Ухвала суду № 37653144, 06.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/4657/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смирнова О.Є. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 19.08.2013, за результатами якої складено Акт від 28.10.2013 № 626/17/3171913976.

Перевіркою встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_3 об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за травень 2013 року, в розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до неправомірного декларування податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2013 року на суму 4040313,00 грн., та податкового кредиту з ПДВ за травень 2013 року в сумі 3519289,00 грн. Також перевіркою встановлено порушення позивачем п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_3 не визнано повного постачання на суму ПДВ 288474,00 грн. тих товарів та необоротних активів, що були включені до податкового кредиту та залишилися на обліку платника податку.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення від 12.11.2013 № 0004461701, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 288474,00 грн.; та від 12.11.2013 № 0004471701, яким визначено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 218535,19 грн. за основним платежем.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства. Крім того, в судовому рішенні було зазначено, що всі товари, які були придбані позивачем, були використані у власній господарській діяльності, а отримані прибутки були належним чином відображені в податкових звітностях.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_3 зареєстровано в якості фізичної особи-підприємця 23.05.2011 року.

Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.12.2013 року.

В рамках здійснення даного виду діяльності позивач на протязі 2012-2013 років мав господарські взаємовідносини з різними контрагентами з приводу закупівлі цукру, борошна, продуктів харчування для подальшого продажу контрагентам-покупцям.

Матеріалами справи також підтверджується, що ФОП ОСОБА_3 в перевіряємому періоді мав господарські та договірні взаємовідносини з такими контрагентами-постачальниками: ТОВ «Торговий дім «Галс Агро», ТОВ «Нью-Лайн», ПАТ «Гнідавський цукровий завод», ПП «ФІНН 9», ТОВ «АВН-2008», ТОВ «База МТЗ ПАК» з приводу закупівлі продуктів харчування, цукру, борошна, крупи тощо.

Відповідно до умов вказаних договорів контрагенти-постачальники зобов'язанні передати у власність позивача товар (продукти харчування, цукор, борошно, крупи та інше), а позивач зобов'язаний прийняти та оплатити товар.

Реальність виконання вказаних договорів у травні 2013 року підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зокрема: рахунками-фактурами, рахунками на оплату, видатковими накладними, податковими накладними, звідними відомостями з прибуткових та видаткових накладних, в яких зазначена інформація про придбання товарів у постачальників, укладені з ними договори, товар постачання, його кількість та вартість, операції з продажу товарів в розрізі покупців.

Крім того, реальність здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями підтверджується наявними в матеріалах справи реєстром проведених платіжних доручень за товари та послуги за травень 2013 року,реєстром прибуткових товарних накладних за травень 2013 року, реєстром рахунків-фактур, виставлених покупцям за травень 2013 року, реєстром видаткових накладних за травень 2013 року

Враховуючи те, що надання позивачу послуг підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, не відповідає дійсним обставинам справи.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 11.03.2014 року.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.