Постанова № 37696454, 18.03.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2014 р. Справа № 906/1821/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Мамченко Ю.А.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу боржника - ПАТ Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 04.02.14 р.

у справі № 906/1821/13 (суддя Омельян О.С. )

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Уні Кредит Лізинг"

до Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит"

про визнання банкрутом

за участю представників сторін:

боржника - Носенко Т.С. (довіреність б/н від 22.11.13р.);

кредитора - Криворог І.О. (довіреність №4065 від 24.10.12р.);

арбітражного керуючого - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Відповідно до вказаного розпорядження, у справі №906/1821/13 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Мамченко Ю.А.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.02.2014 року у справі №906/1821/13, серед іншого, порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит". Визнано вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" на суму 2725168,83 грн. основного боргу (четверта черга), 5735,00 грн. судового збору (перша черга). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит". Введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів до 29.05.2014 р. Розпорядником майна Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" призначено Моісеєва Юрія Олександровича. Відмовлено в задоволенні заяви арбітражного керуючого Хоменка О.А. про призначення розпорядником майна боржника від 19.11.2013 р.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, боржник звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нову ухвалу, якою відмовити ТОВ "УніКредитЛізинг" в порушенні провадження у справі про банкрутство ПАТ Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит".

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого суду, обставинам справи.

Кредитор - ТОВ "УніКредит Лізинг" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у відзивах на апеляційну скаргу вважають ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просять залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання арбітражний керуючий не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваного ухвалою апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Крім того, відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 28.02.2014 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Безпосередньо в судовому засіданні представники боржника та ініціюючого кредитора повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників боржника та ініціюючого кредитора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Згідно з ч.1 ст.2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.16 Закону про банкрутство, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження. За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про: порушення провадження у справі про банкрутство; відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не пердбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника (абз.7 ст.1 Закону про банкрутство).

Тобто, за заявою кредитора справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності відповідних критеріїв.

Одним із таких критеріїв є - безспірність вимог кредитора до боржника. Частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, що є підставою для порушення провадження у справі. Другим критерієм вважається наявність грошових вимог, і третім критерієм є сукупність цих вимог - не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати; незадоволеність боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. При цьому, саме відкриття виконавчого провадження є точкою відліку початку спливу тримісячного строку як необхідної умови неплатоспроможності боржника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, ініціюючий кредитор ТОВ "УніКредит Лізинг" на підтвердження своїх вимог щодо їх безспірності, розміру заборгованості та строку їх незадоволення надав суду рішення господарського суду м. Києва від 18.07.2012 р. у справі №5011-37/5323-2012 та від 09.04.2013 р. у справі №910/3234/13, накази №5011-37/5323-2012 від 01.08.2012 р. та №910/3234/13 від 23.04.2013 р., постанови відділу державної виконавчої служби Овруцького районного управління юстиції від 20.03.2013 р., від 24.12.2013 р. та 25.01.2014 р.

При цьому слід зазначити, що вищевказані рішення господарського суду м.Києва станом на дату проведення підготовчого засідання суду в примусовому порядку не виконані. Загальна сума заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором ТОВ "УніКредит Лізинг" становить 2725168,83 грн. основного боргу (744527,24 грн. + 118374,33 грн. + 55328,12 грн. + 18364,59 грн. (наказ від 01.08.2012 р. №5011-37/5323-2012) + 1456744,05 грн. + 127028,14 грн. + 169732,27 грн. + 35070,09 грн. (наказ №910/3234/13 від 23.04.2013р.)).

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що ініціюючим кредитором до заяви про порушення провадження у справі про визнання банкрутом ТзОВ "УніКредит Лізинг" надано належні докази безспірності вимог до боржника, які сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати та які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для порушення провадження у даній справі.

При цьому, посилання скаржника на те, що рішення господарського суду м. Києва від 18.07.2012 р. у справі №5011-37/5323-2012 та від 09.04.2013 р. у справі №910/3234/13 не свідчать про наявність заборгованості, посилаючись на те, що після їх винесення настали обставини, які припинили обов'язок боржника зі сплати лізингових платежів, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 3,7 ч.2 ст.11 Закон України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, а у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Статтею 7 Закон України "Про фінансовий лізинг" лізингодавцю надано право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Отже, зобов'язання боржника повернути предмет лізингу є окремим обов'язком. При цьому, виконання вказаного обов'язку щодо повернення майна не звільняє від обов'язку виконання грошових зобов'язань сплатити лізингові платежі, оскільки термін сплати цих платежів настав в період дії договорів.

Крім того, вказані обставини вже були досліджені Вищим господарським судом України в постанові від 19.02.2014 року у справі №910/3234/13 та від 19.02.2014 року у справі №5011-37/5323-2012 при розгляді заяв про визнання наказу №910/3234/13 від 23.03.2013р. та наказу №5011-37/5323-2012 від 01.08.2012 р. такими, що не підлягають виконанню.

Зокрема, Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційних скарг боржника зазначив, що внаслідок неналежного виконання договорів фінансового лізингу у боржника перед заявником виникло як речово-правове зобов'язання щодо повернення предмету лізингу з володіння, так і грошове зобов'язання щодо сплати визначених договором лізингових платежів. При цьому, виконання боржником обов'язку щодо повернення майна, не звільняє його від виконання грошового зобов'язання за договором зі сплати лізингових платежів (складовою яких, в т.ч., є плата за користування об'єктом лізингу), розмір якого встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до абз.6 ч.9 ст.16 Закону, в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство зазначається, зокрема, про введення процедури розпорядження майном; призначення розпорядника майна, встановлення розміру оплати його послуг та джерела її сплати.

Відповідно до абз.2 ст.1 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (ч.1 ст.114 Закону про банкрутство).

Згідно з довідкою щодо кандидатури арбітражного керуючого від 08.11.2013 р. автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство визначено кандидатуру арбітражного керуючого - Хоменка Олександра Анатолійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1 від 08.02.2013 р.) (т.1, а.с.2).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.11.2013 р. зобов'язано арбітражного керуючого Хоменка О.А. надати суду до 18.11.2013 р. заяву про участь у справі (т.1, а.с.1).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, заява про участь у справі про банкрутство від арбітражного керуючого Хоменка О.А. надійшла до господарського суду м. Києва 19.11.2013 р. (т.1, а.с.45), тобто з пропущенням встановленого ухвалою суду від 08.11.2013 р. строку.

Відповідно до абз.4 ч.1 ст.114 Закону про банкрутство, у разі якщо від арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатор), визначеного автоматизованою системою, не надійшла заява про згоду стати розпорядником майна по цій справі, то розпорядника майна призначає суд без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2014 року до господарського суду надійшла заява арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О. про згоду на призначення розпорядником майна боржника, не належність до жодної з категорій осіб, визначених ч.2 ст.114 Закону, з долученими копіями свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №61, виданого 25.01.2013 р. Міністерством юстиції України, та договору добровільного страхування відповідальності професійної діяльності арбітражного керуючого №АК/4023/13 від 04.02.2013 р. (т.2, а.с.82).

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що від арбітражного керуючого Хоменка О.А., визначеного автоматизованою системою, заява про згоду стати розпорядником майна в даній справі надійшла з пропущенням встановленого ухвалою суду від 08.11.2013 р. строку, місцевий господарський суд вірно призначив розпорядником майна боржника - Моісеєва Ю.О. без застосування автоматизованої системи на підставі абз.4 ч.1 ст.114 Закону про банкрутство.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 04.02.2014 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Огороднік К.М.