Ухвала суду № 37709844, 17.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/1856/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Шпака В.В.

Генеральної прокуратури України Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкаси

на постанову Господарського суду Черкаської області від 24.10.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 30.09.2010

у справі № 11/4633А (22-а-10239/08)

за позовом Приватного підприємства «Адамант»

до 1. Державної податкової інспекції у місті Черкаси,

2. Головного управління Державного казначейства у Черкаській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Черкаської області від 24.10.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 30.09.2010, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Черкаси від 21.05.2007 № 000362304/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Адамант» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 403333,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1703,40 грн.

ДПІ у м.Черкаси подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при винесенні оспорюваного податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2007 № 000362304/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 403333,00 грн. за лютий 2007 року слугували висновки перевірки, викладені в акті від 08.05.2007 № 833/23-4/31701614, про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за січень 2007 року податку на додану вартість в сумі 403338,00 грн. за господарськими операціями з придбання в ТОВ «Геос-Львів» товарів (шкіряного напівфабрикату «Вет-блу») за договором від 01.09.2007 № 0109, що не призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Придбаний товар позивач передав на відповідальне зберігання згідно з договором від 09.01.2007 та актами приймання-передачі від 10.01.2007, від 11.01.2007, від 12.01.2007, а в подальшому поставлено ТОВ «Золотий Ріг», що підтверджено видатковими накладними від 12.03.2007 № А1203-1, від 12.03.2007 № А1203-2, від 12.03.2007 № А1203-3, від 12.03.2007 № А3004-1.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з його боку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання ним вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій досліджено дотримання позивачем вимог закону при обчисленні від'ємного значення у січні 2007 року та заявлення його до бюджетного відшкодування у лютому 2007 року, в результаті чого не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.

Зокрема, встановлено, що бюджетне відшкодування, заявлене у лютому 2007 року, сформовано за рахунок від'ємного значення, що виникло у січні 2007 року, і заявлене у лютому 2007 року у зв'язку зі сплатою податку на додану вартість у січні 2007 року, що відповідає вимогам п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нездійснення позивачем операцій з поставки товарів (робіт, послуг) та операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у лютому 2007 року, на чому наголошує відповідач, не впливає на податковий кредит та від'ємне значення, сформовані у січні 2007 року та не позбавляє права заявити таке від'ємне значення до бюджетного відшкодування в наступному звітному періоді - лютому 2007 року.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкаси залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Черкаської області від 24.10.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 30.09.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун