Постанова № 37721439, 13.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2436/13-а( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

при секретарі - Костюченка М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А:

26 лютого 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби, в якому з урахуванням зміни позовних вимог, просив визнати протиправною і скасувати постанову №29778819 про стягнення з боржника виконавчого збору від 01.11.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, 14.11.2011 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 29778819, з примусового виконання виконавчого листа № 2-1007/11 виданого 16.06.2011 Печерським районним судом міста Києва про звернення стягнення на наступні заставлені майнові права інтелектуальної власності, які зареєстровані Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України - шляхом реалізації з публічних торгів (аукціону) для забезпечення виконання зобов'язання ТОВ «Сіті'ком» перед ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № ВКУЛ-25/7/S1 від 06.02.2008 на суму заборгованості у розмірі 24895393 грн 31 коп.

27 лютого 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 29778819 у розмірі 2489539 грн 33 коп.

06 липня 2012 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва задоволено скаргу ОСОБА_2, визнано протиправними дії виконавчого органу та скасовано наведену вище постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

25 липня 2012 року позивачем та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» до Державної виконавчої служби України подано заяву про передання мирової угоди для визнання до суду, останнім у свою чергу супровідним листом № 13807-0-33-10/5-181/7 від 31.07.2012 направлено до Шевченківського районного суду міста Києва дану угоду для її затвердження.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.10.2012 у справі № 2610/19469/2012 за листом головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнка Романа Володимировича про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення суду, визнано мирову угоду укладеною.

01 листопада 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийнято постанову ВП № 29778819 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2489539 грн 33 коп.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку виконавчого органу та з метою їх відновлення ОСОБА_2 звернувсь за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення суду, з примусового виконання якого було відкрито виконавче провадження № 29778819 не виконано самостійно позивачем в семиденний строк з моменту коли він дізнався про прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, а також те, що державним виконавцем виконавчий збір з позивача було стягнуто у розмірах встановлених чинним законодавством. А тому, підстав для визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №29778819 від 01.11.2012 немає.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язок державного виконавця вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення. У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частини першої ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Особливу увагу слід звернути на те, що згідно наведеної статті боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до частини першої ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Пунктом 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 15.12.1999 №74/5 державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Аналізуючи наведені норми та обставини справи, судова колегія приходить до переконання, що оскільки згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 166), постанову про відкриття виконавчого провадження отримав батько позивача, а не особисто позивач та те, що відповідач не пересвідчився в здійсненні боржником дій спрямованих на добровільне виконання даної постанови, правових підстав для застосування санкції за невиконання судового рішення немає.

Як зазначалось вище, стосовно неналежного отримання постанови виконавчого органу від 14.11.2011р. що спричинено неправомірними діями головного державного виконавця Роєнка Р.В., Печерським районним судом прийнято рішення про скасування постанови ВПВР ДВС України від 27.02.2012 щодо стягнення виконавчого збору,яка була прийнята у зв»язку з невиконанням в добровільному порядку рішення суду,що передбачено в постанові про відкриття виконавчого провадження.

Так, згідно частини першої ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, встановлені Печерським районним судом м. Києва обставини, про те що апелянт ОСОБА_2 не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2011р., мають приюдиційне значення для розгляду даної справи, адже підставою для стягнення з боржника виконавчого збору є невиконання у відведений Законом строк, вимог державного виконавця про добровільне виконання рішення суду, який починає свій відлік з моменту належного отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Більше того, на думку судової колегії, правових підстав, для повторного прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, а саме 01.11.2012, не було, оскільки не отримання постанови про відкриття, позбавило боржника можливості виконати вимоги державного виконавця в належний строк.

Також, на думку суду апеляційної інстанції, слід зауважити наступне.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти виконавчого провадження складаються з: 1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника; 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3)стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувану стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6)виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Згідно пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» відповідно до статей 45, 46 Закону N 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

З урахуванням викладених норм, колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 17.10.2012 у справі № 2610/19469/2012, якою на підставі листа головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнка Р.В., затверджено мирову угоду на стадії виконання рішення суду та визнано її укладеною, оскільки дане рішення суду свідчить про добровільне виконання рішення суду за попередньою домовленістю сторін.

Отже, підсумовуючи наведене колегія суддів апеляційної інстанції приходить до переконання, що дії головного державного виконавця ВПВР ДВС України Роєнка Р.В. вчинені поза межами та не у спосіб наданих йому повноважень, виходячи з наступних висновків:

по-перше, за відсутності доказів примусового виконання судового рішення чи понесених витрат на його виконання, підстав для стягнення виконавчого збору немає;

по-друге, відсутні також підстави для застосування санкції за невиконання судового рішення і з тих причин, що відповідач не пересвідчився в здійсненні боржником дій спрямованих на добровільне виконання даної постанови та те, що позивач особисто не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права, а тому вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі, оскільки викладені обставини в апеляційній скарзі апелянта спростовують висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною і скасувати постанову Державної виконавчої служби України №29778819 про стягнення з боржника виконавчого збору від 01 листопада 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.