Рішення № 37744987, 21.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №-22-ц/790/919/014 Головуючий 1 інстанції - Юхименко О.М.

Доповідач - Міненкова Н.О

Справа № 2 2015/478/12ц

Категорія - договірні.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

Головуючої судді - Міненкової Н.О.

Суддів - Гальянової І.Г. Бородіна М.М..

Секретар - Галушко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Золочівського районного суду Харківської області від 19 листопада 2013 року по справі за позовом Державного підприємства «Івашківський спиртовий завод» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, -

в с т а н о в и л а:

в квітні 2012 року у суд звернувся представник позивача. Просив стягнути з відповідача 750000 грн. у відшкодування шкоди завданої підприємству. Посилався на те, що 02 квітня 2008 року, під час виконання обов'язків директора підприємства ОСОБА_1 уклав договір купівлі - продажу №-02/04-08 з ТОВ «ВАН» на придбання меляси бурякової в кількості 2000 тон та здійснив предоплату. У строки зазначені в договорі поставка меляси не була здійснена.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 15 грудня 2011 року кримінальне провадження порушене у відношення відповідача було закрито на підставі Закону «Про амністію», останньому було пред'явлено обвинувачення у неналежному виконання своїх обов'язків, недобросовісного до них відношення, що причинило шкоду підприємству.

Відповідач та його представник проти позову заперечували та вказували, що зазначений вище договір купівлі - продажу був укладений на виконання попереднього договору купівлі - продажу на поставку меляси від 14.11.2007 року між заводом та ТОВ «ВАН» за умовами якого він зобов'язаний був укласти договір. Крім того, договір в частині розрахунків діє до теперішнього часу, але керівництво заводу з 2008 року не звернулось у суд з позовом до ТОВ «ВАН». Вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, так як про укладений договір та його невиконання було відомо в 2008 році.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 19 листопада 2013 року позовні вимоги задоволенні у повному обсязі.

Не погодився з рішенням ОСОБА_1 й у апеляційній скарзі просить його скасувати як незаконне і необґрунтоване.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було вчинено злочин, що призвело до виникнення шкоди, яка була завдана підприємству. Дані обставини підтверджені постановою Київського районного суду м. Харкова від 15.12.2011 року про закриття кримінального провадження на підставі Закону України «Про амністію».

Судова колегія не може погодитися з даним висновком суду так як він протирічить законодавству, що регулює дані правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 1166 ЦК встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних( деліктних) зобов'язань і передбачає протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди.

Судовим розглядом було встановлено, що ОСОБА_1 на час укладення вищевказаного договору виконував обов'язки директора Державного підприємства «Івашківський спиртовий завод». Підстави відповідальності за шкоду заподіяну під час виконання трудових обов'язків передбачені нормами трудового законодавства.

Підставою для притягнення працівника до матеріальної відповідальності є дисциплінарне матеріальне правопорушення.

Дисциплінарне матеріальне правопорушення - це протиправне, винне діяння працівника, що посягає на майнові інтереси роботодавця шляхом заподіяння прямої дійсної шкоди засобам, які використовуються на підприємстві, установі, організації для досягнення ними статутних цілей або засоби, які використовує працівник у фізичної особи - роботодавця для виконання трудової функції.

Під прямою дійсною шкодою згідно до абз. 2п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто, викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

Відповідно до ст.ст. 133,134,135-3 КЗпрП, пункти 4.5.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», предметом дисциплінарного матеріального правопорушення є не посягання на право власності роботодавця( як у ЦК), а посягання на конкретне майно роботодавця, що використовується для досягнення підприємством, установою, організацією статутних завдань.

Тому при визначенні розміру відшкодування шкоди враховується ступень вини працівника та конкретна обстановка, за якою шкоду було заподіяно( п.19 Постанови).

В запереченнях на позов відповідач посилався на те, що договір купівлі - продажу №-02/04-08 з ТОВ «ВАН» на придбання меляси бурякової в кількості 2000 тон був ним укладений на виконання попереднього договору, укладеного між тими ж сторонами 14 листопада 2007 року за участю колишнього директора, який на теперішній час працює. Ці обставини судом не перевірялись як і те, яким чином підприємство на підставі п.8 договору вирішувало спірні питання щодо неналежного виконання сторонами договірних зобов'язань.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є у тому числі порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

В позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача шкоду відповідно до вимог ст. 1166 ЦК і суд розглядаючи дану справу керувався вказаною нормою, що судова колегія вважає застосуванням норми, яка до даних правовідносин не може бути застосована.

Крім того, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Суд вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, а саме наявність вини відповідача і як на доказ посилався лише на постанову про закриття кримінального провадження на підставі Закону України «Про амністію». Але в порушення вимог ст.ст. 212,213 ЦПК України суд не дав належної оцінки іншим доказам, що призвело до суттєвої неповноти судового слідства та постановляння необґрунтованого рішення.

Керуючись ст. 303,304,307,313, 317,319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Золочівського районного суду Харківської області від 19 листопада 2013 року.

В задоволенні позовних вимог Державному підприємству «Івашківський спиртий завод» відмовити.

Рішення набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя -

Судді -