Ухвала суду № 37710230, 06.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/800/16456/13

№ К/800/16456/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Усенко Є.А., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Головинський кар'єр «Граніт»»

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013

у справі № 0670/3759/12 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Головинський кар'єр «Граніт»»

до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції (МДПІ) Житомирської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2013 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.04.2010 № 0004381701/0.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ «Головинський кар'єр «Граніт»» звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ціюї постанови та про залишення в силі постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2013.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, Володарсько-Волинською МДПІ Житомирської області проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ «Головинський кар'єр «Граніт»» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт від 02.04.2010 № 4/23-107/31603505.

Як висновок проведеної перевірки, встановлені порушення позивачем вимог підпункту 6.3.2 пункту 6.3 ст. 6, підпунктів 8.1.1, 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1 ст. 8, підпунктів 16.3.2, 16.3.5 пункту 16.3 ст.16, пункту 19.2 ст. 19, підпунктів 20.3.1, 20.3.2 пункту 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (Закон № 889-ІV), яке полягає в тому, що позивачем не було перераховано до Державного бюджету України податок з доходів фізичних осіб (працівникам підприємства) у сумі 621759,00 грн., нарахований та утриманий при виплаті доходів.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004381701/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1243698,00 грн., з яких 60,00 грн. за основним плат ежем та 1243638,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ).

Суд встановив, що у період з 01.10.2008 по 31.12.2009 позивачем нараховано 5906459,00 грн. заробітної плати, з якої утримано 1124964,02 грн. внесків до Пенсійного фонду, фондів соціального страхування та податку з доходів фізичних осіб. У цей же період виплачена заробітна плата становить 4700534,95 грн., у тому числі грошовими коштами через касу - 4671855,40 грн., перерахування на банківські картки - 27198,67 грн., та в рахунок оплати праці за заявами працівників - 1480,88 грн.; утримано суму податку з доходів фізичних осіб - 881637,92 грн., але до бюджету перераховано лише 233345,92 грн. Станом на 31.12.2009 заборгованість позивача зі сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб становила 621759,00 грн.

Відповідно до статті 2 Закону № 889-ІV платниками податку з доходів фізичних осіб є резиденти, які отримують як доходи з джерелом походження їх походження з території України, так і іноземні доходи, та нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Пунктом 1.15. статті 1 Закону № 889-IV визначено поняття податкового агента, в тому числі, як юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або фізичної особи чи представництва нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пункту 19.2. статті 19 цього ж Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається; в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно із підпунктом 16.3.5 пункту 16.3 статті 16 Закону № 889-IV відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку є, зокрема, особа на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент. У разі коли податковий агент до або під час сплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента (підпункти 20.3.1, 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 вказаного Закону).

Застосувавши ці норми до вище наведених обставин, встановлених у справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивач, як податковий агент є суб`єктом відповідальності, встановленої нормою підпункту 17.1.9 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, згідно з якою у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

З огляду на викладене оспорюване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийнято із дотриманням законодавства, чинного на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків в якому виник спір.

Доводи, викладені в касаційній скарзі на її обґрунтування, правильність висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Головинський кар'єр «Граніт»» залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписН.Є. Блажівська підписМ.В.Сірош