Постанова № 37732060, 13.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 рокусправа № 2а/0470/9085/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року у справі №2а/0470/9085/12 за позовом приватного акціонерного товариства «Іста-Центр» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Іста-Центр» (далі - ПАТ «Іста-Центр») 7 серпня 2012 року звернулось до суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно якого просить визнати недійсним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0104362301 від 16.07.2012 року яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 302 282, 76 грн. та штрафні фінансові санкції у розмірі 2 330, 36 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №2581/22/23073489 від 2 липня 2012 року (далі - акт перевірки), на підставі якого його було прийнято, є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами відповідача щодо неврахування судом першої інстанції обставин ненадання позивачем під час проведення перевірки та до прийняття відповідачем оскарженого рішення довідок, передбачених пунктом 103.4 статті 103 Податкового кодексу України.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено планову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №2581/22/23073489 від 2 липня 2012 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334, та п.160.2 ст. 160 Податкового кодексу України щодо порядку утримання податку на доходи нерезидентів. Сума заниження податкових зобов'язань складає 302 282,75 грн. (т.1 а.с.44-60).

Податкове зобов'язання визначене відповідачем, оскільки перевіркою, проведеною за період з 01.10.2010 по 31.03.2012 року, встановлено здійснення позивачем виплат доходів нерезидентам із джерелом їх походження з України, а саме:

1. за контрактом від 02.02.11 №29-11, який укладено з компанією Navigator Consulting Group LTD (Греція) виплачено доход джерелом походження з України - прибуток від підприємницької діяльності;

2. за контрактом від 11.07.11 №116411, який укладено з компанією WPS Environmental Limited (Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії) виплачено доход джерелом походження з України - прибуток від підприємницької діяльності;

3. за контрактом від 27.01.11 №15-11, який укладено Mr. Erasmo Riccobono (Італія) виплачено доход джерелом походження з України - прибуток від підприємницької діяльності;

4. за контрактом від 22.12.04 №97-04, який укладено з компанією World Metal Trade LTD (Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії);

5. за контрактами від 01.07.11 №3/11 та від 01.01.10 №15/05-10, які укладено з компанією ЗАТ «Электрозаряд» (Російська Федерація) виплачено доход джерелом походження з України - прибуток від підприємницької діяльності.

Згідно акта перевірки відповідач вважає, що при виплаті доходів нерезидентам Navigator Consulting Group LTD, World Metal Trade LTD, WPS Environmental Limited, Mr. Erasmo Riccobono, ЗАО «Єлектрозаряд» протягом 4 кв. 2010 - 1 кв. 2012 року у розмірі 2015218,36 грн., податок на прибуток іноземних юридичних осіб не утримувався та не перераховувався до бюджету.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0104362301 від 16.07.2012 року яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання в сумі 302 282, 76 грн. та штрафні фінансові санкції у розмірі 2 330, 36 грн. (т.1 а.с. 61).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податковим кодексом України, оскільки у позивача наявні необхідні довідки, які є підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування.

Крім того, відповідач помилково включив у перелік інших доходів від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України суми виплат по контрактам за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2012р. нерезидентам:

Компанії World Metal Trade LTD згідно з контрактом від 22.12.04 №97-04, оскільки предметом вказаного контракту є покупка у нерезидента свинцю та свинцевих сплавів, а не за розробку маркетингового техніко-економічного обґрунтування процесу.

ЗАТ «Электрозаряд» (Російська Федерація) діяльність якої здійснювалась на території Російської Федерації, про що свідчить Специфікація до Договору від 01.01.10 №15/05-10 та Специфікація до Договору від 01.01.10 № 15/05-10.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до п. 13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (надалі - Закон №334) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Відповідно до п.13.2 ст.13 вказаного Закону, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Починаючи з 01.04.2011 року, порядок утримання податку з доходу з джерелом його походження з України регулюється Податковим кодексом України від 02.12.10 №2755-УІ (надалі - ПКУ).

Згідно з п. 160.1. ст. 160 ПКУ, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Виплати доходів від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, врегульовані п. 160.1. ст. 160 ПКУ.

Відповідно до п. 160.2. ст. 160 ПКУ, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Пунктом 18.1 статті 18 Закону № 334 визначено, що, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до положення пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001р. № 470, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір щодо уникнення подвійного оподаткування, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 ПКУ застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно із п. 103.2. ст. 103 ПКУ особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Отже застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Таким чином, вирішуючи спірні відносини, з урахуванням положень зазначених правових норм, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування є наявність у позивача довідок нерезидентів, що передбачені п.103.4 ст.103 ПКУ, однак помилково не врахував обставин того, що під час проведення перевірки позивачем не було надано відповідачу доказів в підтвердження наявності у нього вказаних довідок, а саме: довідки від 25.07.2011 року, виданої компанією WSP Environmental Limited (Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії); довідки від 08.02.2011 року, виданої Mr. Erasmo Riccobono (Італія); сертифіката резидента від лютого 2011 року, виданого компанією Navigator Consulting Group LTD (Греція).

Між тим, встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи свідчать про те, що позивачем не було надано відповідачу під час проведення перевірки необхідних довідок, які є підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування. Доводи позивача щодо відмови посадової особи відповідача Ковальова А.М. в отриманні вказаних довідок суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки за правилами п. 44.7 ст. 44 ПКУ у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Однак позивач не надав суду доказів, що підтверджують наявність обставин надіслання копій відповідних довідок листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного відповідачу або надання їх безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки.

Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, позивачем не здійснювалась виплата доходу з джерелом походження з України нерезиденту Компанії World Metal Trade LTD, оскільки згідно контракту від 22.12.04 №97-04 та додаткових угод до нього (т.1 а.с.86-111) укладених між позивачем та вказаним нерезидентом, Компанією World Metal Trade LTD було здійснено поставку свинцю та свинцевих сплавів згідно: ГТД №22410 від 19.08.2011 року; ГТД №22412 від 19.08.2011 року; ГТД №22430 від 19.08.2011 року (т.1 а.с.114-116), яку позивач оплатив, що підтверджується платіжним дорученням №92 від 21.09.2012 року на суму 153216,36 доларів США (т.1 а.с.112) та довідкою банку від 27.07.2012 року №31126/687.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, діяльність нерезидента ЗАТ «Электрозаряд» (Російська Федерація) здійснювалась на території Російської Федерації, про що свідчить Специфікація до Договору від 01.01.10 №15/05-10 та Специфікація до Договору від 01.01.10 № 15/05-10.

Між тим, згідно підпункту «й» п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року та підпункту «й» п. 160.1 ст.160 ПКУ оподатковуються доходи від здійснення господарської діяльності на території України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем обґрунтовано визначені суми заниження позивачем податкових зобов'язань та штрафні санкції по взаємовідносинам з компанією WSP Environmental Limited (Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії), Mr. Erasmo Riccobono (Італія); компанією Navigator Consulting Group LTD (Греція), та протиправно визначені суми заниження позивачем податкових зобов'язань та штрафні санкції по взаємовідносинам з компанією Компанію World Metal Trade LTD та ЗАТ «Электрозаряд» (Російська Федерація).

Враховуючи вказані обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем за податковим повідомленням-рішенням №0104362301 від 16.07.2012 року безпідставно нараховано позивачу суму грошових зобов'язань в загальному розмірі 197 141,56 грн. в т.ч. за основним платежем в сумі 195 979,38 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 162,18 грн.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, та що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року у справі № 2а/0470/9085/12 - скасувати, та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0104362301 від 16.07.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання приватному акціонерному товариству «Іста - Центр» за основним платежем в сумі 195 979 (сто дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 38 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 162 (одна тисяча сто шістдесят дві) грн. 18 коп. прийняте Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Іста-Центр» судовий збір у розмірі 1 426 (одна тисяча чотириста двадцять шість) грн. 40 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 17 лютого 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко