Рішення № 37662843, 11.03.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №476/640/13-ц 11.03.2014 11.03.2014 11.03.2014

Провадження №22ц/784/780/14 Головуючий в першій інстанції Патрик Ю.Ю.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Шпонарській О.Ю.,

без участі сторін,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 13 січня 2014 року по справі за позовом

публічного акціонерного товариства «Ідея Банк»

(далі - ПАТ «Ідея Банк»)

до

ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

17 червня 2013 року ПАТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 205 342 грн. 42 коп.

Позивач зазначав, що 23 травня 2008 року між ВАТ «Плюс Банк», назву та організаційно-правову форму якого змінено на ПАТ «Ідея Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 827.70013. Відповідно умов до вказаного договору відповідач отримав кредит на придбання транспортного засобу у розмірі 16 411 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання умов кредитного договору того ж числа, між тими ж сторонами було укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до якого відповідач передав у заставу придбаний за рахунок кредиту автомобіль CHEVROLET AVEO YC58U, легковий Седан-В, бежевого кольору, 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 строків сплати за користування кредитом та відсотків по ньому, виникла заборгованість, яка станом на 22 квітня 2013 року складає 25 495 доларів США 11 центів + віндикаційні витрати 1560 грн., що в сумі складає 205 342 грн. 42 коп., з яких:

- основний борг - 7 559 доларів США 49 центів, що еквівалентно 60 423 грн.;

- прострочений борг - 7 307 доларів США 08 центів, що еквівалентно 58 405 грн. 49 коп.;

- прострочені проценти - 9 818 доларів США 17 центів, що еквівалентно 78 476 грн. 63 коп.;

- строкові проценти - 181 долар США 93 центи, що еквівалентно 1 454 грн. 17 коп.;

- пеня - 628 доларів США 44 центів, що еквівалентно 5 023 грн. 12 коп.;

- віндикаційні витрати - 1560 грн.

Посилаючись на вказане, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 13 січня 2014 року позов задоволено в повному обсязі та також вирішено питання щодо стягнення судового збору на користь банку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ПАТ «Ідея Банк» в задоволенні позову в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду є ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно і всебічно дослідив обставини справи, надав їм належну оцінку, перевірив їх доказами, які були представлені сторонами і прийшов до правильного висновку, що відповідач ОСОБА_3 не виконав узятих на себе зобов'язань за кредитним договором, а тому повинен повернути борг з врахуванням процентів та пені.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 травня 2008 року між ВАТ «Плюс Банк», назву та організаційно-правову форму якого змінено на ПАТ «Ідея Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір на суму 16 411 доларів США для придбання транспортного засобу з кінцевим терміном повернення до 23 травня 2015 року та зі сплатою 13 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 6).

Відповідач не заперечував, що кредитний договір підписаний саме ним.

Тобто, між сторонами було досягнуто згоди з усіх умов кредитної угоди, яка була укладена у формі встановленій законом (письмовій) та волевиявлення сторін по справі було вільним.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач періодично сплачував кредит, але не в повній мірі, прострочив сплату кредиту й відсотків по кредиту, що відповідно до п. 7.2, п. 7.3 договору кредиту, надає право позивачу застосувати штрафні санкції.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач повністю виконав умови договору, а відповідач порушив своє зобов'язання.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на незгоду з розрахунком заборгованості за кредитним договором є безпідставними та не підтверджені будь-якими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що за клопотанням відповідача 14 серпня 2013 року судом першої інстанції була призначена судово-економічна експертиза з покладанням обов'язку по її оплаті на відповідача (а.с. 88).

27 серпня 2013 року від експертної установи надійшло клопотання щодо надання додаткових матеріалів, необхідних для складання висновку, та в цей же день був надісланий відповідачу рахунок для оплати за виконання експертизи (а.с. 94).

20 листопада 2013 року від експертної установи надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи в зв'язку з ненаданням додаткових матеріалів, а також в зв'язку з несплатою відповідачем вартості експертного дослідження (а.с. 105).

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення, яке переглядалось в межах доводів апеляційної скарги, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Ухвалою судді апеляційного суду Миколаївської області від 11 лютого 2014 року при подачі ОСОБА_3 апеляційної скарги на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області, яке переглядається, останньому було відстрочено сплату судового збору в розмірі 1026 грн. 71 коп. до ухвалення апеляційним судом судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1026 грн. 71 коп., які він повинен був сплатити при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 13 січня 2014 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1026 грн. 71 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді