Ухвала суду № 37732064, 06.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 рокусправа № 2а/0470/7200/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 червня 2012 року у справі №2а/0470/7200/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл-1» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гудвіл-1» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області згідно якого, просить визнати недійсним прийняті відповідачем 27 серпня 2010 року податкові повідомлення-рішення №0001482302/0 та №0001472302/0.

Ухвалою суду від 24.06.2011 року провадження в адміністративній справі №2а-11724/10/0470 роз'єднано у самостійні провадження, а саме виділені в окремі провадження позовні вимоги ТОВ "Гудвіл-1" до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001472302/0 від 27.08.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення №0001482302/0 від 27.08.2010 року повинно бути визнано недійсним, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №2765/232/33473440 від 21 серпня 2010 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими. Так на думку позивача, при перевірці повноти декларування податкових зобов'язань були враховані тільки зобов'язання без податкового кредиту, та не було взято до уваги спірність рішення податкового органу про невизнання декларації з ПДВ за вересень 2009 року та лютий 2010 року; висновки про завищення податкового кредиту і відповідно про заниження податкового зобов'язання по сплаті ПДВ до бюджету не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 червня 2012 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав недійсним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.08.2010 року №0001482302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 790 852,00 грн.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на суму 526 535,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої

інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2007 року по 31.03.2010 року в контексті до акта №2519/232/33473440 від 3 серпня 2010 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №2519/232/33473440 від 21 серпня 2010 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.7.2.3, п. 7.2 пп.7.5.1, п.7.5, ст.7, п.п. 7.4.1, п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 526 535,00 грн., в т.ч.: квітень 2007 року - 472,00 грн., травень 2007 року - 4327,00 грн., червень 2007 року - 3162,00 грн., вересень 2007 року - 4967,00 грн., листопад 2007 року - 3735,00 грн., січень 2008 року - 602,00 грн., лютий 2008 року - 1753,00 грн., березень на суму 29614,00 грн., квітень - 18769,00 грн., травень 2008 року - на суму 26897,00 грн., червень - 37397,00 грн., липень 2008 року - 42619,00 грн., серпень 2008 року на суму 457,00 грн., вересень 2008 року - 61 517,00 грн., листопад 2008 року - 31078,00 грн., січень 2009 року - 1258,00 грн., лютий 2009 року - 8900,00 грн., березень 2009 року - 2279,00 грн., квітень 2009 року - 5200,00 грн., травень 2009 року - 6121,00 грн., червень 2009 року - 8261,00 грн., липень 2009 року - 12819,00 грн., вересень 2009 року - 16221,00 грн., жовтень 2009 року - 7948,00 грн., листопад 2009 року - 12518,00 грн., грудень 2009 року - 28 540,00 грн., січень 2010 року - 24173,00 грн., лютий 2010 року - 120794,00 грн., березень 2010 року - 4837,00 грн. ( т.1 а.с. 21-25, 26-41).

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту за вищезазначений період податку на додану вартість в сумі 526 852,00 грн. за податковими накладними за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, які були надані для перевірки по ряду постачальників позивача які згідно акта перевірки не задекларували суми зобов'язань в своїх деклараціях за відповідні періоди та не знаходяться по місцезнаходженню.

На підставі цього акта перевірки відповідачем 27.08.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001482302/0, яким згідно з п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.2, п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 790 852,00 грн., з яких 527 235,00 грн. - за основним платежем, 263 617,00 грн. - штрафні санкції.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідачем прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законами України «Про податок на додану вартість» та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), в редакції, на час виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.4.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг). При цьому факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно до п. 7.2.3 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач у перевіряємому періоді здійснював господарську діяльність з підприємствами які були постачальниками товарно-матеріальних цінностей та послуг нематеріального характеру.

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та наявності доказів, які підтверджують зазначені обставини, з'ясовано наявність податкових накладних.

На дату виникнення господарських правовідносин та складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість у встановленому законом порядку.

Крім того судом першої інстанції, враховуючи висновки викладені в акті перевірки про неможливість дослідження податкового зобов'язання у зв'язку з відсутністю контрагентів позивача за місцем знаходження, вірно зазначив, що сама по собі несплата податку продавцем у тому числі у разі ухилення від сплати при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що придбавши товар, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши його вартість, у т.ч. ПДВ у вартості товару, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, до складу податкового кредиту підприємства.

Щодо донарахування позивачу в ході перевірки податкових зобов'язань за вересень 2009 року у сумі 16221 грн. та за лютий 2010 року у сумі 120794 грн., на підставах невизнання наданих податкових накладних з ПДВ за вересень 2009 року та за лютий 2010 року, суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, невизнання декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року позивачем оскаржено в Дніпропетровський окружний адміністративний суд. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено, однак постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 року апеляційну скаргу позивача задоволено, постанову суду від 24.02.2011 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову.

Крім того судом першої інстанції вірно встановлено, що в наданій позивачем до податкового органу декларації за вересень 2009 року задекларовано 119643 грн. податкових зобов'язань. Податкові зобов'язання за вересень 2009 року були завищені на 103421,83 грн. по покупцю ТОВ «Підшипники України» (ІПН 250056004688). Таким чином, фактичні податкові зобов'язання склали 16221грн.

Податковий кредит за вересень 2009 року склав 16084,09 грн. та підтверджується податковими накладними, які зареєстровані в реєстрі отриманих податкових накладних, але при перевірці безпідставно не визнано податковий кредит по наявним податковим накладним в розмірі 16084,09 грн.

В наданій до податкового органу декларації за лютий 2010 року задекларовано 120794 грн. податкових зобов'язань.

Податковий кредит за лютий 2010 року склав 120161 грн. та підтверджується податковими накладними, які зареєстровані в реєстрі отриманих податкових накладних, однак в ході перевірки відповідачем безпідставно не визнано податковий кредит по наявним податковим накладним у розмірі 120161 грн.

Крім того, податкові зобов'язання донараховані по акту перевірки, склали 526535 грн., але в податковому повідомленні - рішенні № 0001482302/0 від 27 серпня 2010 року вказана помилкова цифра донарахувань 527235 грн., що не відповідає інформації акта перевірки. В висновках акта донарахування за квітень вказані помилково на 700 грн. більше, ніж наведено в таблицях та тексті акту.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що висновки податкового органу про завищення податкового кредиту і відповідно про заниження податкового зобов'язання по сплаті ПДВ до бюджету не відповідають вимогам чинного законодавства України по ПДВ, а нарахування зобов'язань з податку на додану вартість за перевірений період у сумі 527 235,00 грн. є безпідставними та здійсненими всупереч вимогам чинного законодавства.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 червня 2012 року у справі №2а/0470/7200/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 24 лютого 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко