Ухвала суду № 37740132, 12.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Справа № 876/3/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Яворського І.О.,

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Кожан О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- скасувати наказ № 36-о начальника державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Франківському районі) від 29.08.2013 року;

- визнати нечинними результати службового розслідування щодо нього, викладені у акті від 29.08.2013 року;

- зобов'язати відповідача внести зміни в запис у трудовій книжці ОСОБА_1 щодо формулювання причини звільнення, вказавши як підставу звільнення зі служби ч. 1 ст. 38 КЗпП України «за власним бажанням».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі № 813/7198/13-а позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ від 29.08.2013 року № 36-о про звільнення ОСОБА_1, зобов'язано відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 38 КЗпП України згідно з поданою ним заявою від 13.08.2013 року та внести відповідні зміни щодо причин звільнення в запис у трудовій книжці позивача, видавши йому дублікат трудової книжки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ДПІ у Франківському районі просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що ДПІ у Франківському районі було проведено службове розслідування, за результатами якого складено акт службового розслідування стосовно ОСОБА_1 від 29.08.2013 року за № 1.

29 серпня 2013 року керівником ДПІ у Франківському районі прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, про що видано наказ № 36-о від 29.08.2013 року.

Звільнення позивача відбулося з урахуванням обставин, викладених у акті службового розслідування від 29.08.2013 року.

Крім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що наказом ДПІ у Франківському районі від 18.07.2013 року № 50 позивачу було оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків через порушення трудової дисципліни.

Представник ДПІ у Франківському районі у ході апеляційного розгляду підтримав апеляційні вимоги, просить їх задовольнити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні апеляційного суду вимоги апелянта заперечили, вважають оскаржуване судове рішення законним і обґрунтованим, просять залишити його без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що висновки службового розслідування про порушення ОСОБА_1 обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також вчинок, який порочить його як державного службовця та дискредитує державний орган, в якому він працює, не доведено фактично та є передчасними.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, наказом № 36-о від 29.08.2013 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу ІТ обліку платників податків відповідача згідно з п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків. Підставою для такого наказу послужив акт службового розслідування від 29.08.2013 року, у резолютивній частині якого зазначено про доцільність звільнення ОСОБА_1 за порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця та дискредитує державний орган, в якому він працює. При цьому у самому акті йдеться про те, що о 13.45 год. 09.08.2013 року ОСОБА_1 вийшов через контрольний пост та більше в інспекцію не повертався і з цього приводу прокуратурою Львівської області повідомлено, що у вказаний період з ОСОБА_1 проводились слідчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Таким чином, істотним при вирішенні цього спору є визначення кола порушень трудових обов'язків, що дають підставу для розірвання трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

На переконання апеляційного суду, під цю правову норму підпадають такі порушення, що стосуються трудових обов'язків працівника, що визначені в посадовій інструкції, положенні, статуті, трудовому договорі (контракті) тощо.

При визначенні наявності грубого порушення таких обов'язків слід враховувати усі факти, що характеризують його склад, а саме характер дії або бездіяльності працівника, істотність наслідків порушення трудових обов'язків, особливості причинного зв'язку між порушенням і його наслідками, форму вини.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у акті службового розслідування від 29.08.2013 року не вказано який конкретно дисциплінарний проступок вчинив ОСОБА_1 та рекомендовано звільнити його за одноразове грубе порушення трудових обов'язків без наведення передбачених законом підстав.

Одночасно апеляційний суд вважає вірним твердження суду першої інстанції про те, що виходячи з приписів ст. 62 Конституції України лише вирок суду, який вступив у законну силу, може свідчити про вчинення особою злочину, а відтак дані з кримінального провадження № 42013150000000146 від 09.08.2013 року щодо отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди, слідство у якому на час проведення службового розслідування ще тривало, не могли бути підставою для висновку про вчинення позивачем грубого порушення трудових обов'язків, несумісного з перебуванням на займаній посаді, а висновки службового розслідування про порушення ОСОБА_1 обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також вчинення вчинку, який порочить його як державного службовця та дискредитує державний орган, є передчасними.

При цьому за правилами ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, що і було зроблено ОСОБА_1 заявою від 16.08.2013 року на адресу ДПІ у Франківському районі про звільнення з роботи за власним бажанням у зв'язку із погіршенням стану здоров'я.

Без врахування вказаної обставини відповідачем прийнято оспорюваний наказ № 36-о від 29.08.2013 року про звільнення позивача згідно з п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України до спливу передбаченого ст. 38 КЗпП України строку.

Таким чином апеляційний суд вважає, що наведені апелянтом доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення із прийняттям нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі № 813/7198/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В. Онишкевич

Судді В.П.Дякович

І.О.Яворський

Ухвала у повному обсязі складена 13 березня 2014 року.