Ухвала суду № 37710231, 13.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/30560/11

№ К/9991/30560/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.06.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2011

у справі № 2а-9905/09/11/0170 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Алушта»

до Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.06.2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2011 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомленя-рішення від 05.08.2009 № 0001021701/0, № 0000392301/0, № 0000402301/0.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Алушті посилається на порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить скасувати ухваленні у справі судові рішення із постановленням нового про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не скористався правом подання заперечень на касаційну скаргу

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Алушта проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт № 990/23/02651032 від 28.07.2009, в якому зафіксовано порушення позивачем: пункту 3.1 ст. 3, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), що призвело до заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток на 11361,00 грн., у тому числі за І квартал 2008 року- 957,00 грн., за І півріччя 2008 року - 3813,00 грн., за 9 місяців 2008 року - 7623,00 грн., за 11 місяців 2008 року - 10115,00 грн., за 2008 рік - 11361,00 грн.; завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2009 року на 3667,00 грн.; заниження податку на прибуток на 2840,00 грн., у тому числі: за І квартал 2008 року- 239,00 грн., за І півріччя 2008 року - 953,00 грн., за 9 місяців 2008 року - 1906,00 грн., за 11 місяців 2008 року - 2528,00 грн., за 2008 рік - 2840,00 грн.; -підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), що виразилось у заниженні суми ПДВ, що підлягала нарахуванню до сплати в бюджет (рядок 27 декларації) на 224269,00 грн., у тому числі: за лютий 2008 року - 60626,00 грн., за березень 2008 року- 4012,00 грн., за липень 2008 року -158874 грн., за серпень 2008 року - 254 грн., за вересень 2008 року - 254,00 грн., за жовтень 2008 року - 249,00 грн.; завищенні залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації) на 988,00 грн., у тому числі: за квітень 2008 року - 44032,00 грн., за травень 2008 року - 44032,00 грн., за червень 2008 року - 121490,00 грн., за грудень 2008 року - 249,00 грн., за січень 2009 року - 743,00 грн., за лютий 2009 року - 743,00 грн., за березень 2009 року - 988,00 грн.; завищенні значення рядка 23.1 в декларації за березень 2009 року на 245,00 грн.; пунктів 1.1, 1.2, 1.6, 1.15 ст. 1 , підпункту 3.1.3 пункту 3.1 ст. 3 , пункту «г» підпункту 4.2.9 пункту 4.2, підпункту 4.3.36 пункту 4.3 ст. 4 , пункту 7.1 ст. 7, підпунктів 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 ст. 9 , пункту 17.2 ст. 17, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (Закон № 889-ІV), Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агенту без утримання податку та її форми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1063.

Відповідно до цих висновків 05.08.2009 ДПІ у м. Алушті винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000392301/0 - про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4028,40 грн., у тому числі 2840,00 грн. за основним платежем та 1188,40грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000402301/0 - про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 336403,50 грн., у тому числі 224269,00 грн. за основним платежем та 112134,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001021701/0 - про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 30195,72 грн., у тому числі 10065,24 грн. за основним платежем та 20130,48 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем доведено в судовому процесі правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Асторія-Групп».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням (придбанням) основних фондів, імпортом товарів (послуг), іншими витратами і господарською діяльністю платника податків.

Приєднані до справи докази підтверджують, що ТОВ «Асторія-Групп», придбавши у позивача за договором купівлі-продажу від 26.12.2007 20/100 часток будівель і споруд санаторію «Алушта», що розташовані на вул. Глазкрицького, 8 в м. Алушта, а саме, корпуса № 6 і № 7 (літ. «И» і «Й» відповідно), на підставі укладених з позивачем договорів відшкодовувало позивачу витрати по оплаті комунальних послуг (вивезення сміття, водопостачання, каналізація, електроенергія, опалення, дезінфекція та інші), послуг з утримання водопровідних, каналізаційних та електричних, опалювальних мереж, що забезпечували використання за призначенням вказаних будівель.

При цьому між позивачем та ТОВ «Асторія-Групп» не укладалися будь-які договори (угоди), які б визначали цивільні права та зобов'язання щодо плати за користування мощеннями, дорогами, інженерними та іншими комунікаціями, санітарно-технічними системами та іншою інфраструктурою. Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 26.12.2007 об'єкт продажу визначений разом з мощенням, дорогами, будь-якими інженернеми та іншими комунікаціями, санітарно-технічними системами та іншою іфраструктурою, що забезпечує можливість використання придбаних будівель за призначенням (пункт 1.2 договору).

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про недоведеність в судовому процесі факту надання позивачем ТОВ «Асторія-Групп» безоплатних послуг з користування мощенням, дорогами, будь-якими інженернеми та іншими комунікаціями, санітарно-технічними системами та іншою інфраструктурою, що забезпечує можливість використання придбаних будівель за призначенням та про безпідставність висновку податкового органу про заниження позивачем скоригованого валового доходу за І квартал - 9 місяців 2008 року на загальну суму 15028,86 грн., так само як і податкових зобов'язань з податку на додану вартість з такого обсягу операцій на 3005,00 грн.

Як свідчить акт перевірки, вартість безоплатно наданих послуг користування об'єктами основних засобів, на яку збільшений скоригований доход у податковому обліку позивача за І квартал - 9 місяців 2008 року, визначена контролюючим органом як 20% суми амортизаційних відрахувань на об'єкти основних засобів, які забезпечують можливість використання корпусів № 6 та № 7 за призначенням (головний вхід, зовнішні мережі каналізації, огорожа з каменю, пляжний будиночок, покриття доріжок у парку, розмежувальна огорожа пляжу, мережі водопровідні, мережі електричні для зовнішнього освітлення, стіна підпірна, трансформаторна підстанція, металева огорожа санаторію, насосна, теплотраса-водовод).

Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР визначено, що під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Та обставина, що позивач після продажу ТОВ «Асторія-Групп» будівель разом з комунікаціями, перерахованими в пункті 1.2 договору від 26.12.2007, продовжував нараховувати амортизацію на вартість цих комунікацій, не є підставою для висновку про здійснення операцій з поставки послуг з надання їх в користування. Порушення позивачем підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР з огляду на те, що комунікації у відповідній частині вибули із складу його активів внаслідок продажу, є самостійною підставою для внесення відповідних змін в його податковий облік.

В акті перевірки зафіксовано, що станом на 01.10.2007 в бухгалтерському обліку позивача обліковується дебіторська заборгованість у сумі 322261,67грн., яка виникла в результаті взаєморозрахунків з СКО «Алушта» за надані санаторно-курортні послуги за договором № 4 від 01.06.2006 та компенсації комунальних платежів за договором оренди від 30.03.2006 (корпус № 6).

Згідно з пунктом 5.1 договору оренди від 30.03.2006 орендар (СКО «Алушта») за письмовою згодою орендодавця (позивач) за власний рахунок проводить реконструкцію, технічне переоснащення та поліпшення орендованих приміщень.

Сторонами укладена угода про припинення зустрічних зобов'язань від 10.12.2007р., згідно з якою СКО «Алушта» в погашення дебіторської заборгованості, яка виникла за договором від 30.03.2006 та договором № 4 від 01.07.2006, надає позивачу послуги з реконструкції корпусу № 6 відповідно до акту від 10.12.2007 на суму 347111,80 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем витрати на реконструкцію не включені до складу валових витрат та не віднесені на збільшення балансової вартості основних фондів (корпус № 6), що стало підставою для висновку контролюючого органу про придбання позивачем цих послуг без наміру використовувати їх в оподатковуваних операціях в межах своєї господарської діяльності.

Оцінюючи ці доводи контролюючого органу як неспроможні, суд правильно застосував норму підпункту 8.8.1 пункту 8.8 ст. 8 Закону № 334/94-ВР, згідно з якою вартість поліпшень основних фондів, здійснених орендарем відповідно до договору оперативного лізингу (оренди), включається орендарем до балансової вартості відповідної групи основних фондів в частині витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті.

З огляду на спростування в судовому процесі висновку контролюючого органу про придбання позивачем послуг від СКО «Алушта» без наміру використання у власній господарській діяльності та на встановлений факт отримання позивачем податкової накладної № 1 від 10.12.2007 на поставку цих послуг в лютому 2008 року суд відповідно до норми пыдпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР зробив висновок про правомірне включення позивачем до податкового кредиту в податковій декларації ПДВ в сумі 57851,97 грн. на підставі цієї накладної.

Підтвердженим в судовому процесі є і зв'язок придбаних позивачем у Комунального підприємства «Горсвет» послуг з улаштування освітлення вулиці Глазскрицького уздовж території санаторію «Алушта», а відтак і правомірність віднесення позивачем у податковому обліку до валових витрат вартості цих послуг у сумі 27500,00 грн. та включення до податкового кредиту ПДВ у сумі 5500,00 грн., сплаченого у ціні послуг.

На підставі приєднаних до справи доказів (договору підряду № 8 від 03.01.2008, актів виконаних робіт форми № КБ-2, проектно-кошторисної документації, банківських виписок, податкових накладних), оцінка яких відповідає правилам оцінки доказів, встановленим ст. 86 КАС України, суд встановив факт придбання позивачем у ТОВ «Арком і К» загально-будівельних робіт на об'єктах по вул. Глазскрицького, 8 загальною вартістю 2678946,00 грн., в тому числі ПДВ 446491,00 грн. та відповідно до норм підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР зробив юридично правильний висновок про правомірне включення позивачем до податкового кредиту ПДВ в сумі 159145,70 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Арком і К».

Висновок судів попередніх інстанцій про безпідставне збільшення суми податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на 10065,24 грн. внаслідок включення до бази оподаткування сум грошових коштів, сплачених фізичним особам-підприємцям ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_4 за надані послуги (виконані роботи), відповідає встановленим у справі обставинам, що такі послуги (роботи) входять до переліку послуг (робіт), визначеному в свідоцтвах про сплату єдиного податку, що видані цим підприємцям. З огляду на це позивач відповідно до пункту 1.5 ст. 1 Закону № 889-ІV не є податковим агентом стосовно виплачених доходів, а відтак не зобов'язаний нараховувати, утримувати і перераховувати до бюджету податок з цих доходів.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції щодо підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.06.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош