Ухвала суду № 37774150, 20.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20343/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів. Просив суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11.07.2013 року №100270000/2013/300134/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.07.2013 року №100270000/2013/01326, стягнути суму надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 4 052,45 грн. та суми надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 13 279,57 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 січня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 05.04.2013 №L-5/13, укладеного між компанією Glarn Invest LLP (Великобританія) та ТОВ "Аскоп-Україна", до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів декларантом позивача подано митну декларацію від 10.07.2013 року №100270000/2013/169628 та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення хімічної окремої органічної речовини L-Threonine (L-Треонін).

Митна вартість товару була визначена позивачем за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження заявлених відомостей позивачем було подано наступні документи: декларацію митної вартості №100270000/2013/169628 від 10.07.2013 року; зовнішньоекономічний контракт від 05.04.2013 року №L-5/13, укладений з компанією Glarn Invest LLP (Великобританія); додаткову угоду №2 від 19.05.2013 року до зовнішньоекономічного контракту від 05.04.2013 року №L-5/13; інвойс №Т1305-0001 від 19.05.2013 року.

За результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару Київська міжрегіональна митниця Міндоходів направила декларанту позивача електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів, зокрема: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам, на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни-відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини).

При цьому, представником ТОВ "Аскоп-Україна" Пархоменком І.В. було усно повідомлено митний орган про неможливість надання інших документів, крім тих, що подані станом на 11.07.2013 року.

У зв'язку з цим, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.07.2013 року №100270000/2013/300134/2, відповідно до якого митну вартість товару № 1 "хімічна окрема органічна речовина L-Threonine (L-Треонін), країна виробництва - CN, виробник - Zhejiang Guoguang Bio chemistry CO.LTD, торговельна марка - Sewon" самостійно визначено за резервним методом.

Згідно з вказаним рішенням митну вартість товару №1 було скориговано з 2,12 доларів США до 2,51 доларів США.

Коригування митної вартості товару обумовило відмову у митному оформленні митної декларації від 10.07.2013 року №100270000/2013/169628.

У зв'язку з чим відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/01326.

Товар було випущено у вільний обіг за відкоригованою митною декларацією від 11.07.2013 року №100270000/2013/169864 під гарантійні зобов'язання забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Митного кодексу України.

Згідно ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно ст. 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

З матеріалів справи вбачається, що, здійснюючи контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості товару за митною декларацією від 10.07.2013 року №100270000/2013/169628, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було встановлено, що надані до митного оформлення документи містили наступні розбіжності: - у поданому до митного оформлення інвойсі від 19.05.2013 року №Т1305-001 зазначені банківські реквізити на оплату не відповідають реквізитам отримувача, зазначеним у контракті від 05.04.2013 № L-5/13.

Так, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Відповідно до ч. 2 ст. VII Генеральної Угоди з тарифів та торгівлі 1994 року оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом.

Частиною 3 ст. 55 МК України передбачено, що у разі якщо документи, подані на підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Оскільки надані документи містили неповні відомості, зважаючи на непідтверджені документально дані, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доцільність уточнення заявленої митної вартості товару. Відтак, пропозиція Київської міжрегіональної митниці Міндоходів надати додаткові документи, конкретний перелік яких було зазначено у електронному повідомленні, є доречною та такою, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Як зазначалось вище, з декларантом було проведено процедуру консультації з приводу неможливості визнання заявленої митної вартості товару за першим методом шляхом надіслання електронного повідомлення.

Вказавши на неможливість надання додатково запитуваних митницею документів, позивач скористався правом на випуск товарів у вільний обіг за митною декларацією від 11.07.2013 року №100270000/2013/169864 під гарантію зі сплатою різниці між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Згідно п. 8 ст. 55 МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач листом від 20.09.2013 року №421/09 звертався до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів із заявою про визнання митної вартості товару, заявленої декларантом за першим методом, скасування рішення митниці про коригування заявленої митної вартості та повернення митних платежів, до якого додав копію видаткової накладної № 12956 від 22.08.2013 року та копію податкової накладної №13468 від 22.08.2013 року, копію прайс-листа (прейскуранта) б/н від 13.05.2013 року, копію експортної митної декларації №310420130549637228, копію висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" № 3058 від 12.07.2013, копію платіжного доручення №36164785 від 24.07.2013 року про оплату вартості імпортованого товару згідно інвойсу № Т1305-0001 від 19.05.2013 року, митну декларацію №100270000/2013/169864 від 11.07.2013 року.

