Рішення № 376551, 29.11.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22-7981/2006р. Головуючий в 1 інстанції Кучменко Л.А.

Категорія 39 Доповідач Стратіло В.І.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2006 року Алеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Шабанової В.О..

суддів Стратіло В.І, Рєзникової Л В.,

при секретарі Стефановій І.M. з участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Чайка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційні скарги Дебальцевського транспортного прокурора, ОСОБА_1. на рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 22 червня 2006 року у цивільній справі за позовом Дебальцевського транспортного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до Донецької залізниці про визнання договорів підряду строковими трудовими договорами, встановлення наявності трудових відносин на невизначений строк, зобов'язання внести записи до трудової книжки та визначити робоче місце, поновлення на роботі, стягнення компенсації за невикористану відпустку та несплаченої заробітної плати, компенсації втрати її частини за порушенням строків виплати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,-

встановив:

19 квітня 2006 року Дебальцевський транспортний прокурор звернувся до суду з цим позовом до відповідача в інтересах соціально незахищеної одинокої матері ОСОБА_1 і зазначав, що між нею та відповідачем в особі начальника вокзалу ст. Дебальцеве на Донецькій залізниці з 07 вересня 2005 року по 31.12.2005 року строком на 1 місяць були укладені 4 договори підряду на роботу роз'їздного касира з продажу квитків для проїзду в приміському залізничному транспорті.

Із змісту вказаних договорів вбачається, що вони є трудовими договорами на визначений в них строк, оскільки позивачці було видано службове посвідчення роз'їздного касира, з покладенням на неї повної матеріальної відповідальності і обов'язку носити формений одяг, визначено план реалізації" квитків та графік її роботи відповідно до графіку руху поїздів, в яких вона повинна продавати квитки, на неї в бухгалтерії вокзалу заведено особистий рахунок, як на постійного працівника, їй постійно нараховувалася заробітна плата, з якої провадились всі необхідні відрахування, у тому числі до пенсійного та фонду соціального страхування і прибутковий податок.

З 1 січня 2006 року наступний договір на визначений строк з позивачкою укладено не було.

За таких обставин, прокурор просив суд визнати, що всі 4 договори підряду строковими трудовими договорами, зобов'язати відповідача внести відповідні записи до трудової книжки позивачки, стягнути на її користь 209,84 грн. доплати до мінімальної заробітної плати і 1,25 грн. компенсації втрати її частини за порушенням строків виплати.

Крім цього, оскільки вказані договори укладалися безперервно, то прокурор просив визнати, що трудовий договір з позивачкою було укладено на невизначений строк, поновити її на роботі з 1.01.2006 року роз'їзд ним білетним касиром, визначити її місце роботи на вокзалі ст. Дебальцеве, стягнути на її користь компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 91,12 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 22 червня 2006 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку пропуском строку звернення до суду за захистом порушеного права.

В апеляційних скаргах Дебальцевського транспортного прокурора та ОСОБА_1. оспорюється обгрунтованість судового рішення і ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, оскільки апелянти вважають, що строк на звернення до суду з цим позовом не було пропущено і подано його відразу, як тільки позивачці стало відомо, що наступний договір з нею відповідач укладати не буде.

Крім цього, суд всупереч вимог ст. 233 КЗпП України відмовив за пропуском строку на звернення з позовом про стягнення заробітної плати, що є незаконним.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1. підтримала доводи апеляційних скарг і просила їх задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову

Від відповідача надійшли письмові заперечення на скарги, де йдеться про їх відхилення і про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг в межах оскарження, апеляційний суд вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами, викладеними у пп. З, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повію відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними

доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог, викладених у ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона ( підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони ( замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що дійсно між сторонами неодноразово безперервно з 07 вересня 2005 р. до 31 грудня 2005 року укладалися строкові трудові договори, які необгрунтовано оформлялися відповідачем, як договори підряду. Однак це спростовується самим змістом цих договорів і укладенням з позивачкою договору про повну матеріальну відповідальність від 7.09.2005 р. з поширенням його дії на весь час роботи ОСОБА_1 з ввіреними їй матеріальними цінностями та видачею їй службового посвідчення, встановленням розпорядку її роботи з продажу квитків щотижня на визначених відповідачем приміських поїздах за їх графіком руху та планом обсягу реалізації квитків, нарахуванням їй заробітної плати з відповідними відрахуваннями (а.с.13-16).

Таким чином, висновки суду щодо визнання договорів підряду строковими

трудовими договорами, є правильними.

Судом встановлено, що за вказаний відпрацьований час відповідачем всупереч вимог ст. ст. 74, 83 КЗпП України позивачці не було надано щорічну відпустку і не сплачено грошову компенсацію за його невикористання, яка становить за 8 днів відпустки за 2005 рік - 91,12 грн. (а с. 17).

Крім цього, судом було також встановлено, що за вказаний період відповідач в порушення вимог ст. 95 КЗпП України не доплатив позивачці заробтіну плату виходячи з гарантованої і встановленої державою мінімальної заробітної плати за

2005 рік - 209,84 грн. і компенсацію втрати її частини за порушенням строків

виплати - 1, 25 грн. (а.с. 17).

Оскільки правові відносини між сторонами було оформлено у вигляді цивільно-правових договорів підряду, тому відповідно до вимог ст. ст. 256, 257 ЦК України строк, в межах якого сторони цих договорів можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлено в три роки.

Більше того, поясненнями позивачки ОСОБА_1, які не спростовано відповідачем, було також встановлено, що дійсно новий строковий договір з нею не було укладено з 1 січня 2006 року, але керівництво вокзалу станції Дебальцеве впродовж тривалого часу обіцяло його укласти.

Судом встановлено, що про те, що наступний договір не буде укладено на новий строк, позивачці стало відомим лише у березні 2006 року.

За таких обставин є необгрунтованим висновок суду щодо пропуску позивачкою строку на звернення з позовом до суду, оскільки позов надійшов до суду 19 квітня

2006 року, тобто в межах встановленого ст. 233 КЗпП України тримісячного строку

з моменту, коли позивачці стало відомо про порушення її права на працю.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання 4-х договорів підряду, укладених між ОСОБА_1 та вокзалом ст. Дебальцеве Донецької залізниці з 07 вересня 2005 року до 31 грудня 2005 року - трудовим

договором, укладеними на визначений строк; покладення на відповідача обов'язку з внесення відповідного запису до трудової книжки позивачки; стягнення на її користь компенсації за невикористані відпустки в сумі 91,12 грн. і недоплаченої до мінімальної заробітної плати в загальній сумі 209,84 грн. та 1,25 грн. компенсації втрати її частини за порушенням строків виплати.

Інші вимоги не підлягають задоволенню за недоведеністю факту порушення трудових прав позивачки, оскільки з договорів між сторонами вбачається, що вони укладалися на визначений строк, а з 1 січня 2006 року новий договір не укладено і в штатних розкладах вокзалу станції Дебальцеве за 2004-2006 роки відсутні штатні одиниці за посадою білетний касир з роз'їздними умовами праці.

Тому відсутні будь-які підстави вважати, що між сторонами виникли трудові відносини на невизначений строк і відповідно підстави для задоволення вимог щодо покладення на відповідача обов'язку з визначення робочого місця позивачки на вокзалі ст Дебальцеце та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки судом першої інстанції допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріально та процесуального права, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Згідно із ст. ст. 79, 81, 88 ЦПК України, Постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 року підлягають стягненню з Донецької залізниці за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій 76,50 грн. судового збору на користь держави та 60 грн. витрат на інформаційно-технічче забезпечення розгляду справи на користь ДП „Судовий інформаційний центр".

Керуючись ст. ст. 303-305, п.2 сх.307, п.п.,3,4 ч.1 ст. 309, 316,317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив;

Апеляційні скарги Дебальцевського транспортного прокурора та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 22 червня 2006 року скасувати.

Позов Дебальцевського транспортного прокурора в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково, визнати договори підряду укладені між вокзалом ст. Дебальцеве Донецької залізниці та ОСОБА_1 з 7 вересня 2005 року до 31 грудня 2005 року на виконання роботи білетного касира з продажу квитків в приміських поїздах з роз'їздним характером роботи повний робочий день - трудовим договором на визначений строк, зобов'язати Доненьку залізницю внести до трудової книжки ОСОБА_1 відповідний запис.

Стягнути з Донецької залізниці на користь ОСОБА_1 91,12 грн, компенсації за невикористану відпустку; 209,84 грн. частини заробітної плати, недоплаченої до рівня гарантованого державою у вказаний період мінімуму та 1,25 грн. компенсації втрати її частини у зв'язку з порушенням строків виплати, а також на користь держави 76,50 грн. судового збору та 60 грн. на користь Державного підприємства „Судовий інформаційний центр" Код ЄДРПОУ: 30045370, розрахунковий рахунок 26001014180002, банк: ВАТ „Банк

„Універсальний" м. Львів витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

В задоволені позову в частині визнання наявності між сторонами трудових відносин на невизначений строк, зобов'язання відповідача визначиш позивачці робоче місце на вокзалі ст, Дебальцеве та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу ВІДМОВИТИ.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.