Ухвала суду № 37744992, 18.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

Провадження : 22ц/790/1161/14 Головуючий 1-ї інстанції - Онупко М.Ю.

Справа № 2-2020/13723/12 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : житлове.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.

при секретарі - Ткаченко Г.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» Харківського Державного комбінату хлібопродуктів №2, Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» Харківського державного комбінату хлібопродуктів №1, Державної акціонерної компанії «Хліб України», Міністерства аграрної політики та продовольства України, Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», Ліквідаційної комісії ДП ДАК «Хліб Україна» Харківський Державний комбінат хлібопродуктів №2 про виконання зобов'язання по наданню благоустроєного ізольованого житла, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» Харківського Державного комбінату хлібопродуктів №2 (далі ДП ДАК «Хліб України» ХДКХ №2) , який було неодноразово уточнено та розширено коло відповідачів, про виконання зобов'язання по наданню благоустроєного ізольованого майна у позачерговому порядку як молодому спеціалісту.

В березні 2012 року позивачка уточнила позов, та заявила вимоги до ДП ДАК «Хліб України» ХДКХ №2, Дочірнього підприємства Державна акціонерна компанія «Хліб України» Харківський державний комбінат хлібопродуктів №1, Державної акціонерної компанії «Хліб України», Міністерства аграрної політики і продовольства України, Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», Ліквідаційної комісії Дочірнього підприємства Державна акціонерна компанія «Хліб України» Харківський державний комбінат хлібопродуктів №2 про зобов'язання ліквідаційної комісії визнати її кредитором юридичної особи та задовольнити її вимоги кредитора в порядку виконання зобов'язань по наданню квартири, винесення рішення ліквідаційною комісією про виділення грошових коштів на придбання нею благоустроєної ізольованої однокімнатної квартири та зобов'язання відповідачів надати благоустроєну ізольовану однокімнатну квартиру в м. Харкові в позачерговому порядку, як молодому спеціалісту, посилаючись на те, що рішенням суду апеляційної інстанції від 10 липня 2003 року поновлено її порушене право на отримання благоустроєного житла у позачерговому порядку як молодому спеціалісту, а саме - поновлено черговість перебування на квартирному обліку особи, яка має право на отримання житлового приміщення зі збереженням попереднього часу перебування на обліку, як молодого спеціаліста пропорційно черговості за період з 17 липня 2000 року.

Представники відповідачів надали суду письмові заперечення проти позову, посилаючись на його необґрунтованість.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2013 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті її позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи є безпідставним, оскільки до нього не залучено будь-яких доказів, які б свідчили про неможливість з'явитись до суду.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив постановивши рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір по суті заявлених позовних вимог, районний суд повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий, і надав їм належну правову оцінку.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст. ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як по зверненню фізичної чи юридичної особи, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській чи адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що вимоги позивачки є необґрунтованими.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам та вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно до посвідчення Міністерства хлібопродуктів Української РСР НОМЕР_1 від 13.03.1987 року після закінчення Одеського технологічного інституту харчової промисловості була направлена на роботу до Харківського обласного виробничого управління хлібопродуктів на Харківський комбінат хлібопродуктів №1 на посаді інженера з вказівкою про забезпечення житловою площею в гуртожитку (т. 1 а.с. 93).

Згідно до виписки з протоколу № 23 спільного засідання адміністрації та профспілки Харківського комбінату хлібопродуктів №1 від 21.06.1987 року було прийнято рішення про взяття ОСОБА_1 на квартирний облік, встановлено чергу №18 за загальною чергою та №4 за пільговою як молодого спеціаліста (т. 1 а.с. 96).

Відповідно до виписки з протоколу №24 спільного засідання профкому та адміністрації Харківського державного комбінату хлібопродуктів №1 від 02.07.1997 року ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку у зв'язку з припиненням трудових відносин на підставі п. 3 ст. 40 ЖК України (т. 1 а.с. 111).

Згідно до виписки з протоколу №55 спільного засідання профкому та адміністрації Харківського державного комбінату хлібопродуктів №2 від 12.11.1997 року ОСОБА_1 було взято на квартирний облік за загальною чергою (т. 1 а.с. 112).

Наказом № 20-к від 09.03.1999 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи по п.1 ст.40 КЗпП України (т.1а.с.113).

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 10 липня 2003 року було поновлено право ОСОБА_1 на отримання упорядкованого житла у позачерговому порядку як молодого спеціаліста та поновлено її на черзі за місцем перебування її на квартирному обліку (т.1 а.с.3-8).

Вказане рішення ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06.11.2003 року було залишено без змін (т.1 а.с. 233).

Проте доказів того, що ОСОБА_1 після звільнення з роботи не за власним бажанням та поновлення її права на перебуванні у черзі як молодого спеціаліста на підставі рішення апеляційного суду, з огляду на вимоги п.32 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР від 11 грудня 1984 року, стала на квартирний облік за новим місцем роботи чи у виконкомі за місцем проживання, суду не надано.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року № 764 діяльність Харківського комбінату хлібопродуктів № 2 дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» припинено шляхом ліквідації (т.2а.с.106).

Враховуючи, що судом не встановлено інших, передбачених у посвідченні та трудовому договорі, умов про забезпечення з боку підприємства приватним житлом позивача чи передачу житла в її приватну власність, висновок суду про те, що вимоги ОСОБА_1 в цій частині не відповідають вимогам закону. Тобто, забезпечення молодого спеціаліста направленого на роботу в іншу місцевість житлом, мало відбуватися в порядку, передбаченому чинним на той час законодавством.

Не ґрунтується на вимогах закону також позов ОСОБА_1 в якому вона просить зобов'язати Ліквідаційну комісію ДП ДАК «Хліб України» ХДКХ №2 визнати її кредитором юридичної особи та задовольнити її вимоги кредитора, та в порядку виконання зобов'язань по наданню квартири, винести рішення ліквідаційної комісії про виділення грошових коштів на придбання благоустроєної ізольованої однокімнатної квартири.

Таким чином, висновок суду про відмову у задоволенні позову ґрунтується на чинному законодавстві, яке регулює спірні правовідносини з надання послуг з газопостачання, водопостачання та водовідведення, вивезенню побутових відходів та із забезпечення гарячою водою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 315, 317, 319, 325 ЦПК України

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: