Ухвала суду № 37652451, 07.02.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 269/5204/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1651/2014

Головуючий у 1 інстанції Апалькова О.М.

Доповідач Корчиста О.І.

Категорія 30

У Х В А Л А

Іменем України

07 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої: Біляєвої О.М.

суддів: Хейло Я.В., Корчистої О.І.

при секретарі: Попченко В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 10 січня 2014 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Макіїввугілля» про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 10 січня 2014 року позовні вимог ОСОБА_1 задоволені частково: з підприємства на користь позивача на відшкодування моральної шкоди стягнуто 2 500 гривень. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення його позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що сума моральної шкоди, стягнута судом, не відповідає характеру та глибині моральних страждань.

Крім цього зазначає, що суд посилався на Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472 (надалі Правила від 23 червня 1993 р. № 472), які не підлягають застосуванню до виниклих правовідносин, оскільки втратили чинність, а також, його моральні страждання тривають до теперішнього часу, оскільки втрату працездатності йому було встановлено безстроково.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні представник відповідача Державного підприємства «Макіїввугілля» Терещенко Г.Г. просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції зашити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ДП «Макіїввугілля» Терещенко Г.Г., дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з вугледобувним підприємством ш/у «ім. С.М. Кірова» в/о «Макіїввугілля» з 01 січня 1996 року по 16 квітня 1997 року та був звільнений на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України.

Під час роботи на підприємстві він отримав трудове каліцтво.

Висновком МСЕК від 16 квітня 1997 року позивачу вперше встановлено 80% втрати професійної працездатності у зв'язку з травмою, яка була отримана останнім на виробництві у 1996 році.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві позивачу завдана моральна шкода, право на відшкодування якої, за рахунок коштів підприємства, регулюється Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконання ним трудових обов'язків (надалі Правила) від 23 червня 1993 року № 472.

При цьому, суд зазначив, що на дані правовідносини, які виникли у 1997 році, розповсюджується дія ЦК України в редакції 1963 року, тому відповідно до ст. 83 ЦК України, позовна давність не розповсюджується на вимоги позивача, оскільки вони випливають з порушення особистих немайнових прав.

З вказаними висновками суду можливо погодитися, оскільки вони ґрунтуються на обставинах справи та нормах законодавства, що діяло на момент виникнення у позивача права на відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві.

Право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодження здоров'я на виробництві вперше було передбачено Законом України «Про охорону праці», який введено в дію з 24 листопада 1992 року (згідно з Постановою Верховної Ради України від 14 жовтня 1992 року № 2695-XII).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці», відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Такий порядок був передбачений Правилами від 23 червня 1993 року № 472, які введені в дію з 1 липня 1993 року.

Згідно абзацу 5 пункту 4 цих Правил, за наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода.

Пунктом 11 Правил від 23 червня 1993 року № 472 передбачено, що моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

На момент встановлення позивачу втрати працездатності мінімальна зарплата складала 1500000 крб. (ст. 10 Закону України «Про оплату праці»).

Суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з цієї норми та мінімального розміру заробітної плати. Сума відшкодування моральної шкоди буде дорівнювати - 15 грн. х 200 = 3 000 гривень.

З урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, яких позивач зазнав через травму, суд першої інстанції знизив максимальний розмір відшкодування моральної шкоди та визначив її розмір в грошовому еквіваленті в розмірі 2500 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Сума моральної шкоди визначена судом з урахуванням діючого на час виникнення правовідносин законодавства, тому підстави для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

За таких обстави, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 10 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді