Ухвала суду № 37665189, 12.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Справа № 876/1553/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нова Аркада» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Нова Аркада» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Волинській області про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2013 року,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2013 року Приватне підприємство «Нова Аркада» звернулось із позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Волинській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2013 року № 0002282200, № 0002302200.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, неповне з'ясування судом всіх обставин справи і невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скаргу обґрунтовує тим, що податковий орган не мав можливості розпочати перевірку, оскільки підприємство не надало йому необхідних документів, а з поданої податкової звітності неможливо встановити достовірність і повноту нарахування підприємством податку на прибуток. Проте, в порушення вимог законодавства, перевірка була проведена і її висновки не відповідають дійсним обставинам.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких мотивів.

Постановляючи оскаржувану постанову суд виходив з того, що в ході перевірки встановлено, що договір поставки між позивачем та ТзОВ «Укртехномас-Сервіс» від 07.12.2010 року не мав на меті настання реальних правових наслідків, а був укладений з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, а тому дії податкового органу щодо проведення перевірки та податкові повідомлення рішення є правомірними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних міркувань.

22.10.2012 року відповідачем був направлений запит позивачу № 6629/16-106-5 про надання інформації та її документального підтвердження формування податкового кредиту за грудень 2010 року по ТзОВ «Укртехномас-Сервіс».

15.10.2013 року начальником Нововолинської ОДПІ виданий наказ № 240 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Нова Аркада» щодо взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ «Укртехномас-Сервіс» за IV квартал 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.10.2013 року № 695/175/22/31216779, яким встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 20461 грн. та податок на прибуток підприємств в сумі 25588 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.11.2013 року № 000228220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 31985 грн. (в т.ч. штрафні санкції - 6397 грн.) та № 0002302200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25576,25 грн. (в т.ч. штрафні санкції - 5115,25 грн.) (а.с. 27-28).

Норми п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПКУ передбачають, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З відповіді відповідача від 12.11.2013 року № 992/22-13 (а.с. 24-26) вбачається, що підставою для проведення перевірки послужило ненадання в повному обсязі витребовуваних первинних документів, зокрема доручень на отримання товару, пояснення причин відсутності.

Відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затв. наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 (далі - Наказ № 99), довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.12.2010 року між ТзОВ "Укртехномас-Сервіс" (постачальник) та ПП "Нова Аркада" (покупець) укладено договір поставки, відповідно до якого протягом строку дії договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця будівельні матеріали та готову будівельну продукцію,а покупець приймати товар і сплачувати за нього встановлену ціну. На кожну партію товару має видаватись рахунок-фактура. Вищевказане свідчить про те, що товар мав поставлятись партіями, тобто частинами, на кожну з яких, відповідно до Наказу № 99 мала складатись накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. Тому заперечення позивача на правомірність відсутності довіреності не приймається апеляційним судом до уваги.

Відповідно до п. 44.6. ст. 44 ПКУ у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Оскільки, згідно норм ПКУ, надання документів, що належать до предмета перевірки, є обов'язком платника податку, а їхня відсутність - підставою для проведення перевірки, то суд першої інстанції зробив вірний висновок про підставність проведеної податковим органом перевірки.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на Методичні рекомендації щодо порядку організації та проведення перевірок, затв. Наказом ДПА України від 14.04.2011 року № 213 колегія також не бере до уваги, оскільки даний нормативно-правовий акт не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не може застосовуватись для регулювання податкових правовідносин.

Згідно норм п.75.1.2. ст. 75 ПКУ документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого

законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі

податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З акту від 30.10.2013 року № 695/175/22/31216779 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ПП "Нова Аркада" (далі - Акт) слідує, що відповідачем крім акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25.07.2012 року № 548/22-08/37144600 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ "Укртехномас-Сервіс" були використані й інші документи - договір поставки від 07.12.2010 року, рахунок-фактура № 27-12 від 07.12.2010 року, видаткова накладна № 50 від 07.12.2010 року, податкова накладна № 50/71210 від 07.12.2010 року, товаро-транспортна накладна від 07.10.2010 року, платіжні доручення від 07.12.2010 року № 682, № 683, дані інформаційної системи "Податковий блок", податкові декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість та додатків до них, реєстр виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 14-21).

Підпункт 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР передбачає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1., 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Стаття 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Підпункти 5.1., 5.2 статті 5 вказаного Закону передбачає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

В Акті (а.с. 14-21) міститься витяг з Акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25.07.2012 року № 548/22-08/37144600 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ "Укртехномас-Сервіс", з якого чітко вбачається, що у ТзОВ "Укртехномас-Сервіс" відсутні будь-які первинні документи, трудові ресурсів, виробниче, транспортне, торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, у матеріалах справи відсутні акти прийому-передачі товару, які б підтвердили реальність господарської операції. У зв'язку з цим, ТзОВ "Укртехномас-Сервіс" не мало можливості здійснювати господарську діяльність, а тому договір поставки, укладений між контрагентами не можна вважати таким, що спрямований на настання реальних правових наслідків. Оскільки не мало місце фактичне здійснення господарської операції, то і документи, надані позивачем, не можуть вважатись первинними для цілей виникнення податкового обліку навіть при наявності необхідних реквізитів.

Як вбачається з постанови Печерського районного суду у м. Києві від 19.03.2012 року, такою визнано винним директора ТзОВ «Укртехномас-Сервіс» ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, однак звільнено його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року.

З вищевказаної постанови Печерського районного суду у м. Києві від 19.03.2012 року вбачається, що ОСОБА_1 на момент укладення договору поставки був одночасно директором та засновником ТзОВ «Укртехномас-Сервіс». Вищевказаною постановою встановлено, що ОСОБА_1, усвідомлюючи мету створення суб'єкта підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності, не маючи наміру здійснювати будь-яку діяльність підприємства, виключно на прохання невстановленої особи, за грошову винагороду створив ТзОВ «Укртехномас-Сервіс» для послідуючої передачі останньому фактичного контролю над даним підприємством шляхом уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з твердженням відповідача про те, що договір поставки між позивачем та ТзОВ «Укртехномас-Сервіс» від 07.12.2010 року не мав на меті настання реальних правових наслідків, а був укладений з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нова Аркада» слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нова Аркада» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року у справі № 803/2493/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П. Кушнерик

О.І. Мікула