Ухвала суду № 37692699, 13.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7075/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменко В.О.,

суддів Безименної Н.В., Епель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги відповідачів Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про скасування рішення про визначення митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ардіс» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просили суд скасувати рішення про визначення митної вартості товарів №100270000/2013/410119/2 від 28.03.2013, картки відмови в прийнятті митної декларації №100270000/2013/10142 від 28.03.2013 та стягнути з Державного бюджету України надміру сплачених обов'язкових платежів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2013 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2013 року. Свої вимоги апелянти аргументують тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 березня 2013 відповідачем, на підставі поданої позивачем ВМД та супровідних документів на ввезений товар, прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/410119/2, на підставі якого прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів №100270000/2013/10142. Київською регіональною митницею, на підставі 6 (резервного) методу, визначено митну вартість імпортованих товарів в сумі 281506,67грн., внаслідок чого позивачем додатково сплачено до Державного бюджету України митні платежі та ПДВ всього в сумі 10015,23грн., в тому числі ПДВ 6888,48грн., митний збір 3126,75грн.

Так, контролюючим органом, з метою підтвердження обґрунтованості визначення митної вартості імпортованого товару за 1 методом, запропоновано декларанту надати наступні документи, а саме: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні документа, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження; прайс-лист від виробника.

В подальшому, відповідач прийшов до переконання про необхідність визначення митної вартості за 6(резервним) методом, з огляду на те, що надані позивачем документи містять розбіжності, а саме: позивачем не виконуються умови контракту (в п.4.1 якого зазначено, що поставка по даному контракту повинна бути проведена покупцем згідно затвердженого плану відгрузки, але не більше 180 днів з моменту оплати; п.6.2 Оплата за товари проводиться на умовах 100% попередньої оплати.

В той же час, надане позивачем до митного органу платіжне доручення №143 від 27.02.2013, проведено банком 01.03.2013, а згідно Bill of Lading №mscuxr539797, вантаж був відправлений 19.01.2013 року.

При цьому, відповідачем не застосовано 2,3 методи у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; методи 4,5 не застосовані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Не погоджуючись із заявленою позивачем митною вартістю товарів, відповідач прийняв оскаржуване рішення, згідно з яким самостійно визначив митну вартість, застосувавши при цьому резервний (шостий) метод визначення митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та фірмою «HANGZHOU JOY KIE IND AND TRAD. CO. LTD» Китай, укладено Контракт №2012JK-UA-01 від 27 грудня 2011 про поставку частин до велосипедів на митну територію України.

Відповідно до п. 2.1 Контракту, ціни на товар є договірними та відображаються в специфікації до цього Контракту.

Згідно комерційного інвойсу №JK2012-12-5 від 16.01.2013, позивач здійснив ввезення на митну територію України з подальшим митним оформленням частин велосипедів у кількості 22050 штук, а саме: Рама 24 «Вікторі» - 1470 шт., Вилка передня 24 - 1470 шт., Ручка керма 110 мм - 2940 шт., Комплект кріплення передньої вилки - 1470 шт., Підставка центральна 24 - 1470 шт., Світловідбивач передній - 1470 шт., Світловідбивач задній - 1470шт, Світловідбивач для коліс - 1470 шт., Кронштейн світловідбивача - 2940 шт., Багажник 24 - 1470 шт., Щиток з кріпленням 24 - 1470 шт., Ободна стрічка 24 - 2940шт., на загальну суму 28826,70дол.США, що за курсом НБУ становило 250195,37грн.

З метою розмитнення поставленого товару, позивачем заповнена та подана до митного оформлення в зоні діяльності Київської регіональної митниці Декларація митної вартості №100270000/2013/243547 від 22.03.13.

У вказаній митній декларації, позивачем задекларовано товар по ціні, визначеній в комерційному інвойсі - 28826,70дол. (250195,37грн.)

Митна вартість товару, заявлена позивачем до митного оформлення за ціною договору, та становила 250195,37 грн., на підтвердження чого до Київської регіональної митниці були надані наступні документи: Зовнішньоекономічний контракт №2012JK-UA-01 від 27 грудня 2011; Рахунок фактура - інвойс №JK2012-12-5 від 16.01.2013; Митна декларація №100270000/2013/243547 від 22.03.13, в якій фактурна вартість товару визначена Позивачем за 1 методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; Міжнародна автомобільна накладна №657759 від 21.03.13; Акт про проведення огляду товарів 500040406/2013/000637 від 16.02.13; Коносамент BILL OF LADING №MSCUXR 539797 від 22.03.13; Документ, що підтверджує перевезення товару - рахунок транспортні витрати №IMINP від 07.03.13; Експортна декларація JG 02; Платіжне доручення в іноземній валюті 143 від 27.02.13; Пакувальний лист №JK2012-12-1 від 27.12.2012; Інформація про здійснення екологічного контролю 7653 від 14.03.2013; Сертифікат походження товару форми A G133333350870036 від 16.01.13; Лист №68/03 від 20.03.2013, згідно якого митний орган повідомлено про те, що вантаж згідно інвойсу №JK2012-12-5 від 16.01.2013 в контейнері DFSU6541310 не страхувався; Міжнародна товарно-транспортна накладна №657759.

В обґрунтування зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач посилається на те, що використані декларантом відомості не є об'єктивними, не піддаються обчисленню, не підтверджені документально, позивач відмовився від надання додаткових документів.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що жодних аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - Митний кодекс України, МК України).

Відповідно до статті 49 цього Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Колегією суддів встановлено, що позивачем були надані декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт, інвойс, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи (міжнародна товарно-транспортна накладна, платіжне доручення).

Листом №68/03 від 20.03.2013, позивач повідомив відповідача про те, що вантаж згідно інвойсу №JK2012-12-5 від 16.01.2013 в контейнері DFSU6541310 не страхувався.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).

За правилами статті 264 Митного кодексу України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації (ч. 11 ст. 264).

У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Приписами 2 - 5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, між відповідачем та декларантом було проведено процедуру консультації.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи.

Разом з тим, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Отже, за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

За наведених вище обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що митний орган безпідставно застосував метод №6 «резервний метод» визначення митної вартості товару, оскільки митним органом не доведено наявність підстав для застосування резервного методу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що митниця не надала доказів, які б підтверджували відсутність зазначених вище підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Щодо позовних вимог про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 6888,48грн., митний збір 3126,75грн., колегія суддів виходить з такого.

За приписами ст.301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Як зазначено в частинах другій та шостій ст.301 Митного кодексу України, у разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Таке повернення сум надміру сплачених сум митних платежів здійснюється за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги відповідачів Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

О.В. Епель

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Епель О.В.