Постанова № 37769592, 17.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2014 року № 826/529/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Дегтярьової О.В., Добрівської Н.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» до Державної інспекції України з контролю за цінамипровизнання протиправним та скасування рішення №79 від 28.11.2013 рокуВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Аркада-Житлосервіс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної інспекції України з контролю за цінами (далі по тексту - відповідач, Інспекція), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін від 28.11.2013 року №79.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що при нарахуванні плати населенню у період з 01.01.2013 року по 31.10.2013 року за спожиті обсяги електроенергії застосовувало тарифи відповідно до Тарифів на електроенергію, що відпускається населенню, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики від 23.04.2012 року № 497, а тому висновки, зроблені відповідачем щодо отримання товариством необґрунтованої виручки у розмірі 20680,03 грн., є необґрунтованими.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні на 03 лютого 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2014 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 12 лютого 2014 року.

У судовому засіданні 12 лютого 2014 року представник позивача наполягала на задоволенні позову та уточнила, що при нарахуванні плати населенню у період з 01.01.2013 року по 31.10.2013 року за спожиті обсяги електроенергії позивач застосовував тариф на електроенергію, визначений у пункті 1.6. Тарифів на електроенергію, що відпускається населенню, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики від 23.04.2012 року № 497, а саме у розмірі 36,48 грн. з ПДВ за 1 кВт*год .

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав письмові заперечення, в яких просив у задоволенні позову відмовити та розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, в судовому засіданні 12 лютого 2014 року суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі наказу голови Інспекції від 07 листопада 2013 року №252-13 та направлення №158 від 07 листопада 2013 року головним спеціалістом відділу економічного аналізу і моніторингу тарифів у сфері житлово-комунальних послуг, у зв'язку з надходженням звернень громадян, проведено позапланову перевірку ТОВ «Аркада-Житлосервіс» з питань дотримання вимог чинного законодавства під час формування, встановлення та застосування державних регульованих тарифів на житлово-комунальні послуги.

За результатами проведеної перевірки складено Акт №154 від 22.11.2013 року, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 1.2. пункту 1 Тарифів на електроенергію, що відпускається населенню, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики від 23.04.2012 року №497 (далі по тексту - Тарифи на електроенергію, що відпускається населенню) та пункту 1.6. Договору про надання житлово-комунальних послуг, експлуатаційних послуг та відшкодування витрат експлуатуючої організації.

Виявлення Інспекцією допущення позивачем зазначених порушень стало підставою для висновку про отримання останнім необґрунтованої виручки при застосування тарифу за спожиті обсяги електроенергії, що відпускається населенню за період з 01 січня по 31 жовтня 2013 року з урахуванням відсотку оплати послуг споживачами (населенням) 86% у сумі 20680,03 грн.

У зв'язку з викладеним, керуючись пунктом 6 частини 1 статті 18 та статтею 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 року №5007-VII, відповідачем 28 листопада 2013 року винесено рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін № 79, яким вирішено вилучити у ТОВ «Аркада-Житлосервіс» в доход державного бюджету штраф у сумі 20680,03 грн. та зобов'язано ТОВ «Аркада-Житлосервіс» повернути споживачам суму необґрунтовано одержаної виручки у сумі 20680,03 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень, вважаючи його незаконним та неправомірним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основні засади цінової політики, відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначає та регулює Закон України «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 №5007-VIІ з наступними змінами і доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Закон №5007-VIІ).

Відповідно до положень статті 2 названого Закону, його дія поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Статтею 16 Закону №5007-VIІ закріплено, що органом державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважений орган) є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами.

Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами.

Основні функції уповноваженого органу закріплені у статті 17 зазначеного Закону та полягають у: 1) виконанні контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 2) здійсненні державного спостереження у сфері ціноутворення; 3) запобіганні порушенням у сфері ціноутворення.

З метою виконання покладених на уповноважений орган функцій останньому надано права, перелік яких закріплений у статті 18 та серед яких, зокрема, передбачено: проводити у суб'єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами, затвердженого Указом Президента України від 30 березня 2012 року №236/2012 «Питання реалізації державної політики з контролю за цінами» з наступними змінами Державна інспекція України з контролю за цінами входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику з контролю за цінами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позапланова перевірка позивача проведена відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством України, а за її наслідками винесла оскаржуване позивачем рішення.

Перевіряючи правомірність та обґрунтованість зазначеного рішення відповідача, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами ТОВ «Аркада-Житлосервіс» є юридичною особою, основним видом діяльності якої є надання житлово-комунальних послуг, послуг з утримання будинків та прибудинкової території, експлуатації та обслуговування жилих та нежитлових приміщень, будівель і споруд тощо.

Саме здійснюючи господарську діяльність позивачем, як виконавцем, укладено договори на виконання житлово-комунальних послуг з мешканцями будинків житлового масиву «Нова Богданівка».

У тих випадках, коли позивач не є виробником житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям будинків, ним укладаються договори з організаціями - виробниками таких послуг, зокрема, постачання електроенергії.

Нормативно-правовим актом, що визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі є Закон України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 року №575/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон №575/97-ВР).

Згідно з визначеннями, закріпленими у статті 1 названого Закону, постачанням електричної енергії є господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

Відповідно до положень статті 11 Закону №575/97-ВР державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики та інших учасників ринку електричної енергії та встановлення відповідальності за порушення умов і правил здійснення ними діяльності в електроенергетиці та на ринку електричної енергії.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.

Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, визначається Законом України «Про природні монополії», іншими законами та нормативно-правовими актами.

Статтею 12 зазначеного Закону до основних завдань національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики віднесено, зокрема, забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці в межах повноважень, визначених законодавством, а також розроблення та затвердження правил користування електричною енергією (які включають правила користування електричною енергією для побутових споживачів).

На виконання наведених положень Закону, 23 квітня 2012 року Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики винесено постанову № 497 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню», а також постанову № 498 «Про затвердження Порядку застосування тарифів на електроенергію».

Так, пунктом 1.6. Тарифів на електроенергію, що відпускаються населенню закріплено, що населенню, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи, крім гуртожитків, встановлено тариф у розмірі 36,48 грн. з ПДВ за 1 кВт*год.

У той же час, у підпункті 2.1.1. Порядку застосування тарифів на електроенергію, який є обов'язковим до застосування ліцензіатами з постачання електричної енергії за регульованим тарифом (далі - ліцензіати) при здійсненні постачання електричної енергії населенню та споживачам, прирівняним до населення, також передбачено, що населенню, яке розраховується з ліцензіатом за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи, відпуск електричної енергії проводиться за тарифами для населення.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме наданих позивачем копії договору про постачання електричної енергії №220041225 від 17 жовтня 2011 року, укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго», що здійснює діяльність на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованими тарифами та ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевим (локальним) електричним мережам, а також листа від 13 лютого 2014 року № 171 за підписом заступника чальника з комерційної роботи Броварського РП ПАТ «Київобленерго» ТОВ «Аркада-Житлосервіс» є споживачем електричної енергії - юридичною особою, що отримує електроустановки з метою забезпечення електричною енергією мешканців будинків (споживачів населеного пункту). Отже, розрахунки за отриману електричну енергію проводяться згідно пункту 1.6. Тарифів на електроенергію.

Крім того, у листі зазначено, що позивач не має повноважень щодо встановлення тарифів на електричну енергію.

Таким чином, як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, позивач при нарахуванні плати населенню у період з 01.01.2013 року по 31.10.2013 року за спожиті обсяги електроенергії позивач застосовував тариф на електроенергію, визначений у пункті 1.6. Тарифів на електроенергію, що відпускається населенню, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики від 23.04.2012 року № 497, а саме у розмірі 36,48 грн. з ПДВ за 1 кВт*год .

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість рішення Державної інспекції України з контролю за цінами про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін, оскільки відповідач під час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем порушення вимог чинного законодавства, зокрема підпункту 1.2. пункту 1 Тарифів на електроенергію, що відпускаються населенню, з огляду на що позовні вимоги визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На стягненні судових витрат представник позивача в судовому засіданні не наполягала.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції України з контролю за цінами про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін № 79 від 28 листопада 2013 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя В.П. Катющенко

Судді О.В. Дегтярьова

Н.А. Добрівська