Постанова № 37646395, 15.01.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 р. Справа № 804/16203/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Букіна Л. Є., за участю: секретаря судового засідання Червяченко Д.В., представника позивача представника відповідача Алексеєнко А.І., Димарьова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦСК Інжиніринг» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦСК Інжиніринг» (далі - позивач, ТОВ «ЦСК Інжиніринг») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська), в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 01.11.2013 року № 0006672203.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковим органом безпідставно зроблені в акті перевірки висновки про відсутність господарських операцій із контрагентом, оскільки факт вчинення господарських операцій із ПП «Сайтек» підтверджується відповідними первинними документами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні доводам позовної заяви.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведенні перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Сайтек».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що позивач - ТОВ «ЦСК Інжиніринг» зареєстроване 24.12.2012 року у Виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради, код ЄДРПОУ 381998505, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки посадових осіб податкової служби під час здійснення податкового контролю, врегульовано положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно зі ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом:

ведення обліку платників податків, в порядку, визначеному в главі 6 ПК України;

інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в порядку, визначеному в главі 7 ПК України;

перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу (згідно глави 8 ПК України), а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до наказу ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 04.09.2013 року проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЦСК Інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по господарським взаємовідносинам ПП «Сайтек» за січень 2013 року - липень 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 15.10.2013 року №1631/22-03/38198505 (т.1, а.с.45-75).

Правомірність та правильність проведення перевірки позивачем не оскаржується. Позивач не згоден із висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням.

За результатами перевірки ТОВ «ЦСК Інжиніринг» порушено вимоги ст. 185, 198,6 ст. 198 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями, зазначеними в таблиці, за відповідні періоди 2013 року на суму ПДВ 372310,05 грн., а саме: лютий 2013 року на суму ПДВ 115031,56 грн., березень 2013 року на суму ПДВ 28948,73 грн., квітень 2013 року на суму ПДВ 40258,50 грн., травень 2013 року на суму ПДВ 30212,42 грн., червень 2013 року на суму ПДВ 157858,84 грн.

Акт перевірки підписано представником позивача із запереченнями.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 22.10.2013 року № 9504/10 відповідачем надано відповідь від 29.10.2013 року № 13777/10/04-63/22-03, згідно якої висновки акту перевірки залишено без змін.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 року № 00066722203, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - у розмірі 372 310,05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 93 077,51 грн. (т.1 а.с.76).

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «ЦСК Інжиніринг» та ПП «Сайтек» укладено договір поставки від 28.08.2012 року № 2808/12-1 (т.2 а.с.133-134). Згідно даного договору Постачальник (ПП Сайтек) зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю (ТОВ «ЦСК Інжиніринг») товар (трубу), а Покупець прийняти товар та оплатити його.

На думку податкового органу ТОВ «ЦСК Інжиніринг» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «Сайтек» щодо придбання металопрокату, оскільки позивачем до перевірки надані товарно-транспортні накладні, які не відповідають вимогам законодавства України, а саме пунктом навантаження металопрокату вказано: м. Дніпропетровськ, вул. Комінтерну, проте, не вказано номер будинку, що є додатковим доказом нереальності здійснення господарської операції.

Під час проведення перевірки податковим органом враховані висновки Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сайтек» (код ЄДРПОУ) від 04.09.2013 року № 12/04-65-22-03/36961305, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень - липень 2013 року, складеного ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 04.09.2013 року № 12/04-65-22-03/36961305, відповідно до якого:

- звіркою ПП «Сайтек» документально не підтверджено господарські взаємовідносини з контрагентами - постачальниками за період січень - липень 2013 року;

- звіркою ПП «Сайтек» встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з контрагентами - постачальниками за період січень-липень 2013 року;

- звіркою ПП «Сайтек» не підтверджено реальність проведених господарських операцій за період січень - липень 2013 року з контрагентами - постачальниками з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунку;

- звіркою ПП «Сайтек» не підтверджено реальність проведених господарських операцій за період січень-липень 2013 року з контрагентами - покупцями щодо реалізації товарів (робіт, послуг) попередньо придбаних у контрагентів - постачальників за період січень - липень 2013 року (т.3 а.с.30-40).

Слід зазначити, що межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальних характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що були вчинені іншими особами, згідно з законом неможливе.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків і відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Разом з цим, встановленню судом підлягає факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентами, щодо взаємовідносин з якими податковим органом встановлені порушення, що впливає на правильність формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд не погоджується з твердженнями представника позивача, що ним підтверджено факт здійснення господарських відносин із ПП «Сайтек» із посиланням на первинні документи, копії яких долучені до матеріалів справи, виходячи із наступного.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. за № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозоли адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з цією нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно ст.4 Закону № 996-ХІV одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік є принцип превалювання сутності над формою, а саме: операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно акту перевірки до перевірки позивачем надано товарно-транспортні накладні щодо транспортування придбаного позивачем товару ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7

Пунктом 1, 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажно-автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. №207, зокрема встановлено, що для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, крім інших документів необхідно мати товарно-транспортну накладну, для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб - накладну, або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.98р. №128/2568 (далі - Правила №363) встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (п.п. 11.1 п. 11 Правил №363). Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (п.п. 13.1 п. 13 Правил №363).

Податковим органом під час проведення перевірки досліджено перевізника товару ФОП ОСОБА_8, який перебуває на обліку у ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська. Згідно даної перевірки встановлено, що згідно ІС «Податки» ФОП ОСОБА_8 не має найманих працівників, проте, в товарно-транспортній накладній від 19.06.2013 року зазначено, що перевезення здійснював найманий працівник ОСОБА_9. Внаслідок чого, податковим органом зроблено висновок про відсутність перевезення, і як наслідок не реальність здійснення господарської операції.

Під час розгляду справи представником позивача надано суду копію листа ФОП ОСОБА_8 від 09.01.2014 року №09/01-2014, в якій зазначено про помилкове внесення прізвища водія, який здійснював перевезення, правильним вважати водія ОСОБА_8 (т.3 а.с.27). Зазначений лист судом не береться до уваги, оскільки внесення таких даних до товарно-транспортних документів чинним законодавством не передбачено.

Згідно товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки, зазначені адреси пунктом навантаження вказано: м. Дніпропетровськ, вул. Комінтерна, проте, не вказано номер будинку, що є порушенням чинного законодавства.

Слід зазначити, що документом, що підтверджує факт здійснення транспортних послуг є акт виконаних робіт, проте такі акти для перевірки та до заперечень до акту перевірки позивачем не надано.

Перелік та типові форми первинних документів, які підтверджують оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на склад, встановлено наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 року №193 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини та матеріалів». Такими документами є: Журнал обліку вантажів, що надійшли (форма №М-1), Журнал реєстрації довіреностей (форма №М-3), Прибутковий ордер (форма №М-4), Картка складського обліку матеріалів (форма №М-12), Матеріальний ярлик (форма №М-16), Реєстр приймання-здачі документів (Форма № М-13).

Податковому органу під час проведення перевірки, а також суду під час розгляду справи такі документи не надано.

Податковому органу зазначені документи первинного обліку позивачем не надані, що підтверджується листом позивача від 16.09.2013 року №20 (т.2 а.с.235-237).

Порядок надання платниками податків документів врегульовано статтею 85 ПК України.

Згідно п.85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Після початку проведення перевірки, про проведення якої представник позивача своєчасно ознайомлений, а також до заперечень до акту перевірки зазначені документи первинного обліку позивачем не надані.

Таким чином, на підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару, позивачем не надано документи, які б містили достатню доказовість виконання робіт по відвантаженню, перевезенню, прийманню продукції, відсутні документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника (покупця) (акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, довіреності, сертифікати якості, інші документи, що засвідчують транспортування та зберігання товару).

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 185.1 статті ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

1) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

2) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до 14.1.191 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Водночас, відповідно до пункту 14.1.202 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Абзац 2 п.198.6 ст.198 ПК України визначає, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем порушення ст. 185, п.198.6 ст. 198 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій за відповідні періоди 2013 року на суму ПДВ 372310,05 грн., а саме: лютий 2013 року на суму ПДВ 115031,56 грн., березень 2013 року на суму ПДВ 28948,73 грн., квітень 2013 року на суму ПДВ 40258,50 грн., травень 2013 року на суму ПДВ 30212,42 грн., червень 2013 року на суму ПДВ 157858,84 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 372310,05 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Тобто за наявності вищезазначених порушень правомірним є застосування за ці порушення до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 93 077,51 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому продавцем товару та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 01.11.2013 року №0006672203 є правомірним, а тому у суду відсутні правові підстави для скасування цього рішення, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На момент звернення позивача із позовом ставка судового збору складала 4588,00 грн. При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 458,80 грн. Таким чином, підлягає стягненню з позивача судовий збір у розмірі 4 129,20 грн.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦСК Інжиніринг» - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦКС Інжиніринг» до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 129,20 грн. (чотири тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 20.01.2014 року.

Головуючий суддя Л.Є. Букіна