Постанова № 37734569, 02.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 січня 2014 року Справа № 810/4131/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом до проПублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправними дій і податкового повідомлення - рішення та його скасування, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд» звернулось до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій відповідача, що виявились у визнанні під час проведення планової виїзної перевірки, результати якої оформлено актом від 15.07.2013 № 746/22-00/16295210, нікчемними правочинів позивача з його контрагентами; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 01.08.2013 № 0003072205 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.10.2013).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем за результатами проведення контролюючого заходу безпідставно та за відсутності визначених законом повноважень встановлено нікчемність правочинів, укладених позивачем з його контрагентами. Крім того, податкове повідомлення - рішення від 01.08.2013 № 0003072205, яким Публічному акціонерному товариству «Страхова компанія «Скайд» донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 5485000,00 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 656251,00 грн., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, оскільки висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем податкового правопорушення є помилковими.

У судовому засіданні, призначеному на 18.10.2013, представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що посадові особи Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом, з метою забезпечення всебічного та об`єктивного вирішення справи, на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено у справі перерву до 01.11.2013, яку в подальшому було продовжено.

У судове засідання, призначене на 02.01.2014, представники сторін не з`явились, були своєчасно на належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Матеріали справи містять клопотання представників сторін про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд» (ідентифікаційний код 16295210, місцезнаходження: 07353, Київська область, Вишгородський район, с. Старі Петрівці, вул. Дніпровська, буд. 14-А, оф. 3) зареєстроване в якості юридичної особи 23.11.1993 та здійснює діяльність у сфері страхування, у тому числі забезпечує інші види страхування, крім страхування життя.

Зазначені обставини підтверджуються даними виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 а.с. 248-249) та довідки Головного управління статистики у Київській області серії АА № 560412 (т. 2 а.с. 1-2).

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

У травні - липні 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та статті 77 Податкового кодексу України проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Скайд» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 15.07.2013 № 746/22-00/16295210, в якому зафіксовано ряд порушень позивачем вимог чинного законодавства за наслідками декларування показників валового доходу від діяльності у сфері страхування, а також від господарської діяльності, не пов`язаної зі страхуванням.

Зокрема, податковий орган дійшов висновку про недотримання позивачем вимог частин першої, п`ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, що виявилось у вчиненні правочинів з контрагентами, які не спрямовані на реальне настання наслідків, ними обумовлених.

Крім того, на думку податкового органу, Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Скайд» під час декларування податкових зобов`язань за господарською операцією з продажу ТОВ «ФК Сіріус Брок» та ТОВ «Профіт Брок» цінних паперів, емітентом яких є ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ», не дотримано вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пункту 14.1 статті 14 та пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за III квартал 2010 року - II квартал 2011 року на загальну суму 5485000,00 грн.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств за наведені вище звітні періоди відповідачем прийнято до уваги відомості стосовно діяльності емітента цінних паперів - ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ».

Зокрема, відповідач зважав на наявну у нього інформацію про розмір статутного фонду вказаної юридичної особи та про неподання нею податкової та іншої фінансової звітності, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність у ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ» матеріально - технічних ресурсів, працівників та інших активів, достатніх для забезпечення виконання забов`язань за випущеними цінними паперами.

Крім того, відповідач звернув увагу на встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2012 у кримінальній справі № 1/0808/113/2012 обставини, що свідчать про участь ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ» у схемі ухилення від оподаткування.

За таких обставин, відповідач вважає, що продаж позивачем його контрагентам - ТОВ «ФК Сіріус Брок» та ТОВ «Профіт Брок» цінних паперів, емітентом яких є ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ», здійснено виключно з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування фінансових результатів за операціями з цінними паперами в окремому податковому обліку.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.08.2013 № 0003072205, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123, пунктів 6, 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 5485000,00 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 656251,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, а також із його діями, пов`язаними із висвітленням в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів, укладених підприємством з контрагентами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання правил оподаткування зазнавало змін.

Так, порядок обліку, звітування та внесення до бюджету податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 визначався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР).

З 1 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає порядок адміністрування податку на прибуток підприємств, права та обов'язки платників податку, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

При цьому, відповідно до приписів пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, розділ III цього Кодексу, який визначає порядок справляння податку на прибуток підприємств, застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України № 334/94-ВР (у редакції, що була чинна до 01.04.2011), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з приписами статті 134 розділу III Податкового кодексу України, об`єктом оприбуткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України № 334/94-ВР, валовим доходом вважається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 334/94-ВР визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно з приписами пункту 137.10 статті 137 розділу III Податкового кодексу України, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Порядок оподаткування операцій з цінними паперами до 01.04.2011 визначався пунктом 7.6 статті 7 Закону України № 334/94-ВР.

Так, відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України № 334/94-ВР, платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Аналогічні положення стосовно оподаткування господарських операцій з цінними паперами визначено пунктом 153.8 статті 153 розділу III Податкового кодексу України (що діє з 01.04.2011).

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як вже зазначалось вище, підставою для донарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за III квартал 2010 року - II квартал 2011 року у розмірі 5485000,00 грн. є висновки податкового органу стосовно відсутності у позивача права декларувати в окремому податковому обліку доходи, що отримані від продажу ТОВ «ФК Сіріус Брок» та ТОВ «Профіт Брок» цінних паперів, емітентом яких є ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ», за правилами пункту 7.6 статті 7 Закону України № 334/94-ВР та пункту 153.8 статті 153 розділу III Податкового кодексу України, що у свою чергу призвело до заниження позивачем доходу у зв`язку з недекларуванням фінансових результатів цієї господарської операції за загальними правилами оподаткування.

Так, відповідач вважає, що оскільки грошові кошти, які отримані позивачем від ТОВ «ФК Сіріус Брок» та ТОВ «Профіт Брок», не є доходом у розумінні приписів податкового законодавства, що визначають порядок оподаткування операцій з цінними паперами, ці кошти є безповоротною фінансовою допомогою, що оподатковується у відповідності до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 334/94-ВР та пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

У період з вересня 2010 року по березень 2011 року Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Скайд» укладено з ТОВ «ФК Сіріус Брок» договори купівлі - продажу цінних паперів від 30.09.2010 № Д-93-2/10, 30.12.2010 № Д-125-5/10 та 31.03.2011 № Д-135-5/11, відповідно до умов яких позивач прийняв на себе зобов`язання передати ТОВ «ФК Сіріус Брок» у власність прості іменні акції, емітентом яких є ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ», а ТОВ «ФК Сіріус Брок» зобов`язалось оплатити визначену цими угодами вартість цінних паперів, що становить 15500000,00 грн.

Продаж простих іменних акцій ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ» на загальну суму 7000000,00 грн. здійснено позивачем також у червні 2011 року на користь ТОВ «Профіт Брок» (договір купівлі - продажу цінних паперів від 24.06.2011 № Д/61-9-2011).

Передачу позивачем ТОВ «ФК Сіріус Брок» та ТОВ «Профіт Брок» прав, посвідчених вказаними вище цінами паперами, оформлено відповідними актами, копії яких наявні у матеріалах справи.

Оплату за прості іменні акції, емітентом яких є ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ», здійснено ТОВ «ФК Сіріус Брок» на користь позивача у період з 30.09.2010 по 31.03.2011, а ТОВ «Профіт Брок» - 30.06.2011 у повному обсязі (копії банківських виписок (т. 2 а.с. 152, 161, 169, 177).

Грошові кошти у загальному розмірі 22500000,00 грн., отримані позивачем від його контрагентів за умовами укладених ними договорів від 30.09.2010 № Д-93-2/10, 30.12.2010 № Д-125-5/10, 31.03.2011 № Д-135-5/11 та 24.06.2011 № Д/61-9-2011, включено позивачем до складу доходів звітних періодів від операцій з акціями.

Під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що у ході контролюючого заходу аналіз поданих позивачем до перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку на предмет їх відповідності вимогам податкового законодавства посадовими особами органу державної податкової служби не здійснювався. При цьому, факти прийому - передачі простих іменних акцій, емітентом яких є ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ», та оплати їх вартості відповідачем не оспорюється.

Водночас, відповідач, враховуючи наявну у нього інформацію про діяльність ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ», вважає, що кошти, які отримані позивачем від ТОВ «ФК Сіріус Брок» та ТОВ «Профіт Брок» в якості оплати вартості наведених вище цінних паперів, не можуть вважатися доходом, що впливає на розрахунок фінансових результатів від операцій з цінними паперами.

Оцінюючи твердження відповідача про те, що обставини, які встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2012 у кримінальній справі № 1/0808/113/2012, мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Наведеним вище рішенням суду встановлено, що у період з березня 2008 року по грудень 2010 року ОСОБА_1, діючи з прямим умислом, з метою прикриття незаконної діяльності, пов`язаної з мінімізацією оподаткування податком на прибуток підприємств, за попередньою змовою з ОСОБА_2, використовував при здійсненні операцій з цінними паперами з підприємствами, у тому числі з ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ», печатку та реєстраційні документи підконтрольного фіктивного суб`єкта господарської діяльності - ТОВ «Наддніпрянський інвестиційний союз».

Суд вважає за необхідне зазначити, що в силу приписів частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України виключно вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У даному випадку, вирок у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво») Жовтневим районним судом м. Запоріжжя не ухвалювався, а його постановою від 16.02.2012 закрито провадження у кримінальній справі у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 № 3680-VI.

Суд звертає увагу на те, що предметом доказування у даній справі є правомірність декларуванням Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Скайд» доходів, що отримані за результатами вчинення господарських операцій з ТОВ «ФК Сіріус Брок» та ТОВ «Профіт Брок». Обставини здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ФК Сіріус Брок» та ТОВ «Профіт Брок», у тому числі наявність зв`язку між цими господарськими операціями та господарською операцією, що вчинена ТОВ «Наддніпрянський інвестиційний союз» з ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ», районним судом в рамках розгляду кримінальної справи № 1/0808/113/2012 не встановлювались, у зв`язку з чим постанова Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2012 не має доказового значення для цієї справи.

В силу приписів статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Частиною другою статті 196 Цивільного кодексу України передбачено, що документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

Відповідно до частини першої статті 178 Цивільного кодексу України, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

На момент прийняття рішення у даній справі представником відповідача не надано суду жодних доказів відчуження позивачем на користь ТОВ «ФК Сіріус Брок» та ТОВ «Профіт Брок» простих іменних акцій ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ», які не відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством України для цінних паперів.

Крім того, будь - яких фактичних даних стосовно зупинення обігу акцій цього емітента або скасування реєстрації випусків акцій чи анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій відповідачем суду не наведено.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у податкового органу під час перевірки певної інформації про господарську діяльність емітента цінних паперів, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарської операції з продажу цінних паперів емітента, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань.

Твердження податкового органу стосовно відсутності у ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ» матеріально - технічних ресурсів, працівників та інших активів, достатніх для забезпечення виконання забов`язань за випущеними цінними паперами, суд вважає виключно припущенням, яке засновано на обставинах невиконання цією юридичною особою власного податкового обов`язку щодо подання податкової та фінансової звітності.

Водночас, обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання іншими особами власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що висновки податкового органу про недотримання позивачем порядку оподаткування операцій з цінними паперами, емітентом яких є ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ», були спростовані, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 01.08.2013 № 0003072205 є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, що виявились у визнанні під час проведення перевірки нікчемними правочинів позивача з його контрагентами, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі під час вчинення ним дій або допущення бездіяльності, що створюють відповідні юридичні наслідки у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Правовідносини, з яких виникають публічно-правові спори, завжди побудовані на принципі «влади - підпорядкування». Ознакою публічно-правового спору є участь у ньому з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владну управлінську функцію, тобто, формує волевиявлення держави у відповідних правовідносинах.

Воля суб`єкта владних повноважень оформлюється в адміністративних актах (рішеннях) та діях, які є обовязковими до виконання суб`єктами, яким вони адресовані.

У свою чергу, висновок, що викладений в акті перевірки, є умовиводом посадової особи контролюючого органу стосовно дотримання платником податків вимог податкового та іншого законодавства, який в подальшому може стати підставою для нарахування податковим органом податкового зобов`язання шляхом винесення податкового повідомлення - рішення та/або звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Висновок про вчинення суб`єктом господарювання правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства, може бути відображено податковим органом у разі, якщо посадова особа податкового органу за своїм внутрішнім переконанням вважає, що має місце умисел суб`єкта господарювання вчиняти правочини без мети настання реальних правових наслідків, намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків тощо.

Жодних обставин, які не дозволяють податковому органу оцінювати діяльність суб`єкта господарювання на предмет її відповідності вимогам Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно - правовим актам, чинним законодавством України не передбачено.

Разом з тим, наведений вище висновок посадової особи податкового органу не робить правочин автоматично недійсним (нікчемним) та не покладає на суб`єкта господарювання жодних безумовних обов`язків, у тому числі, зі сплати податкових зобов`язань до бюджету.

Обґрунтованість такого висновку та оцінка його на предмет відповідності вимогам законодавства здійснюється адміністративним судом під час розгляду справ про оскарження податкових повідомлень - рішень або стягнення нарахованого податкового зобов`язання (коштів, отриманих за нікчемним правочином), якщо в основу спору покладено такий висновок.

Частиною третьою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимоги про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень можуть бути задоволені судом у разі, якщо активна поведінка такого суб'єкта впливає на реалізацію прав свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що дії відповідача щодо виконання функціонального обов`язку, пов`язаного з висвітленням висновків стосовно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, самі по собі не породжують, не змінюють та не припиняють права та обов'язки підприємства у сфері публічно-правових відносин, у зв`язку з чим вимоги про визнання таких дій протиправними задоволенню не підлягають.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 2294 грн. 00 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Податкове повідомлення - рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 01.08.2013 № 0003072205, - визнати протиправним та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев`яносто чотири) грн. 00 коп.

4. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.