Ухвала суду № 37710244, 06.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/38764/11

№ К/9991/38764/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Усенко Є.А., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.12.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011

у справі № 2-а-4835/09/0270 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Омко»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (ДПІ)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.12.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.06.2009 № 0000582330/0 та податкове повідомлення-рішення від 18.06.2009 № 0000572330/0; стягнуто на користь ТОВ «Омко» 3,40 грн. судового збору.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень, серпень, вересень, листопад 2008 року, січень, березень 2009 року на загальну суму 360465,00 грн. згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 09.06.2009 № 36/2340/33209344, про порушення позивачем норм пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду по податковій декларації з ПДВ за квітень 2008 року на 24155,00 грн.; занижено бюджетне відшкодування з ПДВ за червень, серпень, вересень, листопад 2008 року, січень, березень 2009 року на загальну суму 360465,00 грн. Ці порушення, за висновком податкового органу, сталися внаслідок того, що позивач, який ввозив на митну територію України товар (побутова техніка), у подальшому продавав його на митній території України по ціні, встановленій з покупцями, яка була нижче, ніж митна вартість, вказана у вантажних митних деклараціях при розмитнені товару, тобто нижче ніж звичайні ціни.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.06.2009 № 0000582330/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 360465,00 грн. та № 0000572330/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 36230,00 грн.( у т.ч. 24155,00 грн. - основний платіж, 12078,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Відповідно до преамбули Митного кодексу України (МК) його норми визначають засади організації та здійснення митної справи України, регулюють економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушення митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу. (ч.1 ст.3 МК).

Згідно із ст. 43 МК товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом, а в свою чергу митний контроль у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином, митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки відповідно до ст. 259 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

У свою чергу товар (побутове обладнання), з операцій із ввезення якого на митну територію України у позивача виникло право на податковий кредит, а з операцій з продажу якого на внутрішньому ринку - податкові зобов'язання, на момент здійснення цих операцій не перебував під митним контролем, оскільки митний контроль відповідно до ст.43 МК закінчився з оформленням товару для вільного переміщення на митній території України.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною, якщо не встановлено цим пунктом інше, вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Поняття митна вартість та звичайна ціна не є тотожними поняттями.

Посилання податкового органу на підпункт 1.20.5 цього пункту, яким передбачено, що у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно із принципами такого регулювання, є безпідставним, оскільки у відповідності до ст. 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни і тарифи встановлюється на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Статтею 4 цього Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 № 559 встановлено перелік об'єктів державного цінового регулювання на 2007/08 маркетинговий рік, до якого побутове обладнання не входить. Іншими правовими актами також не передбачено державне регулювання цін на побутове обладнання.

Застосування ДПІ при прийнятті податових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, норми пункту 4.3 ст. 4 Закону № 168/97-ВР є безпідставним, оскільки даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився.

З огляду на викладене оспорюванні податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті із порушенням законодавства, чинного на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків в якому виник спір, у зв'язку із чим підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги правильність висновків суду не спростовують, отже відсутні підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош