Ухвала суду № 37709826, 17.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/37446/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Ткача С.С.

представника відповідача Сидоренко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012

у справі № 2а -11217/11/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго - торгівельна мережа»,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «РТЛ Україна»

про визнання договору недійсним та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012, в задоволенні позову відмовлено.

Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби, яка була правонаступником відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва, подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову. Вимоги касаційної скарги обґрунтовуються посиланням на обставини та положення ст.ст. 173, 174, ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1, ч. 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, на яких позивач ґрунтував позовні вимоги.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції в судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва, правонаступником якої була Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби, на Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва, яка, свою чергою, є правонаступником Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Між ТОВ «РТЛ Україна» (постачальник) та ТОВ «Арго-торгівельна мережа» (покупець) укладено договір поставки товару від 04.10.2010 № А-4/10, на виконання якого ТОВ «РТЛ України» передало ТОВ «Арго-торгівельна мережа» товар (одяг чоловічий та жіночий), що був предметом договору, та виписало видаткові накладні № 1 на суму 474060,00 грн., № 2 на суму 550194,00 грн., № 3 на суму 344904,00 грн., № 4 на суму 387168,00 грн., № 5 на суму 420960,00 грн., № 6 на суму 250242,00 грн. та податкові накладні, а останнє повністю розрахувалося за отриманий товар, перерахувавши кошти в загальній сумі 2427528,00 грн.

ДПІ у Печерському районі м.Києва провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Арго-торгівельна мережа», за результатами якої склала акт від 16.06.2011 № 708/23-9/32249009, яким зафіксувала порушення вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». За висновками податкового органу порушення позивачем наведених норм закону зумовили заниження податку на додану вартість за період, що перевірявся, в т.ч. за жовтень, листопад 2010 року. Податковий орган вважає, що вчинена угода не була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а відтак, є нікчемною відповідно до вимог ст. 228 Цивільного кодексу України як така, що порушує публічний порядок.

Вищезазначені висновки податкового органу обґрунтовані висновками зустрічної перевірки щодо контрагента позивача - ТОВ «Агропрайд» про нікчемність укладених ним угод зі своїм контрагентом - ТОВ «РА «Луар-Медіа Студії». Своєю чергою, висновки про нікчемність укладених ТОВ «Агропрайд» з ТОВ «РА «Луар-Медіа Студії» угод податковим органом обґрунтовані тим, що засновник і директор останнього не має стосунку до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, що випливає із його пояснень, наданих відділу податкової міліції.

Суд касаційної інстанції зазначає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушенням одним з контрагентів постачальника вимог законів при створенні підприємства та веденні фінансово-господарської діяльності. У разі, коли вказані контрагенти допустили певні порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

До того ж встановлення певних фактів в поясненнях, відібраних відділом податкової міліції, не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення такі факти самі собою не є доказом допущення суб'єктом господарювання чи відсутності з боку останнього певного порушення. При цьому докази мають бути належними, тобто такими, що містять інформацію щодо предмета доказування, у даному випадку яким є обставини щодо реального вчинення правочину - договору поставки товару між ТОВ «РТЛ Україна» (постачальник) та ТОВ «Арго-торгівельна мережа» (покупець) від 04.10.2010 № А-4/10.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного вчинення правочину - договору поставки товару між ТОВ «РТЛ Україна» (постачальник) та ТОВ «Арго-торгівельна мережа» (покупець) від 04.10.2010 № А-4/10, в результаті чого встановлено, що правочин реально вчинено, господарські операції з поставки та оплати товару мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, товар (одяг) придбано позивачем з метою використання в господарській діяльності, основним видом якої є роздрібна та оптова торгівля одягом, взуттям, роздрібна торгівля та шкіряними виробами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність наявності у сторін договору при його вчиненні умислу щодо настання певних протиправних наслідків, що порушують публічних порядок.

Суди повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку, застосувавши ст. 228 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун