Ухвала суду № 37647219, 25.02.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/3116/13 Головуючий у суді у 1 інстанції - Моісеєнко О.М.Номер провадження 22-ц/788/442/14 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 57

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А., Таран С. А.,

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 04 лютого 2014 року

у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», боржник ОСОБА_3, на дії державного виконавця та начальника відділу Державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 04 лютого 2014 року відмовлено у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».

Вказану ухвалу суду заявник оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і постановити нову, якою задовольнити вимоги скарги у повному обсязі.

Зміст викладеного в доводах апеляційної скарги зводиться до того, що постанова виконавчої служби про відмову у відкритті виконавчого провадження є неправомірною, чого безпідставно не врахував суд першої інстанції, оскільки сам факт видачі судом виконавчого документа вже свідчить про необхідність виконати судове рішення в примусовому порядку, тому державний виконавець не мав права діяти інакше, враховуючи, що наведена у постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження підстава цього не передбачена у ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Шевлякова С.В. про задоволення апеляційної скарги, пояснення представника виконавчої служби Сича Д.М. про залишення судового рішення без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Сумського районного суду від 04 березня 2013 року задоволено позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та звернено стягнення стосовно заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки з наданням позивачу права на здійснення всіх повноважень для проведення купівлі-продажу, в тому числі - права на реєстраційні функції, щодо замовлення технічної та оціночної документації, здійснення платежів, отримання витягів, тощо.

Додатковим рішенням цього ж суду від 14 жовтня 2013 року була задоволена вимога про передачу предмета іпотеки, а саме: житлового будинку з надвірними, господарчими та побутовими будівлями АДРЕСА_1 в управління ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на період до реалізації нерухомого майна в порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

На підставі вказаного додаткового рішення суду позивачу 05 листопада 2013 року Сумським районним судом Сумської області був виданий виконавчий лист за № 2/587/88/13 (а.с.6).

Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції Бистровою Наталією Борисівною від 06 листопада 2013 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження (у прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання вказаного виконавчого листа № 2/587/88/13 у зв'язку з тим, що цей виконавчий документ не потребує застосування заходів примусового виконання рішення суду, з посиланням на п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» (наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження).

Вказана постанова затверджена начальником відділу Державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції Сичем Дмитром Миколайовичем (а.с.5).

Відмовляючи у задоволенні скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», суд першої інстанції погодився з позицією виконавчої служби про те, що рішення суду про передачу стягувачу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в управління предмета іпотеки не потребує застосування заходів його примусового виконання.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Вимогами ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з вимог п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» визначено коло заходів примусового виконання рішень, у тому числі і вилучення в боржника та передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні.

Порядок передачі стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, передбачений ст.61 Закону України «Про виконавче провадження».

Що стосується передачі предмета іпотеки, зокрема, в управління, то про це йдеться в ч.1 ст.34 Закону України «Про іпотеку», де також зазначено, що управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

В той же час положеннями ч.8 ст.54 цього Закону передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що норми Закону України «Про виконавче провадження» регламентують передачу об'єктів нерухомості саме у власність, що передбачає здійснення таких дій шляхом зобов'язання боржника вчинити певні дії, що і є заходом примусового характеру та підлягає виконанню відділом ДВС.

Однак у рішенні суду щодо спірного предмета іпотеки йдеться про передачу стягувачу нерухомого майна тільки в управління до моменту продажу цього предмета іпотеки.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наданий стягувачем ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчий документ не містить необхідності здійснення боржником ОСОБА_3 зобов'язальних дій, які б свідчили про примусовий характер їх виконання відділом ДВС, у зв'язку з чим у державного виконавця не було підстав для відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив ухвалу з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому вона є законною та обґрунтованою, отже, її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, відповідно, необхідно відхилити, так як її доводи свідчать про помилковість позиції стягувача, враховуючи, що сам по собі факт видачі судом виконавчого листа ще не є наперед встановленою підставою для відкриття виконавчого провадження, оскільки у законі передбачені випадки для відмови у здійсненні цього.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 314 ч.1 п.4, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити, а ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 04 лютого 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -