Ухвала суду № 37774159, 06.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/5670/13-а Головуючий у 1-й інстанції:Добрянська Я.І.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "МСК-Концепт" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "МСК-Концепт" (далі - ПП "МСК-Концепт") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дарницькому районі) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2012 р. №0003362250/17652.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2013 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі від 09.11.2012 р. №0003362250/17652.

На вказану постанову ДПІ у Дарницькому районі подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «Берус» за період квітень 2011 р., червень 2011 р., за результатами якої складено акт перевірки від 04.10.2012 р. №4722/2250/34770927.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. №969, а саме завищення позивачем податкового кредиту на суму податку на додану вартість - 1 059 555,22 грн., в т.ч. за квітень 2011 р. на суму ПДВ 532 881,94 грн. та за червень 2011 р. на суму ПДВ 526 673,29 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 09.11.2012 р. №0003362250/17652, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)» на загальну суму 1 059 556,22 грн., в тому числі за основним платежем - 1 059 555,22 грн., 1 грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Берус» укладено договори поставок №0104 від 01.04.2011 р. та №106 від 01.06.2011 р. (щодо поставки товару - керамічної плитки).

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів, в матеріалах справи містяться належні первинні та інші документи, зокрема, договори, акти здачі-прийняття, рахунки фактури, податкові накладні, виписки по банківському рахунку.

Проте, як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача про встановлені порушення ґрунтуються лише на акті перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 30.11.2011 р. №1438 /3-23-40-37414425 щодо ТОВ «Альфокомтрейд», який взагалі не був контрагентом позивача, а був постачальником ТОВ «Берус». Відповідачем жодним іншим чином не спростовується факт здійснення господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. На сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

При цьому, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Таким чином, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Берус», а тому податкове повідомлення-рішення від 09.11.2012 р. №0003362250/17652 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Дарницькому районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.