Ухвала суду № 37710234, 13.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/37608/11

№ К/9991/37608/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011

у справі № 2а-1114/10/1670 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Оіл»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтекор-СК»

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 04.09.2009 №0004481502/0/2830, від 17.11.2009 №0004481502/1/3598 та від 10.02.2010 №0004481502/2/358.

У касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ просить скасувати ухваленні у справі судові рішення із постановленням нового про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушенням судами попередніх інстанцій норм підпункту 7.2.6. пункту 7.2., підпункту 7.4.1. пункту 7.4., пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР).

Позивач та третя особа не реалізували право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Термінал-Оіл», за результатами якої складено акт від 20.08.2009 № 195/15-307/31913828. Згідно висновків акту позивач порушив норми підпункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 197745,38 грн., а саме: за березень 2008 року на суму 22647,30 грн., за квітень 2008 року на суму 63473,53 грн., за травень 2008 року на суму 18707,73 грн., за липень 2008 року на суму 60020,15 грн., за серпень 2008 року на суму 4166,67 грн., за вересень 2008 року на суму 28730,00 грн., та відповідно занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 197745,38 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 04.09.2009 № 0004481502/0/2830 про визначення ТОВ «Термінал-Оіл» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 296618,07 грн. (у т.ч: 197745,38 грн. - основний платіж, 98872,69 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції , виходив з того, що відповідач за нормами частини 2 статті 71 КАС України не довів у судовому процесі правомірності висновку про порушення ТОВ «Термінал-Оіл» частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, підпункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат з господарською діяльністю платника податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Термінал-Оіл» та ТОВ «Нефтекор-СК» укладений договір оренди обладнання від 01.10.2007 № 01/10/07-285, згідно умов якого орендодавець (ТОВ «Нефтекор-СК») зобов'язується передати, а орендар (ТОВ «Термінал-Оіл») прийняти в тимчасове володіння та користування обладнання згідно з додатком № 1, а саме: ліса будівельні ЛСПШ 2500-40, ліса будівельні ЛСПХ 2500-40, компресор передвижний дизельний ATLAS СОСРО ХАНS 365 MD терміном на 10 місяців з моменту прийняття майна, що орендується. Передача майна в оренду здійснюється фахівцями сторін за актом передачі. Відповідно до пункту 5.1 договору розмір орендних платежів встановлюється за домовленістю сторін на кожний період окремо та оформлюється актами. Орендна плата сплачується згідно з пунктом 5.2. договору у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця.

Також між ТОВ «Термінал-Оіл» (покупець) та ТОВ «Нефтекор-СК» (продавець) укладено договір поставки від 02.10.2007 № 02/10/07-255, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити матеріали і обладнання за видатковими накладними. Відповідно до пункту 3.1 цього договору ціна товару складає 1200000 грн., яку покупець зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця.

Між ТОВ «Термінал-Оіл» (замовник) та ТОВ «Нефтекор-СК» (підрядник) укладено договір підряду від 17 січня 2008 року № 17/01/08-27, предметом якого є здійснення робіт по виготовленню металоконструкцій, а також інших робіт на об'єктах замовника.

На виконання умов вищевказаних договорів складені акти оренди обладнання, виписані рахунки-фактур, податкові накладні, платіжні доручення та транспортні накладні копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.4 ст. 1 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (послуг) передбачає перехід права власності на товар (послугу) від продавця до покупця, що у свою чергу передбачає наявність продавця та покупця як конкретних осіб, що вчиняють відповідні дії, які свідчать про намір продати та придбати відповідно товар (послугу), а також наявність певного товару (послуги), які відповідають визначеним учасниками операції з поставки якісним та кількісним характеристикам.

Без наявності хоча б одного з обов'язкових учасників операції з продажу товару (послуги), а також самого товару (послуги), визначених як об'єкт поставки, господарська операція відсутня, а отже відсутні і підстави для відтворення її фінансових результатів у податковому обліку попри документального оформлення господарської операції.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На підставі вищезазначених доказів суди попередніх інстанцій встановили, що операції позивача з ТОВ «Нефтекор-СК» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При цьому судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання Кременчуцької ОДПІ на відсутність ТОВ «Нефтекор-СК» за своїм місцезнаходженням як на доказ відсутності реального характеру господарських операцій з поставки, за якими позивач сформував податковий кредит, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Рішення господарського суду Полтавської області від 17.08.2010 у справі № 14/157 за позовом ТОВ «Термінал-Оіл» до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про визнання недійсними договору про перевезення вантажів від 24.05.2007 та договору перевезення вантажів від 15.01.2008 № 15/01/08-Т, яке вступило в законну силу, встановлений факт надання СПД ОСОБА_2 послуг з перевезення вантажів ТОВ «Термінал-Оіл». Цей факт відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України має преюдиційне значення у даній справі, у зв'язку з чим обґрунтовано взятий до уваги судами першої та апеляційної інстанцій при оцінці наданих позивачем транспортних накладних, на недоліки в яких посилалась ДПІ.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій стосовно правомірного формування позивачем податкового кредиту з податку по взаємовідносинам з ТОВ «Нефтекор-С» відповідає встановленим у справі обставинам та нормам статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош