Постанова № 37722808, 25.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4668/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Візаві» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Візаві» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року ТОВ «Візаві» звернулося в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення рішення 10.06.2013 року № 0006922210, № 0006932210.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не надано до суду доказів реальності господарських операцій, зокрема самих рекламних матеріалів, які були замовлені в контрагентів для розповсюдження, зразків, макетів, тощо, що дає підстави для сумніву в фактичному існуванні рекламних буклетів, наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг між позивачем та контрагентами ТОВ «Ривс» та ТОВ «Старт-Д» фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, постанова суду не ґрунтується на належних та допустимих доказах, крім того, судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, суд при прийнятті рішення керувався одними доказами та не брав до уваги інші, що свідчить про неповне зясування обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Візаві» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ривс» та ТОВ «Старт-Д» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 24.05.2013 року № 292/22-1/32577665.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено порушення: п.п. 139.1.9 п. 139.1 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2-4 квартали 2012 року в загальному розмірі 74 536,35 гри.; п. 198.1 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем знижено податок на додану вартість в розмірі 70 987.00 грн. за період червень-листопад 2012 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.06.2013р. № 0006932210, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 93 170.00 три., з них 74 536,00 грн. основного платежу та 18 634,00 грн. штрафних санкцій та № 0006922210, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 88 734,00 грн., з них 70 987.00 грн. за основним платежем та 1 7 747.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На думку колегії суддів, Київський окружний адміністративний суд необґрунтовано погодився з висновком податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства базується на твердженні щодо безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами - TOB «Ривс» та TOB «Старт-Д», які, як вказує податковий орган, мають ознаки фіктивного підприємства, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

На думку колегії суду, податковий орган, а також і суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги надані позивачем первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за взаємовідносинами позивача з ТОВ «Ривс» та ТОВ «Старт-Д», оскільки надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між TOB «Візаві», як замовником, і TOB «Ривс», як виконавцем, 15.08.2012 року укладено Договір про надання рекламних послуг № 150820121 (а.с. 107 том 1), згідно умов якого виконавець прийняв на себе зобов'язання надати рекламні послуги, згідно додатку до зазначеного договору, рекламні послуги надавались шляхом виготовлення та розповсюдження певної рекламної продукції, яка за своїм змістом рекламує товари, що реалізуються Товариством.

За результатами виконання робіт TOB «Ривс» складено, а TOB «Візаві» - підписано акт виконаних робіт № 5677 від 31.08.2012 року (а.с. 110 т. 1) на суму 248 400,00 в тому числі, податок на додану вартість 41 400.00 грн. і виписано відповідну податкову накладну № 493 від 31.08.2012 року на суму 248400,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 41 400.00 гри.

Також, 01.06.2012 р. між TOB «Візаві», як замовником, і TOB «Старт-Д», як виконавцем, було укладено Договір на організацію транспортних перевезень та супроводження вантажів (а.с. 125 т. 1), згідно умов якого виконавець прийняв на себе зобов'язання надати експедиторські послуги шляхом організації перевезень вантажів Замовника.

За результатами виконання робіт сторонам виконавцем - TOB «Старт-Д», складено, а замовником. ГОВ «Візаві» - підписано акти виконаних робіт № 2952 (а.с. 157 т. 1), № 2953 (а.с. 163 т.1) № 2954 (а.с. 173 т.1), № 4096 (а.с. 187 т.1), № 4098 (а.с. 200 т.1), № 4100 (а.с. 209 т. 1), № 4956 (а.с. 214 т. 1), № 4957 (а.с. 220 т.1), № 4958 (а.с. 225 т.1), № 5838 (а.с. 236 т.1), № 5839 (а.с. 1 т.2), № 5840 (а.с.3 т.2), № 5841 (а.с.6 т.2), № 6710 (а.с.14 т.2), № 6711 (а.с.21 т.2), № 6713 (а.с.33 т.2), №6714 (а.с.34 т.2), № 7632 (а.с.43), № 7633 (а.с.49 т.2), № 7634 (а.с.54 т.2), № 7635 (а.с.57 т.2), , відповідно Виконавцем було складено податкові накладні (а.с. 129 - 156 т. 1). Крім того, до кожного акту позивачем надано товарно - транспортні накладні (а.с.158-244 т.1, 2-59 т.2).

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, наведена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ у встановленому законом порядку.

Крім того, колегія суддів враховує, що висновки податкового органу щодо нікчемності договорів укладених позивачем з вказаними контрагентами в основному ґрунтуються на Акті документальної позапланової перевірки ТОВ «Ривс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків від 21.12.2012 року № 7211/224/34914473 та Акті документальної позапланової невиїзної перевірки щодо фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України від 21.12.2012 року № 7103/224/32694059.

Постановою Дніпровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року по справі № 804/1873/13-а визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ривс», за результатами якої був складений акт від 21 грудня 2012 року № 7211/224/34914473.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 року визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі Дніпропетровської області щодо формування в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 7203/224/32694059 від 21.12.2012 року висновків про визнання відсутності у ТОВ «Старт-Д» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів )послуг) підприємствам покупця у період з лютого 2012 року по жовтень 2012 року, а також дії щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Старт-Д» за період з лютого 2012 року по жовтень 2012 року, яке відбулося на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 7203/224/3694059 від 21.12.2012 року.

Зазначені постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишені без змін ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року та 09.07.2013 року.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем із вказаними контрагентами, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Візаві» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2013 року - скасувати та постановити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Візаві» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення 10.06.2013 року № 0006922210, № 0006932210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Візаві» судовий збір у розмірі 2 728 грн. 57 коп. (дві тисячі сімсот двадцять вісім грн. п'ятдесят сім коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено 3 березня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.