Ухвала суду № 376381, 28.11.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22-10903 2006 р. Голов.в 1-й інстан. Хомченко Л.І.

Категорія 21 Доповідач Пономарьова О.М..

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Бабенка П.М., Бондаренко Л.І.,

при секретарі Проляпі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 жовтня 2006 року, -

встановив:

ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області звернулись до Апеляційного суду Донецької області з апеляційними скаргами на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 жовтня 2006 року, яким на користь ОСОБА_1 з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області стягнуто 16000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив змінити рішення суду та задовольнити його вимоги в повному обсязі, збільшити розмір стягнутої на його користь моральної шкоди не менше ніж до 30000 грн., оскільки судом не в повній мірі враховані всі обставини справи, його стан здоров'я, наслідки отриманого професійного захворювання.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області просило рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., оскільки судом не враховані всі обставини справи, позивач не довів втрати морального характеру, рішення суду грунтується лише на поясненнях позивача, висновок МСЕК про заподіяння позивачу моральної шкоди відсутній. Крім того, п. 27 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена норма Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві-та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи своєї апеляційної скарги ,і просив задовольнити його вимоги збільшити розмір моральної шкоди і відхилити апеляційну скаргу відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відхилити апеляційну скаргу позивача, рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу з 1979 року по 2003 рік працював на підприємствах вугільної промисловості на шкідливих роботах і отримав професійні захворювання: вібраційну хворобу, хронічний бронхіт та періартроз, що підтверджено актами розслідування професійних захворювань. Висновком МСЕК від 17 лютого 2003 року йому за сукупністю вібраційної хвороби та хронічного бронхіту встановлено 55 % втрати професійної працездатності , а висновком МСЕК від 14 квітня 2004 року за сукупністю трьох професійних захворювань встановлено 65 % втрати професійної працездатності безстроково і 3 група інвалідності. Позивачу протипоказана важка фізична праця, робота у підземних умовах. До таких наслідків призвели шкідливі умови праці і позивачу цим заподіяна моральна шкода, яку відповідач в добровільному порядку не бажає відшкодовувати.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача , представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

За змістом ст.ст.1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та црофесійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності."

При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим особам чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди.

Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду згідно зі ст. 46 вищевказаного Закону здійснюється не.за рахунок Державного бюджету, кошти на страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.

Суд також не може прийняти до уваги доводи апелянта відносно того, що моральна шкода не повинна відшкодовуватися в зв'язку з тим, що позивачу призначені інші виплати, передбачені законом, а також , що висновком МСЕК не підтверджено заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної / немайнової/ шкоди", розмір відшкодування моральної /немайнової / шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань , з урахуванням' у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань ОСОБА_1, перебування останнього на лікуванні у зв'язку з профзахворюваннями, наслідки професійних захворювань, погіршення стану здоров'я позивача, порушення нормального укладу життя й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначив таке відшкодування в розмірі 16000 грн..

При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права.

Доводи апеляційних скарг не є переконливими і не спростовують висновків суду.

За таких обставин підстав для зміни рішення суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.

Оскільки при подачі апеляційної скарги позивач ОСОБА_1 не оплачував витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України з ОСОБА_1 необхідно стягнути такі витрати в сумі 1,50 грн..

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області відхилити.

 Рішення Калїнінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технїчне забезпечення розгляду справи в Апеляційному суді Донецької області в розмірі 1,50 грн. на р/р 35228011000992 УДК в Донецькій області МФО 834016 ОКПО 02891428 отримувач Апеляційний суд Донецької області.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .