Ухвала суду № 37666937, 03.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 р. Справа № 16246/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г., Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Луки Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Міка» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Міка» звернулося 27.01.2011 року в належний суд з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Тернопільська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005981602/0 від 04.08.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивачем закуплено покрівельні матеріали та транспортер у першому та другому кварталах 2007 року, а не в першому та другому кварталах 2006 року, як це вказано в акті перевірки на підставі якого винесено оскаржуване рішення. При цьому просить врахувати, що Тернопільська ОДПІ при проведенні документальної невиїзної перевірки не витребовувала первинні бухгалтерські документи, які свідчать про купівлю вищевказаних товарів у першому та другому кварталах 2007 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.02.2011 року задоволено позовні вимоги. Суд виходив з того, що оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0005981602/0 від 04.08.2010 року прийняте з порушенням вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо процедури прийняття рішень контролюючим органом та необґрунтовано, тобто без врахування всіх первинних бухгалтерських документів та інших обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги покликання маються на те, що позивачу двічі було запропоновано, для проведення документальної невиїзної перевірки надати підтверджуючі документи стосовно товарно - матеріальних цінностей та основних фондів, які не брали участь у формуванні податкового кредиту у попередніх звітних періодах, однак підтверджуючих документів, зокрема накладних, які свідчать про придбання покрівельних матеріалів, транспортера підприємством не було надано.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що з 21.06.2006 року по 30.07.2010 року Тернопільською ОДПІ була проведена документальна невиїзна перевірка ТзОВ «Міка» з питань достовірності нарахування та своєчасної сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2008 року по 22.07.2008 рік, результати якої оформлені актом № 7637/16-02/14054749 від 30.07.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством п. 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме зазначено, що платник податку, в обліку якого на анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання, однак ТзОВ «Міка» цього не дотрималось.

На підставі вищевказаного акту 04.08.2010 року податковим органом винесене податкове повідомлення - рішення № 0005981602/0, згідно якого сума податкового зобов'язання становить 62299,50 грн. з них 41533, 00 грн. за основним платежем та 14602,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Разом з тим, вказане податкове повідомлення-рішення, як вбачається із штампу на поштовому відправленні, направлене Тернопільською ОДПІ позивачу ТзОВ «Міка» 10.12.2010 року з пропуском строку, встановленого Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків і бюджетами та державними цільовими фондами».

Питання анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість визначено пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, відповідно до зазначеного Закону наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року № 79 затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429.

Пункти 1,2 п.25.2 вказаного Положенням передбачається, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах «б» - «г» пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ (додаток 5). Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону.

Вбачається, що проведена відповідачем документальна невиїзна перевірка, до якої посадові особи товариства позивача не залучалися, а відтак жодні документи у товариства не витребовувалися. Однак встановлено, що11.11.2010 року листом за № 63380 після проведення перевірки Тернопільською ОДПІ в порядку, передбаченому п. 3, 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу» було запропоновано не пізніше 10 денного терміну з дати отримання листа представити документи, що підтверджують оплату по операціях, проведених ТзОВ «Міка» з ПП ОСОБА_2 (накладна № 0000042 15.03.2007 року № 0000076 від 18.05.2007 року) та ПП ОСОБА_3 (накладна №12/03 від 12.03.2007 року та № 06/02 від 06.02.2007 року), що знову ж таки свідчить про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення 04.08.2010 року приймалося без наявності первинних підтверджуючих документів.

Також, слід погодитися із висновками суду першої інстанції, що контролюючий податковий орган, вийшов за межі періоду, який підлягав перевірці, адже така фактично здійснювалася за перший та другий квартал 2006 року, що вбачається з Акту від 30.07.2010 року № 7637/16-02/14054749, однак в самому Акті зазначено період перевірки з 01.07.2008 року по 22.07.2008 року.

Отже, внаслідок невитребування первинних бухгалтерських документів Тернопільською ОДПІ встановлено у першому кварталі 2006 року закупівлю в платників єдиного податку без ПДВ покрівельні матеріали на суму 130800,00 грн., а в другому кварталі 2006 року транспортер на 73560,00 грн. і відповідно дані суми не віднесено до податкового кредиту у відповідних періодах, хоча вони, на думку контролюючого органу, підлягали оподаткуванню за ставкою 20%. Разом з тим, як вбачається із видаткових накладних № 12/03 від 12.03.2007 року, № 06/02 від 06.02.2007 року, виданих постачальником ПП ОСОБА_3, № РН-0000042 від 15.03.2007 року, що постачальником ФОП ОСОБА_4 покрівельні матеріали закуплені у 2007 році, а не у 2006 році, а транспортер придбаний позивачем 18.05.2007 року у ФОП ОСОБА_2 згідно видаткової накладної № РН-0000076 від 18.05.2007 року, що спростовує твердження відповідача про те, що ТзОВ «Міка» повинно було в день анулювання свідоцтва платника ПДВ, а саме 22.07.2010 року визнати умовний продаж товарів за звичайними цінами відповідно збільшити суми своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду і протягом якого відбувається таке анулювання.

Варто взяти до уваги і той факт, що свідоцтво платника ПДВ ТзОВ «Міка» анульоване 22.07.2008 року, а не 22.07.2010 року, як зазначено в Акті та письмових запереченнях відповідача на позов.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що оспорюване податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0005981602/0 від 04.08.2010 року прийняте з порушенням вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо процедури прийняття рішень контролюючим органом.

Відтак, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року по справі № 2а-205/11/1970, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

суддів Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 07.03.2014 року.