Постанова № 37769595, 14.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2014 року № 826/1709/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інститут біохімічних технологій" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до судового розгляду на 24.02.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 24.02.2014 року не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. У зв'язку з неявкою відповідача, розгляд справи судом відкладений на 06.03.2014 року.

В судовому засіданні 06.03.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання 06.03.2014 року не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Про причини неявки суд не повідомили, заперечень на адміністративний позов не надіслав.

Оскільки в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у справі, суд, в порядку частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши наявні в ній докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для прийняття рішення, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут біохімічних технологій", код ЄДРПОУ 33789240, зареєстроване Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 23.11.2005 року, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АГ № 473064.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Інститут біохімічних технологій", код ЄДРПОУ 33789240, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 6/26-57-22-01-10/33789240 від 16.01.2014 року, яким встановлено порушення позивачем пп. 14.1.27, пп.14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8,п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп.139.1.1, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 17842682,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 1991481,00 грн., І квартал 2011 року у сумі 2123170,00 грн., ІІ квартал 2011 року у сумі 1958792,00 грн., ІІІ квартал 2011 року у сумі 1731212,00 грн., ІV квартал 2011 року у сумі 2679507,00 грн., І квартал 2012 року у сумі 1839630,00 грн., ІІ квартал 2012 року у сумі 1561273,00 грн., ІІІ квартал у сумі 1724189,00 грн. та ІV квартал 2012 року у сумі 2233428,00 грн.; пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 586885,00 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2012 року у сумі 215810,00 грн., за вересень 2012 року у сумі 205187,00 грн., за жовтень 2012 року у сумі 2185,00 грн. та листопад 2012 року у сумі 163703,00 грн.; ст.109, ст. 110, п.п 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, ст. 171 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 2426,25 грн.; п.2.6, п. 2.8 та п. 3.5 Положення про Проведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 року № 637 (зі змінами та доповненнями).

На підставі складеного акту перевірки, 27.01.2014 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення № 0000602201 форми "Р", яким збільшено товариству суму грошового зобов'язання в розмірі 733606,25 грн., з якої: за основним платежем - 586885,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 146721,25 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100, № 0000612201 форми "П", яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 17842682,00 грн., № 0000622201 форми "С" про сплату 6175,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій за порушення Положення про Проведення касових операцій у національній валюті в Україні та податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014 року № 0000271710 форми "Р", яким збільшено товариству суму грошового зобов'язання в розмірі 2954,13 грн., з якої: за основним платежем - 2426,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 527,88 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб, код платежу: 11010101.

Податкове повідомлення-рішення № 0000602201 від 27.01.2014 року винесене на підставі висновку відповідача про порушення позивачем пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 586885,00 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2012 року у сумі 215810,00 грн., за вересень 2012 року у сумі 205187,00 грн., за жовтень 2012 року у сумі 2185,00 грн. та листопад 2012 року у сумі 163703,00 грн.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Податковим кодексом України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку-покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають встановленій законодавством формі.

Відповідно до змісту підпункту 201.4. та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, в матеріалах справи, наявні копії банківських виписок щодо здійснення оплати за поставлені товари (надані послуги) за якими був, відповідно до податкових накладних, сформований податковий кредит у серпні, вересні, жовтні, листопаді місяці 2012 року.

З огляду на зазначене, податкове повідомлення-рішення № 0000602201 від 27.01.2014 року застосовано до позивача протиправно, а тому підлягає скасуванню.

Податкове повідомлення-рішення № 0000612201 від 27.01.2014 року винесене на підставі висновку відповідача про порушення позивачем пп. 14.1.27, пп.14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8,п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп.139.1.1, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, відповідно до якого, товариство віднесло відсотки за позикою до складу витрат, замість віднесення цих відсотків до балансової вартості основних засобів та амортизації.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року встановлено завищення даного показника, що ТОВ "Інститут біохімічних технологій", до складу валових витрат на протязі IV кварталу 2010 - І кварталу 2011 років було включено відсотки по отриманих позиках в сумі 4114652,39 грн., в тому числі: за IV квартал 2010 року в сумі 1991481,87 грн. та за І квартал в сумі 2011 років 2123170,52 грн.

Так, в ході здійснення перевірки показників, відображених у рядку 04.13 Декларацій «Інші витрати, крім визначених у 04.1 - 04.12», встановлено, що порушення виникли згідно наступних договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2009 року між ТОВ "Компанія з управління активами Інститут портфельних інвестицій", яке діє в інтересах та за рахунок Венчурного закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Дивіденд", з однієї сторони - позикодавець та позичальник ТОВ "Інститут біохімічних технологій", з другої сторони, уклали договір позики № П-23/09/09-01.

Підпунктом 2.1 договору встановлено, сума позики за цим договором становить 6118000,00 грн., п.п. 2.2 процент за користування грошовими коштами встановлюється у розмірі 48 (сорок вісім) процентів річних від суми зазначеної в п.2.1 цього договору.

Підпунктом 3.2 договору передбачено, що - остаточною датою повернення позики є 23 вересня 2012 року включно.

Додатковою угодою №1 від 01.09.2011 року до договору позики №11-23/09/09-01 від 23.09.2009 року, сторони дійшли згоди внести зміни до п.п.2.2 та виклали його в наступній редакції: "п.п. 2.2 Проценти за користування грошовими коштами встановлюються у розмірі 39 (тридцять дев'ять) процентів річних від фактично наданої суми позики" та змінити п.п. 3.2 та викласти його у такій редакції "п.п. 3.2 Остаточною датою повернення позики є 23 вересня 2015 року включно".

06.10.2009 року між ТОВ "Компанія з управління активами Інститут портфельних інвестицій", яке діє в інтересах за рахунок Венчурного закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду Дивіденд", з однієї зрони - позикодавець та позичальник ТОВ "Інститут біохімічних технологій", з другої сторони, укладено договір позики № П-06/10/09-01.

Підпунктом 2.1 договору - сума позики за цим договором становить 3000000,00 грн., п.п. 2.2 процент за користування грошовими коштами встановлюється у мірі 48 (сорок вісім) процентів річних від суми зазначеної в п. 2.1 цього договору.

Підпунктом 3.2 говору передбачено, що - остаточною датою повернення позики є 06 жовтня 2012 року включно.

Додатковою угодою № 1 від 01.09.2011 року до договору позики № П-06/10/09-01 від 06.10.2009 року, сторони дійшли згоди внести зміни до п.п. 2.2 та викласти його в наступній редакції: "п.п. 2.2 Проценти за користування грошовими коштами встановлюються у розмірі 39 (тридцять дев'ять) процентів річних від фактично наданої суми позики" та змінити п.п. 3.2 та викласти його у такій редакції "п.п. 3.2 Остаточною датою повернення позики с 6 жовтня 2015 року включно".

09.09.2010 року 09.09.2010 року між ТОВ "Компанія з управління активами Інститут портфельних інвестицій", яке діє і інтересах та за рахунок Венчурного закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Дивіденд", з однієї сторони - позикодавець та позичальник ТОВ "Інститут "біохімічних технологій", з другої сторони, уклали договір позики № П-09/09/10-01.

Підпунктом 2.1 договору - сума позики за договором становить 5000000,00 грн., п.п.2.2 процент за користування грошовими коштам встановлюється у розмірі 48 (сорок вісім) процентів річних від суми зазначеної в п. 2.1 цього договору.

Підпунктом 3.2 договору передбачено, що - Остаточною датою повернення позики є 09 вересня 2013 року включно.

Додатковою угодою № 3 від 17.09.2012 року до договору позики № П-09/09/10-01 від 09.09.2010 року, сторони дійшли згоди внести зміни до п.п. 3.2 та викласти його у такій редакції." п.п. 3.2 Остаточною датою повернення позики є 09 вересня 2016 року включно".

14.04.2010 року між ТОВ "Компанія з управління активами Інститут портфельних інвестицій", яке діє і інтересах рахунок Венчурного закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Дивіденд", з однієї сторони - позикодавець та позичальник ТОВ "Інститут біохімічних технологій", з другої сторони, уклали договір позики № П-14/04/10-01.

Підпунктом 2.1 договору - сума позики за цим договором становить 5000000,00 грн., п.п.2.2 процент за користування грошовими коштами встановлюється у розмірі 48 (сорок вісім) процентів річних від суми зазначеної в п. 2.1 цього договору.

Підпунктом 3.2 договору передбачено, що - Остаточною датою повернення позики є 14 квітня 2013 року включно.

Додатковою угодою №1 від 01.09.2011 року до договору позики №П-14/04/10-01 від 01.09.2011 року, сторони дійшли згоди внести зміни до п.п.2.2 та викласти його в наступній редакції "п.п. 2.2 Проценти за користування грошовими коштами встановлюються у розмірі 39 (тридцять дев'ять) процентів річних від фактично наданої суми позики".

26.09.2011 року між ТОВ "Компанія з управління активами Інститут портфельних інвестицій", яке діє і інтересах рахунок Венчурного закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Дивіденд", з однієї сторони - позикодавець та позичальник ТОВ "Інститут біохімічних технологій", з другої сторони, уклали договір позики № П-26/09/11-01.

Підпунктом 2.1 договору - сума позики за цим договором становить 5000000,00 грн., п.п. 2.2 процент за користування грошовими коштами встановлюється у і 39 (тридцять дев'ять) процентів річних від фактично наданої суми позики.

Підпунктом 3.2 у передбачено, що - Остаточною датою повернення позики є 26 вересня 2014 року включно.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку, що ТОВ "Інститут біохімічних технологій" отримувало позики на поповнення обігових коштів, фактично використовувало отримані кредити на будівництво основних засобів (об'єкт незавершеного виробництва, завод по виробництву медпрепаратів розташований в м. Обухів, вул. Київська, 127 (завод по виготовленню медичних препаратів) і таким чином позивач, при нарахуванні відсотків відповідно до п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування з прибутку підприємств", мало проводити дооцінку об'єкту незавершеного виробництва, на всю суму нарахованих відсотків по кредиту (позиках) наступною їх амортизацією.

Проте, відповідно до пояснень позивача та доказів, наявних в матеріалах справи, позика була надана товариству для поповнення обігових коштів (як зазначено в Акті перевірки та договорах) та використовувалась для придбання товарів, сплати різних адміністративних витрат (витрати на оплату праці та внески на соціальні заходи, плату за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банку, винагороду за консультаційні, інформаційні, аудиторські послуги та інше) тощо.

Спірні операції мали місце під час дії Закону України "Про оподаткування з прибутку підприємств". Так, підпунктом 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, що діяла під час здійснення операцій) встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Крім того, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року № 415, капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу (п. 3).

У разі безпосереднього позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактичні, визнані у звітному періоді, фінансові витрати, які пов'язані з цим запозиченням (за вирахуванням доходу від тимчасового фінансового інвестування запозичених коштів) (п. 6 Положення).

Таким чином, витрати на виплату процентів за позику, безпосередньо спрямованою на кваліфікаційного активу, включаються до собівартості цього активу, а не до складу витрат.

Крім того, в матеріалах справи наявний попередній акт перевірки № 33/23-50/32384972 від 18.08.2010 року, яким не було встановлено будь-яких порушень щодо зазначених операцій.

З огляду на зазначене, податкове повідомлення-рішення № 0000612201 від 27.01.2014 року застосовано до позивача протиправно, а тому підлягає скасуванню.

Податкове повідомлення-рішення № 0000622201 від 27.01.2014 року винесене на підставі висновку відповідача про порушення позивачем пункту 3.5 Постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлений факт перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 2500,00 грн. 16.12.2010 року, у зв'язку з відсутністю підпису одержувача ОСОБА_1 у відомості на виплату грошей № А-47 від 16.12.2010 року.

Так, контролюючим органом встановлено порушення щодо перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі, що мало місце ще у 2010 році.

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Крім того, дана позиція щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, які передбачені Указом Президента України "Про застосування штрафних фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" підтверджується оглядовим листом Вищого адміністративного суду України від 24.10.2008 № 1776/100/13-08 "Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби".

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000622201 від 27.01.2014 року винесене відповідачем неправомірно, а тому підлягає скасуванню.

Податкове повідомлення-рішення № 0000271710 від 29.01.2014 року винесене на підставі висновку відповідача про порушення позивачем правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки встановлено порушення вимог ст. 109, ст.110, п.п 168.1.1 п. 168.1 ст.168, ст.171, ст.177 Податкового кодексу України, відповідно до якого, позивачем не оподатковано доходи, виплачені суб'єктам підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 177.8 статті 177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцеві доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податку на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою-підприємцем, який отримує такий дохід, надано виписку або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності.

Так, в матеріалах справи наявні копії документів, що підтверджують державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців, свідоцтва про сплату єдиного податку фізичними особами-підприємцями, а тому, одержавши дані документи, товариство правомірно не утримувало податку з доходів фізичних осіб.

З огляду на зазначене, податкове повідомлення-рішення № 0000271710 від 29.01.2014 року застосовано до позивача протиправно, а тому підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В порушення зазначеної норми, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано жодного доказу, який би свідчив про правомірність винесення (прийняття) оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві винесені на підставі помилкових висновків акту перевірки, а тому, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 0000602201 від 27.01.2014 року, № 0000612201 від 27.01.2014 року, № 0000622201 від 27.01.2014 року та № 0000271710 від 29.01.2014 року.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 487 грн. (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут біохімічних технологій".

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко