Рішення № 37677683, 12.03.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1805/13149/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Міліціанов Р. В.Номер провадження 22-ц/788/367/14 Суддя-доповідач - Попруга С. В. Категорія - 47

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Рибалки В. Г., Ільченко О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 24 грудня 2013 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезгаданим позовом, свої вимоги обґрунтовував тим, що з 02 жовтня 2003 року він перебував в шлюбі з ОСОБА_3 Сімейне життя між ним та відповідачкою погіршувалося, а тому з грудня 2012 року шлюбні відносини фактично були припинені. За час спільного проживання з відповідачкою ОСОБА_3 вони нажили майно, дійти згоди про розподіл якого вони не змогли. Посилаючись на такі обставини та уточнивши позовні вимоги, просив суд поділити спільне майно подружжя наступним чином.

Виділити йому у власність: - телевізор марки РНІLIPS, 2012 року випуску, вартістю 5500 грн. ; - холодильник «Атлант», 2010 року випуску, вартістю 4000 грн.; - кінокамеру «Саnоn», 2012 року випуску, вартістю 4209,36 грн.; - автомобіль ГАЗ 2705 д.н. НОМЕР_1, вартістю 8716,77 грн.; - автопричіп АНТОР - 38176, вартістю 2098,11 грн.

Виділити у власність ОСОБА_3: - пральну машину «ЕлектроЛюкс», 2007 року випуску, вартістю 3500 грн.; - мікрохвильову піч «Самсунг», 2008 року, випуску вартістю 1000 грн.; - фотоапарат «Саnоn», 2010 року випуску, вартістю 2000 грн.; - килимові доріжки вартістю 400 грн.; - ноутбук, 2009 року випуску, вартістю 8000 грн.

Також просив покласти на ОСОБА_3 боргові зобов'язання перед ОСОБА_5 в сумі 20000 грн.

21 січня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 02 жовтня 2003 року і фактично до грудня 2012 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_4 За час шлюбних відносин нажили майно дійти згоди про поділ, якого вони не змогли. Посилаючись на такі обставини, просила суд спільне майно подружжя наступним чином.

Виділити у власність ОСОБА_4: - спальний гарнітур придбаний у 2003 році, вартістю 8000 грн.; - крісла (2 шт.) придбані 2003 році, вартістю 500 грн.; - холодильник Атлант придбаний в грудні 2012 року, вартістю 5000 грн.; - телевізор придбаний в грудні 2012 року, вартістю 5000 грн.; - стінку в кімнаті придбану в 2003 році, вартістю 3000 грн.; - мийку придбану у 2003 році, вартістю 250 грн.; - кухонні столи (2 шт.) придбані 2003 року, вартістю 200 грн.; - часи настінні придбані у 2003 році, вартістю 200 грн.; - дзеркало придбане в 2003 році, вартістю 200 грн.; ноутбук НР придбаний у 2012 році, вартістю 6800 грн.; - подушку масажну електричну придбану в 2010 році, вартістю 1000 грн.; - домашній кінотеатр марки Самсунг, придбаний у 2006 році, вартістю 5000 грн.; - умивальник придбаний у 2010 році, вартістю 500 грн.; - пральну машинку придбану в 2012 році, вартістю 5000 грн.; стінку кухонну придбану в 2003 році, вартістю 2000 грн.; - фотоапарат марки «Саnоn» придбаний у 2007 році, вартістю 1500 грн.; - кінокамеру марки «Саnоn» придбану в 2012 році, вартістю 4209,36 грн.; - пральну машинку придбану в 2012 році, вартістю 5000 грн.; холодильник «НОРД»; частину від майна, яку фізична особа-підприємець ОСОБА_4 використовує у своїй підприємницькій діяльності, а всього на загальну суму 239739,36 грн.

Виділити їй у власність: - телевізор марки РНІLIPS, 2012 року випуску, вартістю 5000 грн.; - холодильник Атлант придбаний у 2007 році, вартістю 4000 грн.; - пральну машину марки Electrolux придбану в 2004 році - 3500 грн.; - мікрохвильову піч Самсунг придбану в 2007 році - 700 грн.; - ноутбук НР придбаний у 2009 році - 6618 грн.; - килимові доріжки розмірами 1,5х3 - 400 грн.; - тумбу Бриз, придбану в 2010 році - 950 грн.; - дзеркало Бриз, придбане у 2010 році 700 грн.; - супутникові антени (2шт.) та тюнер, придбані у 2009 році - 3500 грн.; - кухонний комбайн, 2003 року випуску - 400 грн.; - міксер придбаний у 2004 році - 300 грн.; автомобіль ГАЗ 2705 д.н. НОМЕР_1 вартістю 24000 грн.; частину від майна, яку фізична особа-підприємець ОСОБА_4 використовує у своїй підприємницькій діяльності, а всього на загальну суму 236348 грн.

Також просила визнати право власності за кожним з подружжя на 1/2 частину автомобіля ГАЗ 2012 року випуску, вартістю 44000 грн.; причепа 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_2, вартістю 7000 грн.; гаражів вартістю 120000 грн., а всього на загальну суму 171000 грн.

Рішенням Зарічного районного суду Сумської області від 24 грудня 2013 року позов ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя задоволено частково.

Зустрічний позов ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя задоволено частково.

Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на спільно нажите майно в період шлюбу, зареєстрованого 02 жовтня 2003 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції у Сумській області за №1456.

Поділено спільне майно подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Виділено у власність ОСОБА_4 наступне майно, загальною вартістю 43874,24 грн.: 1) спальний гарнітур (ліжко, трюмо шафа тристулкова, дві тумбочки, матрац) - 8000 грн.; 2) крісло (2 шт.) придбані в 2003 році - 500 грн.; 3) стінку в кімнаті придбану в 2003 році - 3000 грн.; 4) мийку придбану в 2003 році - 250 грн.; 5) кухонний стіл (2шт.) придбані у 2003 році - 200 грн.; 6) часи настінні придбані у 2003 році - 200 грн.; 7) дзеркало придбане у 2003 році - 200 грн.; 8) ноутбук НР придбаний у 2012 році - 6800 грн.; 9) подушку масажну електричну, придбану в 2010 році - 1000 грн.; 10) домашній кінотеатр, 2006 року випуску, марки Самсунг - 5000 грн.; 11) вмивальник придбаний у 2010 році - 500 грн.; 12) подушку масажну електричну, придбану в 2010 році - 1000 грн.; 13) фотоапарат марки Саnоn придбаний у 2007 році - 1500 грн.; 14) кінокамеру, 2012 року випуску марки Саnоn - 4209,36 грн.; 15) причеп АНТОР-3 8176 вартістю 2098,11 грн.; 16) автомобіль ГАЗ 2705 д.н. НОМЕР_1 вартістю 8716,77грн.; 17) гараж АДРЕСА_1 вартістю 700 грн.

Виділено у власність ОСОБА_3 наступне майно, загальною вартістю 32268,00 : 1) телевізор марки PHILIPS придбаний у 2011 році - 6000 грн.; 2) холодильник Атлант придбаний у 2007 році - 4000 грн.; 3) пральну машину марки Electrolux придбану в 2004 році - 3500 грн.; 4) мікрохвильову піч Самсунг придбану в 2007 році - 700 грн.; 5) ноутбук НР придбаний у 2009 році - 6618 грн.; 6) килимові доріжки розмірами 1,5х3 - 400 грн.; 7) тумбу Бриз, придбану в 2010 році - 950 грн.; 8) дзеркало Бриз, придбане у 2010 році 700 грн.; 9) дзеркало придбане у 2003 році - 200 грн.; 10) супутникові антени (2шт.) та тюнер, придбані у 2009 році - 3500 грн.; 11) кухонний комбайн придбаний у 2003 році - 400 грн.; 12) домашній кінотеатр, 2006 року випуску, марки Самсунг - 5000 грн.; 13) міксер, 2004 року - 300 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5803,12 грн. в рахунок компенсації вартості її частки в спільному майні подружжя та 1778,01 грн. у рахунок відшкодування частки доходу отриманого ФОП ОСОБА_4 від підприємницької діяльності за період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2013року, всього 7581,13грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 267,11 грн. судового збору та 248,40 грн. витрат на правову допомогу, всього 515,51грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 142,12 грн. судових витрат зі сплати судового збору та 2234,40 грн. витрат з оплати експертизи, всього 2376,52 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 16,04 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 114,70 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність ОСОБА_4 обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених вимог та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову.

По суті доводить, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на чеки від 24 січня 2013 року, надані позивачем та виключив частину майна із переліку побутового майна, що підлягає поділу (холодильник «Атлант» вартістю 4100 грн., пральну машину «Вірпул» вартістю 2850 грн. та телевізор «Філіпс» вартістю 4500 грн.), так як це майно зазначалось ОСОБА_4 у позовних заявах раніше, ніж датовані вказані чеки. При поділі побутового майна суд допустив помилки виділивши одночасно обом сторонам домашній кінотеатр, придбаний у 2006 році марки «Самсунг» загальною вартістю 5000 грн. та дзеркало придбане у 2003 році вартістю 200 грн. Вказує, що вимоги щодо виділення їй цього майна вона не заявляла. Суд необґрунтовано завищив на 1000 грн. вартість телевізора «Філіпс» придбаного у 2011 році, оскільки в позові його вартість вказана в розмірі 5000 грн. а не 6000 грн., як зазначив суд. На користь позивача суд першої інстанції два рази виділив подушку масажну електричну вартістю 1000 грн. Також доводить, що суд виділивши у власність позивача автотранспортні засоби загальною вартістю 10814,88 грн. та гараж АДРЕСА_1 вартістю 700 грн., не врахував, що в позові вона заявляла вимогу про виділення їй цього майна та те, що вона не давала згоди на присудження їй компенсації за це майно.

Також вказує, що суд першої інстанції без будь-яких правових підстав не взяв до уваги обставини, з приводу того, що за 2012 рік ОСОБА_4 отримав дохід в сумі 205000 грн., а за сім місяців 2013 року 11500 грн., встановлені судовим рішенням апеляційного суду Сумської області від 03 жовтня 2013 року в справі №591/5246/13-ц, а тому вважає, що має право на 1/2 частину від його доходу в розмірі 108250 грн.

Також ОСОБА_3 доводить, що майно, яке використовується для господарської діяльності ФОП ОСОБА_4, вартістю 372660 грн. є спільним майном подружжя, так як воно придбане за рахунок коштів належних подружжю.

В іншій частині рішення не оскаржується.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_7 заперечували проти них, вважали рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що з 02 жовтня 2003 року і фактично до грудня 2012 року сторони перебували в шлюбних відносинах.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 серпня 2013 року, яке набрало законної сили, розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 167-169).

Суд першої інстанції в цілому правильно встановив, що сторони за час шлюбу набули у спільну сумісну власність наступне майно, яке підлягає поділу між ними з урахуванням рівних часток: -спальний гарнітур (ліжко, трюмо шафа тристулкова, дві тумбочки, матрац) - 8000 грн.; - крісла (2шт.) придбані у 2003 році - 500 грн.; - стінка в кімнаті придбана у 2003 році - 3000 грн.; - мийка придбана у 2003 році - 250 грн.; - кухонні стіли (2шт.) придбані у 2003 році - 200 грн.; -часи настінні придбані у 2003 році - 200 грн.; - дзеркало придбане у 2003 році - 200 грн.; - ноутбук НР придбаний у 2012 році - 6800 грн.; - подушка масажна електрична, придбана у 2010 році - 1000 грн.; -домашній кінотеатр, 2006 року випуску, марки Самсунг - 5000 грн.; - вмивальник придбаний у 2010 році - 500 грн.; - фотоапарат марки Саnоn придбаний 2007 році - 1500 грн.; - кінокамера, 2012 року випуску марки Саnоn - 4209,36 грн.; - причеп АНТОР-3 8176 - 2098,11 грн.; - автомобіль ГАЗ 2705 д.н. НОМЕР_1 - 8716,77 грн.; - гараж АДРЕСА_1 - 700 грн.; - телевізор марки PHILIPS придбаний у 2011 році - 5000 грн.; - холодильник Атлант придбаний 2007 році - 4000 грн.; - пральна машина марки Electrolux придбана у 2004 році - 3500 грн.; - мікрохвильова піч Самсунг придбана у 2007 році - 700 грн.; - ноутбук НР придбаний у 2009 році - 6618 грн.; - килимові доріжки розмірами 1,5х3 - 400 грн.; - тумба Бриз, придбана у 2010 році - 950 грн.; - дзеркало Бриз, придбане у 2010 році 700 грн.; - супутникові антени (2шт.) та тюнер, придбані у 2009 році - 3500 грн.; - кухонний комбайн придбаний у 2003 році - 400 грн.; - міксер, 2004 року вартістю 300 грн.

У той же час, суд першої інстанції помилково визначив вартість вищезгаданого майна у розмірі 76142,24 грн., тоді як загальною вартість цього майна становить 68942,24 грн., а розмір частки кожної із сторін 34471,12 грн.

Крім того, суд першої інстанції помилково виділив одночасно у власність обом сторонам дзеркало придбане у 2003 році вартістю 200 грн. та домашній кінотеатр, 2006 року, марки Самсунг вартістю 5000 грн.

Колегія суддів враховуючи вимоги зустрічного позову про порядок розподілу спільного сумісного майна подружжя, в якому вказане майно ОСОБА_3 просила виділити у власність ОСОБА_4 та аналогічні доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне залишити вищевказане майно (дзеркало придбане у 2003 році вартістю 200 грн. та домашній кінотеатр, 2006 року, марки Самсунг вартістю 5000 грн.) у власності позивача ОСОБА_4 із виключенням з рішення вказівки про виділення цього майна у власність ОСОБА_3

Також колегією суддів з'ясовано, що вартість телевізора марки РНІLIPS, придбаного 2011 року, виділеного у власність ОСОБА_3 заявлена в позові ОСОБА_4 5500 грн., а в зустрічному позові ОСОБА_3 вартість зазначеного телевізора вказана 5000 грн. Проте, суд першої інстанції помилково визначив вартість вказаного телевізора у розмірі 6000 грн.

Урахувавши такі обставини та зібрані у справі докази, колегія суддів вважає за необхідне визначити вартість телевізора марки РНІLIPS, придбаного 2011 року, виділеного у власність ОСОБА_3 - 5000 грн., а не 6000 грн., як зазначено в рішенні суду першої інстанції.

Крім того, судом першої інстанції помилково в оскаржуваному рішенні двічі виділено у власність ОСОБА_4 одне й те саме майно - подушку масажну електричну, придбану в 2010 році вартістю 1000 грн., а тому колегія суддів вважає за необхідне виключити вказівку про виділення у власність ОСОБА_4 подушки масажної електричної, придбаної у 2010 році вартістю 1000 грн. зазначеної в резолютивній частині оскаржуваного рішення під пунктом 9 серед майна виділеного у власність ОСОБА_4, залишивши у вказаному переліку пункт 12 про виділення вказаної електричної подушки у власність ОСОБА_4

Ураховуючи вищезазначені частково неправильно встановлені фактичні обставини справи суд першої інстанції виділив майна ОСОБА_4 на 42874,24 грн., а ОСОБА_3 на 26068 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За таких обставин та враховуючи засади справедливості, добросовісності та розумності, виходячи з рівності часток кожного із подружжя у майні нажитому за час шлюбу на суму по 34471,12 грн., колегія суддів вважає за необхідне виділити у власність ОСОБА_3 автомобіль ГАЗ 2705 державний номер НОМЕР_1 вартістю 8716,77 грн., виключивши вказівку з рішення про виділення цього майна у власність ОСОБА_4 та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації вартості його частки в спільному майні подружжя 313,65 грн. При цьому колегія суддів враховує, що позивач має інші транспортні засоби.

Висновки суду про те, що оскільки ОСОБА_4 використовує вказаний транспортний засіб у своїй діяльності, є водієм, а тому зазначений автомобіль необхідно виділити йому є недостатньо обґрунтованими. Так, власником транспортного засобу є ОСОБА_4, як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець, даний транспортний засіб є спільним сумісним майном подружжя, а тому сторони мають рівні права на цей автомобіль.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції у вищезазначеній частині підлягає зміні.

У той же час інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для перегляду рішення суду виходячи з наступного.

Так, доводи апеляційної скарги про те, що майно, яке використовується для господарської діяльності ФОП ОСОБА_4 є спільним майном подружжя, так як воно придбане за рахунок коштів належних подружжю не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на законі.

Відповідно до п. 29 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року відповідно до положень статей 57, 61 СК України, ст. 52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Як убачається з експертного висновоку №79 від 05 грудня 2013 року за період 2012 року по червень 2013 року (т. 2 а.с. 127-145) розмір чистого прибутку ФОП ОСОБА_4 складає 3556,02грн., тому колегія суддів погоджується з висновком суду, що на користь ОСОБА_3 слід стягнути половину вартості отриманого доходу в розмірі - 1778,01 грн., іншого відповідачкою ОСОБА_3 в порушення ст. ст. 10, 60 ЦПК України не доведено.

Посилання на ухвалу апеляційного суду Сумської області від 03 жовтня 2013 року, яка має враховуватись відповідно до ст. 61 ЦПК України, в частині визначення доходу позивача від підприємницької діяльності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки дохід позивача за 2012 рік - 205000 грн., за сім місяців 2013 року - 11500 грн., визначався для встановлення бази оподаткування та розраховувався за іншою методикою, ніж визначається дійсний дохід, тобто той, який отримано позивачем в особисту власність.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що холодильник «Атлант», вартістю 4100,00грн. (в зустрічному позові вказаний як холодильник «Атлант» придбаний у 2012 році вартістю 5000,00грн.), пральна машина «Вірпул» вартістю 2850,00грн. (в зустрічному позові вказана як пральна машина придбана у 2012 році вартістю 5000,00грн.), телевізор «Філіпс», вартістю 4500,00грн. (в зустрічному позові вказаний як телевізор придбаний у 2012 році вартістю 5000,00грн.) є спільною сумісною власністю подружжя не впливають на висновки суду, так як відповідно до товарних чеків від 24 січня 2013 року (т. 2, а.с. 158-160) дане майно придбане після фактичного припинення шлюбних відносин, а тому не є спільним сумісним майном подружжя, інших письмових належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог ОСОБА_3 не надала.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

ОСОБА_4 набуто у власність автогараж АДРЕСА_1 - вартістю 700,00грн., що підтверджується актом купівлі-продажу від 22 квітня 2005 року (т. 2 а.с. 40).

Гараж АДРЕСА_2 та гараж АДРЕСА_3 оформлені на ОСОБА_8, тому поділу не підлягають.

За відсутності висновку експерта та не бажання сторін проводити товарознавчу експертизу, суд першої інстанції зробив правильні висновки, що враховуючи наявність у позивача інших транспортних засобів гараж слід залишити у власності ОСОБА_4, а на користь ОСОБА_3 стягнути компенсацію вартості гаража в сумі 350,00 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо можливого неправильного розподілу судових витрат, належним чином не обґрунтовані. Представник відповідачки в судовому засіданні не заперечував проти того, що не виключається допущення арифметичних помилок судом першої інстанції при вирішенні цього питання, тому ці доводи до уваги не приймаються.

Інші доводи апеляційної скарги не мають юридичного значення, а тому не впливають на висновки суду по суті спору.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в частині поділу майна подружжя, підлягає зміні з підстав передбачених п.п. 1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ст.ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 грудня 2013 року в оскаржуваній частині в частині поділу майна подружжя.

Зазначити в рішенні суду (вступній та резолютивній частинах), що вартість спільного майна подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 набутого під час шлюбу становить 68942,24 грн., отже кожній із сторін належить майна на суму по 34471,12 грн.

Виділити у власність ОСОБА_4 дзеркало придбане у 2003 році вартістю 200 грн., виключивши вказівку з рішення про виділення цього майна у власність ОСОБА_3.

Виділити у власність ОСОБА_4 домашній кінотеатр, 2006 року, марки Самсунг вартістю 5000 грн., виключивши вказівку з рішення про виділення цього майна у власність ОСОБА_3.

Визначити вартість телевізора марки РНІLIPS, придбаного 2011 року, виділеного у власність ОСОБА_3, в розмірі 5000 грн., а не 6000 грн., як зазначено в рішенні суду першої інстанції.

Виключити вказівку про виділення у власність ОСОБА_4 подушки масажної електричної, придбаної у 2010 році вартістю 1000 грн. зазначеної в резолютивній частині оскаржуваного рішення під пунктом 9 серед майна виділеного у власність ОСОБА_4. Залишити у вказаному переліку пункт 12 про виділення вказаної електричної подушки у власність ОСОБА_4.

Виділити у власність ОСОБА_3 автомобіль ГАЗ 2705 державний номер НОМЕР_1 вартістю 8716,77 грн., виключивши вказівку з рішення про виділення цього майна у власність ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації вартості його частки в спільному майні подружжя 313,65 грн.

В іншій частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 грудня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -