Ухвала суду № 3763596, 27.04.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2009 року справа № А38/522-07

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач), суддів:

при секретарі:

за участю:

представників позивача:

представників відповідача: Добродняк І.Ю., Мірошниченко М.В.,

Тюріній А.Ю.,

Лотоцького О.Б., Зайцева М.В.,

Черненко Ю.С., Товстої Н.А., Логойди Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2007р. у справі № А38/522-07 (категорія статобліку2.11.3 ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс» до про Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИЛА: 17.10.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Аякс» (далі по тексту позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003482301/0 від 20.04.2007р., № 0003472301/0 від 20.04.2007р., № 0003482301/1 від 15.05.2007р., № 0003472301/1 від 15.05.2007р., № 0003482301/2 від 24.07.2007р., № 0003472301/2 від 24.07.2007р., № 0004492301/2 від 24.07.2007р., № 0003472301/3 від 05.10.2007р., № 0003482301/3 від 05.10.2007р., № 0004492301/3 від 05.10.2007р., прийнятих Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська (далі по тексту відповідач). Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2007р. у справі № А38/522-07 позовні вимоги було задоволено, визнано протиправними та скасовано зазначені податкові повідомлення-рішення. Постанова суду мотивована невідповідністю нормам діючого податкового законодавства та фактичним обставинам висновків відповідача щодо виявлених порушень, викладених в акті перевірки від 12.04.2007р., на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, і як наслідок, незаконністю вказаних рішень. Відповідач, не погодившись із вищезазначеною постановою суду, подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не повне з’ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідач просить постанову від 13.12.2007р. у даній справі скасувати та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні вимог позову. В судовому засіданні відповідачем були надані письмові доповнення до апеляційної скарги, в яких, не змінюючи її основних вимог, відповідач додатково обґрунтовує свою позицію наявністю порушень процесуального права, а саме: відсутністю гербової печатки на судовому рішенні, порушення термінів виготовлення повного тексту постанови. Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили суд апеляційну скаргу задовольнити. Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив всі обставини справи і виніс законне рішення, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду від 13.12.2007р. – без змін. Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та наполягали на залишенні скарги без задоволення.

Суть спору.

З 22.03.2007р. по 04.04.2007р. уповноваженими представниками відповідача була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р..

За результатами перевірки складено акт 959/23/30198309 від 12.04.2007р. (а.с. 12-48 т. 1), яким встановлено наступні порушення позивача:

- п/п 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - безпідставне віднесення до складу валових витрат вартості придбаного товару у розмірі 21 805 833,00 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2006р. – 1 805 833,00 грн., 4 квартал 2006р. – 20 000 000,00грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 5 451 458,00 грн.;

- п/п 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- безпідставне віднесення до складу податкового кредиту у липні, серпні, вересні та жовтні 2006 року сум податку на додану вартість в розмірі 4 361 166,00грн. без фактичного придбання товарів (робіт, послуг).

За фактами виявлених порушень, відображеними в акті перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003472301/0 від 20.04.2007 року про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 6 586 895,4 грн. (а.с. 62 т. 1);

- № 0003482301/0 від 20.04.2007 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій) в сумі 6 541 749,00 грн.. (а.с. 63 т. 1).

В процесі адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003482301/1 від 15.05.2007р. (за платежем податок на прибуток) та № 0003472301/1 від 15.05.2007р. (за платежем з ПДВ) (а.с.137-138 т. 1).

За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою адміністрацією України в Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004492301/2 від 24.07.2007р., яким додатково до позивача застосовано штрафну санкцію за заниження суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в результаті того ж самого порушення в розмірі 2 725 729,00 грн. та прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003482301/2 від 24.07.2007р. (податок на прибуток), № 0003472301/2 від 24.07.2007р. (ПДВ) (а.с. 139-141 т. 1).

За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою адміністрацією України, прийняті повідомлення-рішення: № 0003482301/3 від 05.10.2007р. (з ПДВ), № 0003472301/3 від 05.10.2007р. (податок на прибуток), № 0004492301/3 від 05.10.2007 року (штрафна санкція) (а.с. 142-144 т. 1).

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у зв’язку з наступним.

26.07.2006р. позивачем було укладено договір поставки № 2607/1 з ТОВ «Каштан-Торг» на придбання дизпалива ДСТУ 3668-99. На виконання умов договору, згідно з наданими для перевірки документами, позивач отримав дизпаливо на загальну суму 26 167 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 4 361 166,66 грн., вартість якого сплачено платіжними дорученнями від 31.07.2006 року № 5948, від 30.08.2006 року № 6068, від 28.09.2006 року № 6186, від 20.10.2006 року № 6281. В свою чергу, ТОВ «Каштан – Торг» було складено та передано позивачу податкові накладні № 308 від 31.07.2006 року, № 470 від 30.08.2006 року, № 981 від 28.09.2006 року, № 1200 від 20.10.2006 року.

Також до перевірки було надано видаткові накладні № А-001 від 09.10.2006 року, № А-002 від 24.10.2006 року та акти приймання-передачі товару № 1 від 09.10.2006 року, № 2 від 24.10.2006 року про передачу дизпалива стандарту ДСТУ 3868-99 кількістю 6851,17 тон вартістю 26 167 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 4 361 166,66 грн..

Як зазначає відповідач, у позивача на момент перевірки були відсутні документи, що підтверджують транспортування товару від ТОВ «Каштан-Торг» до ТОВ «Аякс», будь-які документальні підтвердження наявності товару у продавця та фактичного виконання угоди купівлі-продажу з боку ТОВ «Каштан-Торг».

До того ж, з урахуванням обставин, викладених в постанові Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27.02.2007 року у справі № 4-262/2007, відповідачем зроблено висновок про наявність підстав вважати операцію з купівлі-продажу дизпалива між позивачем та ТОВ «Каштан-Торг» безтоварною та такою, що спрямована на штучне зменшення об’єкта оподаткування, не спрямовану на реальне настання правових наслідків, а отже нікчемною.

Також позивачем не надавалися перевіряючим і документи стосовно придбаного дизпалива, а саме: паспорта якості та сертифікати; документи, підтверджуючі повторну сертифікацію товару; листи-заявки щодо відвантаження товару; картки складського обліку товару. З урахуванням цього відповідачем зроблено висновок про відсутність документального підтвердження факту зберігання у ВАТ «Дніпронафтопродукт» дизпалива, отриманого від ТОВ «Каштан-Торг».

На підставі вище наведеного відповідач вважає безпідставним віднесення позивачем до складу валових витрат коштів в розмірі 21 805 833 грн. 00 коп. за 3 та 4 квартали 2006р., і, відповідно, безпідставним віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 4 361 166 грн. 66 коп..

Позивач не погодився з висновками відповідача та оскаржив у судовому порядку прийняті останнім податкові повідомлення-рішення, зазначені вище, які і стали предметом адміністративного позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних, як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які отримуються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В п/п 5.2.1 п.5.2 зазначеної вище статті передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) впродовж звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, зокрема витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п/п 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними і іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що 26.07.2006р. позивачем було укладено договір поставки № 2607/1 з ТОВ «Каштан-Торг» на придбання дизпалива ДСТУ 3668-99 (а.с. 88-90 т. 1).

Позивач, на виконання умов договору, отримав дизпаливо на загальну суму 26 167 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 4 361 166,66 грн., вартість якого сплачено платіжними дорученнями № 5948 від 31.07.2006р., № 6068 від 30.08.2006р., № 6186 від 28.09.2006р., № 6281 від 20.10.2006р. (а.с. 105-108 т. 1).

ТОВ «Каштан-Торг» позивачу були видані податкові накладні № 308 від 31.07.2006р., № 470 від 30.08.2006р., № 981 від 28.09.2006р., № 1200 від 20.10.2006 р. (а.с. 109-112 т. 1).

Факт отримання позивачем придбаного дизпалива підтверджено видатковими накладними № А-001 від 09.10.2006р., № А-002 від 24.10.2006р. та актами приймання-передачі товару № 1 від 09.10.2006р. та № 2 від 24.10.2006р. - дизпалива стандарту ДСТУ 3868-99 кількістю 6851,17 тон вартістю 26 167 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 4 361 166,66 грн. (а.с. 101-104 т. 1).

Зазначений товар позивач передав на зберігання ВАТ «Дніпронафтопродукт» у відповідності з укладеним договором зберігання нафтопродуктів № 2803/06-1 від 28.03.2006р., і це підтверджено належним чином оформленими актами приймання-передачі дизельного палива ДСТУ 3868-99 від 09.10.2006 року, від 24.10.2006р. (а.с. 113-117 т. 1).

Колегія суддів, з урахуванням наведеного, вважає, що витрати позивача на придбання нафтопродуктів підтверджені належними первинними документами, та відносяться до складу валових витрат в повному обсязі.

Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача паспортів та сертифікатів якості придбаного дизельного палива, листів-заявок на відвантаження, а також карток складського обліку, необхідно зазначити, що вказані документи стосуються якості товару, його руху та відносяться безпосередньо до господарських взаємовідносин між сторонами договору; надання їх під час перевірки не вимагається, оскільки зазначені документи не є тими первинними документами, що можуть підтверджувати і фіксувати факт здійснення господарських операцій позивачем.

Висновки ж відповідача про безтоварність операції з купівлі-продажу дизпалива у ТОВ «Каштан-Торг» є безпідставними та спростовуються також наступними фактами.

27.11.2006р. між позивачем (постачальник) та ПП «Дахма» (покупець) був укладений договір постачання дизельного палива № 70/П/ДТ на загальну суму 26 367 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 394 500,00 грн., на підставі якого за актами приймання-передачі від 01.12.2006р., 04.12.2006р., 06.12.2006р. та 11.12.2006р. у власність покупця було передано нафтопродукти, раніше придбані у ТОВ «Каштан-Торг», з місця зберігання - складу ВАТ «Дніпронафтопродукт» (а.с. 119-128 т.1). Вартість продажу нафтопродуктів було віднесено до складу валового доходу відповідача в 4 кварталі 2006 року та складу податкових зобов’язань з ПДВ за грудень 2006 року.

Факт подальшого продажу дизпалива підтверджує фактичне використання позивачем даного товару у господарській діяльності, і спростовує висновок відповідача про безтоварність і нікчемність договору, укладеного між ТОВ «Каштан-Торг» та позивачем.

Стосовно визначення податкових зобов’язань з ПДВ, колегія судів зазначає наступне.

Відповідно до п/п 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На виконання вказаної норми закону, ТОВ «Каштан-Торг» 31.07.2006р., 30.08.2006р., 28.09.2006р. та 20.10.2006р. були видані податкові накладні № 308, № 470, № 981 та № 1200 на загальну суму 26 167 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 361 166,00 грн. (а.с. 109-112 т. 1).

В п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до п/п 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до вказаних положень закону, позивачем у липні, серпні, вересні та жовтні 2006 року було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 4 361 166,00 грн., сплаченого Товариству з обмеженою відповідальністю «Каштан-Торг» в зв’язку з придбанням дизельного палива.

Відповідно до абз. 1 п/п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, абз. 2 п. 7.4.5 цієї ж статті передбачено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у випадку, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» передбачений єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку у ціні товару, що використовується у господарській діяльності платника податку, та настання відповідальності у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту – це відсутність податкової накладної. Інших підстав не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість вказаний Закон не передбачає.

Підтвердженням обґрунтованості включення в липні, серпні, вересні та жовтні 2006 року до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 4 361 166,00 грн., сплаченого у зв'язку з придбанням у ТОВ «Каштан-Торг» дизельного палива, є надані позивачем податкові накладні, договір постачання, платіжні доручення про перерахування грошових коштів, як оплату за продукцію, в складі якої міститься і ПДВ, а також витратні накладні на поставлену за договором № 2607/1 від 26.07.2006р. кількість продукції.

Постанова Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27.02.2007р. у справі № 4-262/2007(а.с.7 т.2), на яку в підтвердження своїх заперечень посилається відповідач, не встановлює ніяких фактів, а нею лише надається дозвіл на проведення позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача (тобто, в даному випадку вирішувалося питання процесуального характеру, а не справа по суті з встановленням конкретних обставин). Тому, в розумінні ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вказана постанова не є підставою для звільнення відповідача від доказування правомірності винесених ним повідомлень-рішень.

З урахуванням наданих позивачем доказів понесення витрат на придбання товару та сплату ПДВ у складі вартості товару, придбаного у ТОВ «Каштан-Торг», наступного продажу такого товару з відповідним відображенням в податковій звітності позивача, колегія суддів вважає, що неповне декларування ТОВ «Каштан-Торг» здійсненої операції не може бути підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток, ПДВ та накладення штрафних санкцій.

Оскільки позивачем не було допущено порушень вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об’єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, зробив висновки, які відповідають фактичним обставинам справи, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області у даній справі залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська залишити без задоволення .

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2007р. у справі № А38/522-07 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

У повному обсязі ухвалу складено 29.05.2009р..

Головуючий суддя: Н.П. Баранник

Судді: І.Ю. Добродняк

М.В. Мірошниченко