Постанова № 37760215, 21.03.2014, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа №570/6097/13-а

номер провадження 2-а/570/17/2014

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2014 року

Рівненський районний суд Рівненської області (як місцевий адміністративний суд)

в особі судді Кушнір Н.В.

при секретарі судового засідання Бардабуша В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області ( м.Рівне вул.Дубенська 25 б ) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про неправомірні дії управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним адміністративним позовом. В позові вказує, що у зв'язку із набранням відповідними судовими рішеннями законної сили вона пред'явила в управління ДВС Головного управління юстиції в Рівненській області три виконавчі листи, видані Рівненським районним судом Рівненської області, а саме: по справі № 2-а-937/2009 від 30 травня 2011 року; по справі № 2-а-1053/11 від 04 жовтня 2011 року, по справі № 2-а-155/11 від 22 грудня 2011 року.

Вказані виконавчі листи стосувалися зобов'язання управління Пенсійного фонду у Рівненському районі нарахувати та виплатити їй щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Просить

1. Визнати незаконною бездіяльність управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області щодо ненаправлення не пізніше наступного дня на її адресу:

· постанови головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень управління ДВС Дудки І.О. від 01 серпня 2011 року про відкриття виконавчого провадження № 28670890 з виконання виконавчого листа № 2-а-937/11, виданого 30.05.2011 р. Рівненським районним судом Рівненської області,

· постанови головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень управління ДВС Дудки І.О. від 07.02.2012 року про відкриття виконавчого провадження № 31665985 з виконання виконавчого листа № 2-а-1053/11, виданого 04.10.2011 р. Рівненським районним судом Рівненської області,

· постанови головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень управління ДВС Дудки І.О. від 14.02.2012 року про відкриття виконавчого провадження № 31667147 з виконання виконавчого листа № 2-а-155/11, виданого 22.12.2011 р. Рівненським районним судом Рівненської області.

2.Визнати незаконною бездіяльність управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області щодо не направлення у триденний строк на її адресу:

· постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень управління ДВС Черпака М.Л. від 23.09.2011 року про закінчення виконавчого провадження № 28670890 з виконання виконавчого листа № 2-а-937/11, виданого 30.05.2011 р. Рівненським районним судом Рівненської області;

· постанови головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень управління ДВС Дудки І.О. від 27.08.2012 року про закінчення виконавчого провадження № 31665985 з виконання виконавчого листа № 2-а-1053/11, виданого 04.10.2011 р. Рівненським районним судом Рівненської області;

· постанови головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень управління ДВС Дудки І.О. від 27.08.2012 року про закінчення виконавчого провадження № 31667147 з виконання виконавчого листа № 2-а-155/11, виданого 22.12.2011 р. Рівненським районним судом Рівненської області.

3.Визнати незаконними та скасувати:

· постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень управління ДВС Черпака М.Л. від 23.09.2011 року про закінчення виконавчого провадження № 28670890 з виконання виконавчого листа № 2-а-937/11, виданого 30.05.2011 р. Рівненським районним судом Рівненської області;

· постанову головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень управління ДВС Дудки І.О. від 27.08.2012 року про закінчення виконавчого провадження № 31665985 з виконання виконавчого листа № 2-а-1053/11, виданого 04.10.2011 р. Рівненським районним судом Рівненської області;

· постанову головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень управління ДВС Дудки І.О. від 27.08.2012 року про закінчення виконавчого провадження № 31667147 з виконання виконавчого листа № 2-а-155/11, виданого 22.12.2011 р. Рівненським районним судом Рівненської області.

4.Зобов'язати управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області виконати фактично та у повному обсязі виконавчі листи, видані Рівненським районним судом Рівненської області, а саме: по справі № 2-а-937/2009 від 30 травня 2011 року; по справі № 2-а-1053/11 від 04 жовтня 2011 року, по справі № 2-а-155/11 від 22 грудня 2011 року.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що ні постанови про відкриття виконавчого провадження, ні про їх закінчення їй направлені не були. Ці виконавчі листи залишаються не виконаними до цього часу, підвищення до пенсії їй не виплачене, тобто боржник не виконав виконавчі документи фактично і у повному обсязі, що свідчить про незаконність винесених оскаржуваних постанов.

Від позивача до суду надійшла заява, в якій він позовні вимоги підтримала повністю і по аналогічних мотивах, просить слухати справу у її відсутність.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення, просив справу слухати за відсутності представника відповідача та відмовити у задоволенні позову. Відповідно до заперечень, вказані постанови не могли бути виконані Управлінням Пенсійного фонду України в Рівненському районі, оскільки в кошторисних призначеннях відсутні кошти та такі виплати. Вважаючи такі обставини безумовно поважними, відповідач не мав права застосовувати заходи примусового виконання.

Суд, з»ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Встановлено, що постановою Рівненського районного суду Рівненської області по адміністративній справі № 2-а-937/2009 зобов'язано УПФУ у Рівненському районі Рівненської області нарахувати та виплатити на користь позивача щомісячну соціальну державну допомогу як дитині війни, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у виді підвищення на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України "про Державний бюджет України на 2007 рік" та Законом України "про Державний бюджет України на 2008 рік" за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно, враховуючи раніше виплачене підвищення до пенсії за відповідні періоди.

На підставі вказаного рішення суду виданий виконавчий лист, який знаходився на виконанні в відділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області. 23.09.2011 року головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення даного виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження». До таких висновків відповідач прийшов на підставі того, що згідно повідомлення боржника здійснено перерахунок пенсії, при надходженні коштів з Державного бюджету буде здійснено їх виплату, оскільки фінансування вищевказаних виплат здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. Таким чином, наявні обставини, передбачені ст.75 Закону України "Про виконавче провадження", підстав для накладення на боржника штрафу відсутні, оскільки боржник не ухиляється від виконання рішення суду.

Аналогічні дії були вчинені і щодо адміністративних справ № 2-а-1053/11 та № 2-а-155/11.

Обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов суду визначена положеннями ст.124 Конституції України.

Умови і порядок виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено відповідними положеннями Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно приписів ст.ст.1,2 вказаного Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб державної виконавчої служби, яка входить до системи Міністерства юстиції України, спрямованих на примусове виконання рішень, зокрема судів. Примусове виконання зазначених рішень здійснюють державні виконавці.

Приписами ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Згідно зі ст.32 цього Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.49 цього Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду у випадку, передбаченому ч.3 ст.75 цього Закону.

Постановляючи оскаржувані постанови, державний виконавець виходив з того, що рішення суду в частині перерахунку виконано, а фактична виплата буде здійснена після надходження коштів з Державного бюджету.

Вирішуючи цей спір, суд приймає до уваги, що до виконання державним виконавцем прийнятий виконавчий документ, який зобов"язує боржника як здійснити перерахунок пенсії, так і виплачувати її у зазначеному в постанові суду розмірі. Це значить, що проведення лише одного перерахунку не є виконанням судового рішення, повідомлення боржника про виконання судового рішення недостатньо для закінчення виконавчого провадження. Доказів про повне вчинення державним виконавцем виконавчих дій до суду не подано. Разом з тим, згідно п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до оскаржуваних постанов виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів закінчено з підстав, передбачених п.11 ч.1 ст.49 та ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв"язку з фактичним виконанням судового рішення, що, на думку суду, є безпідставним.

Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено усіх можливих вичерпних заходів виконання судового рішення. В матеріалах справи відсутні докази щодо звернення державного виконавця до суду з поданням про зміну способу та порядку виконання судового рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення з огляду на відсутність у боржника коштів для виконання судових рішень.

Відповідно до ст.263 КАС України, яка кореспондується із ст.36 Закону України "Про виконавче провадження", і якою врегульовано порядок відстрочення виконання судових рішень у адміністративних справах, зміна способу і порядку виконання судового рішення, саме передбачена законодавцем при виникненні певних обставин у виконавчому провадженні, з метою створення оптимальних умов для належного та якісного виконання судового рішення. Неприпустимим, у розумінні даної норми, є тлумачення можливості внесення подання державним виконавцем, як право (бажання чи небажання), оскільки у даному випадку державний виконавець повинен внести таке подання, за наявності певних обставин і у випадку, коли сторони виконавчого провадження таким правом не скористались.

Ст.89 згаданого Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника, у разі повторного невиконання рішення державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону. Однак, в матеріалах справи відсутні докази таких дій виконавців.

Такої підстави закінчення виконавчого провадження як здійснення фактичної виплати після надходження коштів до Держбюджету Законом не передбачено. Вказівка відповідача на відсутність бюджетних коштів та на законодавство, що регулює питання призначення та надання доплати до пенсії до даних правовідносин не може бути застосовано і такі посилання є безпідставними.

Відсутність коштів на рахунках боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не є підставою для закінчення виконавчого провадження. Посилання відповідача на те, що невиконання боржником - УПФУ в Рівненському районі Рівненської області рішення суду здійснювалося з поважних причин, а саме: у зв"язку з відсутністю коштів з державного бюджету є безпідставним.

Згідно із п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 13.07.2006 року по справі "Васильєв проти України" виконання рішення щодо боржника залишається обов'язком держави. Боржником у даній справі виступає держава, яка в особі компетентного органу повинна повернути борг позивачу. Відтак, відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, і закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В силу вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Виходячи із наведеного принципу покладення обов"язку доказування на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, слід констатувати, що відповідач не довів суду доказами правомірність винесених постанов про закінчення виконавчого провадження.

За таких обставин, суд вважає, що прийняті державними виконавцями оскаржувані постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" є неправомірними та підлягають скасуванню, бо підтверджують неповне виконання постанов суду.

Положення КАС України дають підстави стверджувати, що в адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний в порядку судової процедури, визначеної законом, довести суду правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності. Отже, адміністративне судочинство - це специфічний вид судочинства, де твердження особи про порушення прав вважаються правомірними, поки владний суб'єкт не доведе перед судом протилежне.

У ст.8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. (Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004). Ст.8 КАС України передбачає, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Вважаючи дії відповідача протиправними, суд застосовує принцип рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, відповідно до ст.2 КАС України, констатує про порушене право позивача.

Відповідно до норм ст.162 КАС України суд приймає постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд приходить до висновку, що докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є законними, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, оскільки підтверджуються вищевикладеним та наявними в справі доказами, а факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду. Натомість, відповідач не довів належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Наведені позивачем доводи відповідачем не спростовані та не надано суду жодних доказів правомірності своїх дій.

Таким чином, зважаючи на завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність відновлення порушених прав та інтересів осіб шляхом задоволення позову.

Передбаченим у законі способом поновлення прав позивача є встановлена ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» можливість у такому випадку відновлення виконавчого провадження, у рамках якого державний виконавець зможе вчинити необхідні виконавчі дії для повного виконання судового рішення.

Виходячи із зазначеного, суд не вбачає підстав для визнання окремо незаконними бездіяльності державних виконавців щодо ненаправлення позивачу як постанов про відкриття виконавчого провадження, так і постанов про їх закінчення, так як фактично предметом оскарження є постанови про закінчення виконавчого провадження.

Також, на думку суду, відсутня підстава для зобов"язання відповідача "виконати фактично і у повному обсязі виконавчі листи про нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком", оскільки і без констатації цього у судовому рішенні державний виконавець згідно ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» зобов"язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст.94 КАС України у випадку задоволення позову суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому на користь позивача стягується судовий збір.

На підставі викладеного, ст.ст.19, 55, 62, 124 Конституції України, ст.1, 2, 11, 36, 49, 50, 89 Закону України "Про виконавче провадження", керуючись ст.2, п.2 ч.1 ст.18, ст.ст.71, 94, 152 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про неправомірні дії управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській областізадовільнити частково.

Визнати незаконними та скасувати:

· постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень управління ДВС Черпака М.Л. від 23.09.2011 року про закінчення виконавчого провадження № 28670890 з виконання виконавчого листа № 2-а-937/11, виданого 30.05.2011 р. Рівненським районним судом Рівненської області;

· постанову головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень управління ДВС Дудки І.О. від 27.08.2012 року про закінчення виконавчого провадження № 31665985 з виконання виконавчого листа № 2-а-1053/11, виданого 04.10.2011 р. Рівненським районним судом Рівненської області;

· постанову головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень управління ДВС Дудки І.О. від 27.08.2012 року про закінчення виконавчого провадження № 31667147 з виконання виконавчого листа № 2-а-155/11, виданого 22.12.2011 р. Рівненським районним судом Рівненської області.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 68 ( шістдесят вісім ) грн. 82 коп. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський районний суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кушнір Н.В.