Ухвала суду № 37779025, 24.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 262/3106/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2513/2014

Єдиний унікальний номер 262/3106/13-ц

Номер провадження 22-ц/775/2513/2014

Головуючий у 1 інстанції Майданніков О.І.

Доповідач Гусєв В.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Постолової В.Г.

суддів Гусєва В.В., Мірута О.А.

при секретарі Щербюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пролетарського районного суду міста Донецька від 07 лютого 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , посилаючись на те, що 13 липня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5507226, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 102094,00 доларів США з усіма змінами та доповненнями до нього, з врахуванням змін, передбачених Додатковою угодою № 8462723 від 22 грудня 2009 року про надання другого траншу кредиту у сумі 643509,78 гривень, строком користування до 13 липня 2014 року зі сплатою 11,99 відсотків річних на придбання автомобіля. Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, заборгованость станом на 16 квітня 2013 року складає 842455,02 гривні, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 550988,98 гривень, заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 177699,08 гривень, пеню в розмірі 51331,86 гривень, штраф в розмірі 6435,10 гривень, штраф в розмірі 56000 гривень.

Рішенням Пролетарського районного суду міста Донецька від 07 лютого 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 842455,02 гривні, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 550988,98 гривень, заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 177699,08 гривень, пеню в розмірі 51331,86 гривень, штраф в розмірі 6435,10 гривень, штраф в розмірі 56000 гривень. Вирішено питання про судовий збір.

З рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення по суті позовних вимог. Апелянт посилається на те, що судом не було перевірено правильність нарахування банком заборгованості за кредитним договором, оскільки в матеріалах справи відсутні виписки з банківських розрахунків. Апелянт не погоджується з стягнутими сумами штрафів, оскільки банком не надано доказів, які б свідчили про ненадання відповідачем довідок про заробітну плату та договорів страхування. Апелянт наполягає, що станом на 26 квітня 2013 року заборгованість складає 328149,78 гривень, при цьому відсутня заборгованість за процентами та пенею та штрафами. Апелянт зазначає, що для правильного вирішення справи суду потрібно було призначити судово-економічну експертизі. Крім того, відповідач при розгляду справи наполягав на зменшені розміру неустойки, проте судом було стягнуто неустойку у повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник ПАТ «Перший Український міжнародний банк» Шевченко О.Є. в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення присутніх сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона забов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 13 липня 2007 року між ЗАТ «Перший Український міжнародний банк» (правонаступником якого є ПАТ «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5507226, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 102094,00 доларів США з усіма змінами та доповненнями до нього, з врахуванням змін, передбачених Додатковою угодою № 8462723 від 22 грудня 2009 року про надання другого траншу кредиту у сумі 643509,78 гривень, строком користування до 13 липня 2014 року зі сплатою 11,99 відсотків річних на придбання автомобіля (а.с.37-41, 46-49, 50-52, 53-57).

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів представником відповідача не заперечувався.

Згідно п.3.2.1 кредитного договору ОСОБА_1 забов*язався здійснювати повернення кредиту частинами в розмірі і строки, передбачені графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим в Додатку № 1, який підписаний сторонами та є невід*ємною частиною цього договору.

Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором № 5507226 від 13 липня 2007 року не виконує, заборгованость станом на 16 квітня 2013 року складає 842455,02 гривні, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 550988,98 гривень, заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 177699,08 гривень, пеню в розмірі 51331,86 гривень, штраф в розмірі 6435,10 гривень, штраф в розмірі 56000 гривень (а.с.8-11).

Задовольняючи позов ПАТ «Перший Український міжнародний банк», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведена наявність вини відповідача в неналежному виконання зобов*язань за кредитним договором.

Висновок суду в цій частині є законним та відповідає встановленим обставинам по справі.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) забов*язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник забов*язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями ст.526 ЦК України забов*язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону. Нормами ст.ст.610-611 ЦК України передбачено, що у разі порушення забов*язання настають передбачені законом наслідки.

Статтею 1050 ЦК України визначено обов*язок позичальника сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України, якщо ним своєчасно не повернуто суму позики. Якщо договором встановлений обов*язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних за договором.

Судом першої інстанції установлено, що з боку відповідача ОСОБА_1 дійсно мало місце прострочення виконання забов*язань за кредитним договором.

Отже, повідомивши боржника ОСОБА_1 про усунення порушення забов*язань, позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.35-36).

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та надавши належну правову оцінку зібраним доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у відповідача ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитним договором, яку слід стягнути з відповідача на користь банку.

З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечувалось про те, що кредит правомірно був наданий в іноземній валюті.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про невірно розраховану та стягнуту з відповідачів пеню за несвоєчасне погашення кредиту.

Відповідно до ст. 548 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір пені в сумі 51331,86 гривень не перевищує розмір збитків, який дорівнює 550998,98 гривень.

У зв*язку з цим, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги в частині зменшення розміру неустойки.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що банком не надано доказів, які б свідчили про ненадання відповідачем довідок про заробітну плату та договорів страхування.

Умовами п.4.3.1 кредитного договору позичальник забов*язується протягом строку дії цього Договору щорічно до дати закінчення періоду страхування, за який сплачено страховий платіж, поновлювати дію договорів страхування, укладання яких передбачено цим Договором, на умовах погоджених з Банком. Позичальник забов*язаний до дати закінчення періоду страхування, за який сплачено страховий платіж, надавати Банку, як вигодо набувачу, по одному оригінальному примірнику цих договорів страхування, а також документів, що підтверджують сплату страхових платежів в повному обсязі за період, на який було поновлено дію договорів страхування.

Пунктом 4.3.3. передбачено, що позичальник забов*язується не пізніше ніж у місячний термін після 13-го червня кожного року протягом строку дії цього Договору надавати банку довідку про заробітну плату та інші доходи за період попередніх цієї дати 6 місяців, та інформацію необхідну банку для визначення фінансового стану позичальника.

З матеріалів справи вбачається і з цим погодився представник відповідача, що договір страхування та довідки про заробітну плату ОСОБА_1 надавались лише при укладенні договору.

Відповідно до п.5.4. за кожний випадок порушення позичальником обов*язків щодо поновлення дії договору страхування, передбачених п.4.3.1. цього Договору, позичальник забов*язаний сплатити на вимогу банку на його користь штраф в розмірі 10% від мінімальної страхової суми, на яку згідно з вимогами зазначеного пункту Договору має бути укладений договір страхування.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що кожний випадок порушення позичальником обов*язків, передбачених п.4.3.2. - 4.3.6. цього Договору, позичальник забов*язаний на вимогу банку сплатити на його користь штраф у розмірі 1% від суми одержаного кредиту.

Отже, зазначені пункти договору відповідачем не виконувались, а тому висновки суду про стягнення штрафу за ненадання відповідачем довідок про заробітну плату та договорів страхування є обгрунтованими.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність висновку судово-економічної експертизи, оскільки з зазначеним клопотанням до суду сторони не звертались.

Відповідно до ст.303 ЦПК України, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

При розгляді справи в апеляційному порядку з клопотання про призначення зазначеної експертизи відповідач та його представник також не звертались.

Таким чином, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на матеріалах справи, наданих сторонами доказах, всі інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції та не є суттєвими при визначенні питання про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, повно та всебічно дослідив надані сторонами докази, яким дав належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Пролетарського районного суду міста Донецька від 07 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: