Ухвала суду № 3763593, 21.05.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

21 травня 2009 року справа № 2-а-4281/08

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Кожана М.П. (доповідач) ,

суддів - Коршуна А.О.

- Баранник Н.П.

при секретарі - Тюріна А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Драган О.І.

Товста Н.А.

відповідача - Єрмакова В.О.

прокурор - Кондратов В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська та прокурора Індустріального району м.Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2008 року у справі №2-а-4281/08

за позовом: прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська

до: Колективного підприємства Дніпропетровська трикотажна фірма «Дніпрянка»

про: стягнення штрафних (фінансових) санкцій, -

встановила:

14.05.2008р. Прокурор Індустріального району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить стягнути суму штрафних (фінансових) санкцій з відповідача на користь держави у сумі 40 665грн.10коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2008р. у задоволені адміністративного позову відмовлено. Дана постанова обґрунтована тим, що із змісту акту перевірки від 03.12.2007р. №6204/233/00307164 вбачається, що порушення допущені підприємством протягом липня 2004р. – листопада 2004р. приймаючи до уваги прийняття рішення 04.12.2007р., застосування сум штрафних (фінансових) санкцій за порушення, що мали місце в 2004р. є неправомірними. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є таким, що прийнято в порушення норм чинного законодавства, а саме ст.. 250 ГК України.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2008р. прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати дану постанову та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що штрафні санкції застосовані до відповідача правомірно за порушення ним діючого законодавства, на підставі п. 3 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та абз.3 п.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95«Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» що було встановлено на підставі матеріалів перевірки відповідача. Позивач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції при розгляді справи не надав належної правової оцінки вищевикладеним нормам права, що призвело до неправильного вирішення спору та як наслідок хибного висновку в судовому рішенні.

Прокурор Індустріального району м.Дніпропетровська також не згоден із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, відповідно до якої вважає, що судом першої інстанції не застосовані необхідні норми матеріального права, а саме: 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.2 Указу №436/95, встановленим фактам не надана належна правова оцінка, а тому постанова суду першої інстанції не відповідає законодавству і є такою, що підлягає скасуванню.

Сторони по справі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення, які повернулись на адресу суду, №№61813417, 61816211, 61813387, 61813360, 61813409, 61813395 про вручення поштового відправлення від 09.12.2008р., 11.12.2008р.

Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи співробітниками Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська здійснено виїзну планову перевірку КП ДТФ «Дніпрянка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007 р.

За результатами перевірки складено акт від 03.12.2007 року № 6204/233/00307164, згідно висновків якого встановлені порушення відповідачем п.2.12 постанови Правління Національного Банку України від 19.02.2001 року №72 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а саме підприємство згідно касової книги від 28.07.2004 року з виручки від реалізації продукції при наявності податкового боргу по податку на додану вартість по основному платежу 37273,65 грн., виплатило заробітну плату у сумі 39 985,10 грн.; п.9,13 ст.3 Закону України"Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000 р. (зі змінами та доповненнями); п.1 ст.3 Закону України від 01.06.2000 року №1776-ІІІ; "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" та п.2.10 Порядку реєстрації опломбування РРО за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 р. №614.

На підставі зазначеного акту перевірки прийняті рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій №0003782330 від 04.12.2007 р. у розмірі 680 грн., яким визначено відповідачу зобов'язання у вигляді штрафних санкцій відповідно до ст.3 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000 р. та рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій №0003792330 від 04.12.2007 року у розмірі 39 985,10 грн., яким визначено відповідачу зобов'язання у вигляді штрафних санкцій відповідно до абз.3 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. №436/36.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995р., контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари ( послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи податкової інспекції шляхом проведення планових або позапланових перевірок.

Відповідно до абз.5 та 6 п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 р. №436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

- за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум;

- за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Пунктом 2 вказаного Указу Президента встановлено, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Судом першої інстанції було досліджено акту перевірки від 03.12.2007 року №6204/233/00307164 і ним було встановлено, що порушення допущені підприємством протягом липня 2004 року - листопада 2004 року. З огляду на викладене, суд першої інстанції враховуючи прийняття рішення 04 грудня 2007 року, прийшов до висновку, що застосування сум штрафних (фінансових) санкцій за порушення, що мали місце в 2004 році, є неправомірним.

Суд першої інстанції зазначив, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є таким, що прийнято в порушення норм чинного законодавства, а саме ст. 250 ГК України, яка передбачає наступне: Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом визнано неправомірним рішення, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій, стягнення яких є предметом позову, що розглядається.

Проте, обов’язок дослідження судом правомірності рішення суб’єкту владних повноважень, відповідно до положень ч.3 ст.2 КАС України встановлено лише у справах щодо оскарження цих рішень.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не визначав предметом позову оскарження рішення суб’єкту владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимого тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять .

Як вбачається з матеріалів справи з позовом звернувся суб’єкт владних повноважень, і він не просить суд захистити свободи та інтереси відповідача чи третіх осіб.

Тому, у суду немає підстав для виходу за межі позовних вимог і прийняття рішення на вимогу відповідача щодо визнання неправомірним рішення суб’єкта владних повноважень.

Крім того, вказана правова позиція узгоджується із принципом належності доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Позов заявлено про стягнення з відповідача штрафних (фінансових) санкцій застосованих до відповідача на підставі п. 3 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та абз.3 п.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95«Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Відповідно до статті 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до відповідного місцевого бюджету за місцем їх реєстрації в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Абзацем 9 п.1 Указу Президента України N 436/95, 12.06.1995 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що передбачені цією статтею штрафи в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Отже спірні відносини щодо стягнення штрафних (фінансових) санкцій врегульовано саме вказаними правовими нормами.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що предметом доказування за позовом, що розглядається є саме прийняття позивачем рішення про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій, отримання відповідачем цього рішення, відсутність самостійної сплати відповідачем вказаних штрафних (фінансових) санкцій та чинність цих рішень на момент звернення позивачем до суду із позовом (у випадку оскарження відповідачем цього рішення у судовому порядку чи набрало законної сили судове рішення у справі щодо його оскарження).

Як вбачається з матеріалів справи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003782330 від 04.12.2007р. та №0003792330 від 04.12.2007р. були отриманні відповідачем 18.12.2007р. що підтверджується описом вкладення до замовленого листа та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. №16) і не заперечується відповідачем.

На момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів сплати вказаних штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, відповідачем не надано доказів оскарження вказаних рішень в адміністративному чи судовому порядку.

Таким чином, на момент розгляду справи вказані рішення є чинними і ніким не оскаржені у встановленому законом порядку, тому підлягають виконанню.

На підставі викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на положеннях діючого законодавства і підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.3.ч.1 ст.198, пп.3,4 ч. 1ст. 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

постановила:

Задовольнити апеляційні скарги Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська та прокурора Індустріального району м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2008 року у справі №2-а-4281/08.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2008 року у справі №2-а-4281/08 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Колективного підприємства Дніпропетровська трикотажна фірма «Дніпрянка» (ідентифікаційний код 00307164, 49051, м.Дніпропетровськ, вул.. Винокурова, р/р26002060092413 у Жовтневому відділенні Приватбанк, МФО 305299)на користь держави (розподільчий рахунок одержувача Індустріального відділення державного казначейства, код ЄДРПОУ 24232376, банк одержувача - УДКУ (управління державного казначейства України) в Дніпропетровській області, код платежу 3021081100 р/р 31113104700010, МФО 805012) штрафні (фінансові) санкцій сумі 40665грн.10коп.

Постанова суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги з моменту складення у повному обсязі.

Постанову складено в повному обсязі 29.05.2009р.

Головуючий: М.П. Кожан

Судді: А.О. Коршун

Н.П. Баранник