Доцільно зазначити, що опис товару у видатковій накладній від 22.08.2013 року №12956 та у податковій накладній від 22.08.2013 року №13468 не відповідає опису товару, стосовно якого було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.07.2013 року №100270000/2013/300134/2.

Прайс-лист від 13.05.2013 року виданий компанією "Paik Kwang Industrial Co., Ltd", однак виробником товару є компанія «Zhejiang Guoguang Bio chemistry CO. LTD».

Умови поставки (FOB-Китай) та вартість товару (39 400 доларів США), що зазначені у митній декларації країни відправлення від 03.06.2013, не відповідають вартості (42 400 доларів США) та умовам поставки (CFR-Україна) товару, зазначених у митній декларації від 10.07.2013 № 100270000/2013/169628, що подана до митного оформлення.

У наданому позивачем експертному висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 12.07.2013 року №3058 відсутнє посилання на виробників ідентичних товарів відповідного географічного регіону. Крім цього, експертом вказано термін дії висновку - 30 діб від дати видачі, який сплив 12.07.2013 року.

У наданому позивачем платіжному дорученні від 24.07.2013 року №36164785 в графі "отримувач платежу" зазначено "Clarn Invest LLP", однак відповідно до інвойсу від 19.05.2013 року №Т1305-001 отримувачем платежу повинен бути "JPMORGAN CHASE, NEW YORK".

Враховуючи наведене, можливо дійти висновку, що матеріали справи не містять докази надання позивачем належних додатково витребуваних документів чи повідомлення додаткової інформації. Такі документи та інформація не надавались і під час судового розгляду справи.

Відтак, судом першої інстанції встановлено, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було надано позивачу можливість як під час митного оформлення, так і протягом строку дії гарантійних зобов'язань, підтвердити та узгодити заявлену митну вартість товару, якою позивач не скористався.

Також матеріали справи не містять даних щодо вжиття позивачем заходів щодо отримання від спеціалізованих організацій, продавця та/або виробника товару документів, необхідних для підтвердження заявленої ціни.

Враховуючи надане законодавством право на доведення заявленої митної вартості товарів після їх випуску у вільний обіг, беручи до уваги встановлений пунктом 8 статті 55 МК України для цього строк, позивач не був позбавлений можливості отримати виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни-відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, вже після випуску товарів у вільний обіг.

Таким чином, посилання Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на неможливість застосування методу визначення митної вартості товару за першим методом за результатами судового розгляду залишаються не спростованими.

Статтею 57 МК України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 11.07.2013 року №100270000/2013/300134/2 та пояснень, визначаючи митну вартість товарів за шостим методом, відповідач-1 обґрунтував неможливість застосування кожного з попередніх методів (від першого до п'ятого).

Зокрема, у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, було відмовлено у зв'язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не був використаний у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не був використаний у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Методи визначення митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості не були використані через відсутність даних, необхідних для проведення розрахунків.

Згідно із ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На підставі викладеного, відповідачем-1 було застосовано резервний метод визначення митної вартості.

Отже, враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача-1 щодо визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості.

У зв'язку з цим, вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 11.07.2013 року №100270000/2013/300134/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.07.2013 року №100270000/2013/01326, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів, доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Крім цього, під час розгляду справи встановлено, що будь-які відносини, які б потягли обов'язок Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві перерахувати на користь позивача надміру сплачені кошти з Державного бюджету України, не мали місця. З огляду на це, заявлені позивачем вимоги до Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві також не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, довели правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 25 березня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 20 березня 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.