Постанова № 37774155, 06.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/9297/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзінтертрейд" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзінтертрейд" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союзінтертрейд" (далі - ТОВ "Союзінтертрейд") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Святошинському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 03.06.2013 р. №0002972250, №0002982250, №0002992250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Святошинському районі на підставі постанови слідчого СВ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 08.04.2013 р., по матеріалам досудового розслідування за №320113110100000031, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Союзінтертрейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» (далі - ТОВ «Саноіл Торг»), за період з 01.01.2010 р. по 01.04.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки від 07.05.2013 р. №311/22-509/24248868.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, п.1388 ст.138, пп.139.1.1 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 756 065,00 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.201.1, 201.6 та 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 720 062,00 грн., та зменшено рядок 23.2 декларації з ПДВ «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів» за лютий 2013 року в сумі 80 005,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.06.2013 р.:

- №0002972250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 756065,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 189016,25 грн., що в сумі становить 945 081,25 грн.;

- №0002982250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 720062,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 180015,50 грн., що в сумі становить 900 077,50 грн.;

- №0002992250, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 80005,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 20001,25 грн., що в сумі становить 100 006,25 грн.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Саноіл Торг» (провадець) укладено договори купівлі-продажу товару - олії соняшникової нерафінованої: №26-12-11 від 26.12.2011 р., специфікації №1 до договору від 28.02.2012 р., договору купівлі-продажу №10-09-12 від 10.09.2012 р. та специфікації №1 до договору від 31.10.2012 р., договору купівлі-продажу №10-09-12 від 10.09.2012 р. та специфікації №2 до договору від 28.12.2012 р. та специфікації №3 до договору від 29.01.2013 р.

На підтвердження реального виконання умов договорів, в матеріалах справи містяться належні первинні документи, зокрема, вказані договори та специфікації до них, податкові та видаткові накладні, акти приймання-передачі, згідно яких здійснювались передача та отримання товару - олії соняшникової нерафінованої.

При цьому, специфікаціями до вказаних договорів передбачено поставку товару на умовах EXW - термінал ТОВ "Евері", м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117. Термін "EXW" згідно Міжнародних правил Інкотермс означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов`язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики і витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу.

Отже, умови поставки EXW не передбачають перевезення товару від продавця до покупця, а обмежуються наданням товару продавцем покупцю у названому місці, де цей товар на момент передачі вже знаходиться, а тому посилання позивача на те, що жодного переміщення купленого товару не відбувалось, а отже і не складалось документів щодо транспортування, є обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортування товару відбувалось тільки при подальшому його продажі на експорт, згідно укладених комісіонером контрактів від 18.01.2012 р. №0266/12 та д/у від 07.03.2012 р. №3, від 18.09.2012 р. №0451/12 та д/у від 09.11.2012 р. №2, від 12.11.2012 р. №0495/12 та д/у від 10.01.2013 р. №4, від 23.11.2012 р. №0505/13 та д/у від 30.01.2013 р. №1, тобто при транспортуванні товару зі складу (термінал ТОВ "Евері") на танкер. Транспортування товару відбувалось на підставі договорів, укладених комісіонером, а саме: договору від 22.08.2011 р. №СТ-01-о/1108, та від 01.09.2012 р. №FT-04-о/0109. Витрати за транспортування своєчасно та повністю відшкодовані позивачем комісіонеру згідно звітів комісіонера від 30.03.2012 р., від 13.12.2012 р., від 21.02.2013 р., від 19.02.2013 р. Також, надано акти виконаних робіт (транспортування) .

Крім того, у п. 3.5 ст. 3 специфікацій до вказаних договорів купівлі-продажу товару зазначено, що приймання товару по якості здійснюється у відповідності до вимог ДСТУ та/або ГОСТ на товар. Якість товару визначено в специфікаціях, як відповідно до ДСТУ 4492:2005, а згідно актів приймання-передачі такого товару, претензії щодо кількості і якості товару відсутні. Підтвердження якості товару було, зокрема, здійснено комісіонером ТОВ "Югекотоп" при реалізації товару на експорт, про що свідчать відповідні сертифікати, а також іншими організаціями згідно листів в матеріалах справи, які проводили сертифікацію товару при його експортуванні.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг».

При цьому, як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про допущені позивачем порушення ґрунтується на висновках актів перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 17.01.2013 р. №164/22-200/37585953 про результати перевірки ТОВ "Інфініті" (по ланцюгу продажу) та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 22.03.2013 р. №788/22-20/37269136 про результати перевірки ТОВ «Саноіл Торг».

Однак, постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2013 р. по справі №826/5797/13-а, та Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 р. по справі №814/647/13-а, які набрали законної сили, визнано протиправними дії щодо складення вказаних актів перевірки та зобов'язано податковий орган утриматись від використання таких актів та їх передачі іншим особам.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. На сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

При цьому, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаним договорами операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 03.06.2013 р. №0002972250, №0002982250, №0002992250 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ТОВ "Союзінтертрейд" необхідно задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзінтертрейд" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзінтертрейд" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 03.06.2013 р. №0002972250, №0002982250, №0002992250.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст постанови складено 11.03.2014 р.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.