотками за період з грудня 2007 року по 8 жовтня 2013 року і судом першої інстанції такі вимоги були задоволені у повному обсязі.

Беручи до уваги вищенаведену правову позицію Верховного суду України та подану ОСОБА_3 заяву про застосування строків позовної давності, вимоги банку про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом підлягають до часткового задоволення в межах строків позовної давності .

З врахуванням викладеного рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Розмір заборгованості відповідача визначений розрахунком заборгованості за договором від 18.12.2007 року, який ОСОБА_3 не спростований належними та допустимими доками (а. с. 4-5).

За таких обставин з відповідача в користь позивача підлягає до стягнення 38088 грн. 81 коп., що еквівалентно 4767 доларів 06 центів США (довідка Національного банку України а. с. 6) з яких 1893, 70 дол. США, що еквівалентно 15130, 66 грн. - заборгованість за кредитом, 2300, 72 дол. США, що еквівалентно 18382,75 грн. - заборгованість по відсотках, 240 дол. США, що еквівалентно 1917, 6 грн. - комісії, 332,64 дол. США, що еквівалентно 2657,79 грн. - штраф за порушення строків платежів.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню судові витрати у справі в сумі 380 грн. 89 коп., які підтверджені платіжними дорученнями.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 23 грудня 2013 року в даній справі змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 38088 (тридцять вісім тисяч вісімдесят вісім) гривень 81(вісімдесят одну) копійку заборгованості за кредитним договором від 18 грудня 2007 року та 380 гривень 89 копійок судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: