Ухвала суду № 37709818, 17.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/1709/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010

у справі № 2а-40084/09/2070

за позовом Дочірнього підприємства «Потенціал-система»

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Потенціал-система» звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова від 02.03.2009 № 0000482302/0 та від 08.05.2009 № 0000482302/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 85371 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 42686 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 скасовано судове рішення суду першої інстанції, позов задоволено повністю.

Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі міста Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 1.25 ст. 1, п.п. п.п. 5.2.6, 5.2.7 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 85371 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 42686 грн. за податковими повідомленнями-рішеннями від 02.03.2009 № 0000482302/0 та від 08.05.2009 № 0000482302/1 слугували висновки планової виїзної перевірки за період з 01.07.2007 по 30.09.2008, викладені в акті від 12.02.2009 № 435/23-212/31340452, про порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 1.25 ст. 1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закон).

Позиція податкового органу полягає в тому, що Дочірнє підприємство «Потенціал-система» в порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 1.25 ст. 1 Закону не включило до складу валового доходу (рядок 01.6 «інші доходи» Декларації за ІІІ квартал 2007 року) безнадійну кредиторську заборгованість у сумі 267043, 56 грн. за операціями з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Тестон» у період з 01.04.2006 по 31.12.2006 товарів (продукції електротехнічного призначення) за договором від 03.01.2006 № 1-т, в рахунок оплати за які позивачем постачальнику передані прості короткострокові векселя. Вважає, що кредиторська заборгованість за векселями станом на 01.07.2007 є безнадійною заборгованістю, оскільки від імені ТОВ «Тестон» виступав директор ОСОБА_1, який не мав відношення до господарської діяльності його підприємства, відтак підприємство не може ініціювати сплату позивачем заборгованості.

Порушення вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону за висновками податкового органу полягало у включенні до складу валових витрат за друге півріччя 2007 року шляхом виправлення помилки за перше півріччя 2007 року (травень-червень 2007 року) грошових коштів за відсутності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів з придбання товарів (робіт, послуг) за друге півріччя 2007 року в загальній сумі 74441 грн., в тому числі: за ІІІ квартал 2007 року у сумі 65936 грн., за IV квартал 2007 року у сумі 8505 грн. Відповідач вважає, що за відсутності факту втрати, знищення або зіпсуття документів, які підтверджують валові витрати минулих звітних податкових періодів, позивач позбавлений права включати суми таких витрат до складу валових витрат у наступних звітних періодах за правилами п.п. 5.2.6, 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Дочірнім підприємством «Потенціал-система» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тестон» було укладено договір від 03.01.2006 № 1-Т про поставку продукції електротехнічного призначення на умовах СРТ м. Харків.

Розрахунки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тестон» позивачем проведені шляхом передачі п'яти простих векселів в загальній сумі 2293252, 99 грн., що підтверджено актом прийому-передачі простого векселя від 24.01.2007. У графі «дата погашення по векселю» вказано «по пред'явленню». Частина з цих векселів була пред'явлена постачальником товарів до виконання та погашена позивачем.

Станом на 01.07.2007 по рахунку 62 «Короткострокові векселя видані» кредиторська заборгованість позивача по відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тестон» складає 267043, 56 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про помилковість тверджень податкового органу, що в даному випадку у позивача виникла безнадійна заборгованість в сумі 267043, 56 грн.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді,

Згідно із п.п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 безповоротна фінансова допомога - це, зокрема:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Пункт 1.25. ст. 1 заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності відносить до безнадійної заборгованості.

Отже, для віднесення сум грошових зобов'язань за переданими постачальникові товару векселями до «безповоротної фінансової допомоги» мають бути наявними виключні правові підстави, визначені у п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.

Так, однією з таких підстав є нестягнення заборгованості після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема положення щодо строку платежу (статті 33 - 37) та щодо позовної давності (статті 70 і 71).

Згідно зі ст. 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу:

за пред'явленням;

у визначений строк від пред'явлення;

у визначений строк від дати складання;

на визначену дату.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Наведене дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов'язань за простим векселем пов'язується з настанням строку платежу за таким векселем.

І тільки після закінчення такого строку позовної давності непогашена заборгованість відноситься в податковому періоді до безповоротної фінансової допомоги, а у платника податку виникає обов'язок збільшити валовий доход на суму такої допомоги згідно із вимогами п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на викладене, оскільки датою передачі простого векселя в рахунок оплати за поставлений товар був день із датою 24.01.2007, строк позовної давності за векселями станом на момент проведення перевірки - 12.02.2009 не настав.

На підставі досліджених судами доказів було встановлено, що на момент укладення договору поставки Товариство з обмеженою діяльністю «Тестон» не було виключене з Єдиного державного реєстру, а основна частина заборгованості за виданими векселями погашена позивачем до проведення перевірки, залишок у сумі 267043, 56 грн. погашено по пред'явленому до сплати векселю на момент розгляду справи у суді першої інстанції.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про відсутність з боку позивача порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд касаційної інстанції також знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність з боку позивача порушення вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, яке б полягало у включенні до складу валових витрат за друге півріччя 2007 року шляхом виправлення помилки за перше півріччя 2007 року (травень-червень 2007 року) грошових коштів за відсутності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів з придбання товарів (робіт, послуг) за друге півріччя 2007 року в загальній сумі 74441 грн., в тому числі: за ІІІ квартал 2007 року у сумі 65936 грн., за IV квартал 2007 року у сумі 8505 грн.

Необхідність виправлення помилки зумовлена тим, що на момент отримання товару первинні документи були наявні, однак на час складання декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2007 року - були відсутні, що не дозволяло включати витрати до складу валових витрат за цей період. За наявності первинних документів валові витрати включені до складу другого півріччя. На час перевірки первинні документи були наявними.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Передбачене у п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ право виправити самостійно виявлені помилки, що містяться в раніше поданій ним податковій декларації, може бути обмежено виключно випадками, визначеними в Законі.

Аналіз п. 5.1 ст. 5, п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ дає підстави для висновку, що випадками, коли платник податку не може виправити виявлену помилку, є закінчення строків давності, а також, у разі виявлення помилок щодо заниження податкового зобов'язання, початок проведення перевірки контролюючим органом.

Як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, самостійно виявлені позивачем помилки в показниках раніше поданої податкової декларації з податку на прибуток стосуються завищення податкового зобов'язання внаслідок заниження валових витрат, а не заниження податкового зобов'язання.

Уточнюючий розрахунок подано позивачем в межах строку давності - 1095 днів, визначеного ст. 15 Закону № 2181-ІІІ.

Валові витрати включені за наявності первинних документів, наданих під час перевірки.

Підпункт 5.2.7. п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ дозволяє суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання, віднести до складу валових витрат.

Враховуючи наведене, підстав вважати неправомірним виправлення позивачем помилки щодо заниження валових витрат та віднесення до складу валових витрат витрати за операціями з придбання товарів не вбачається.

Касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун