Ухвала суду № 37628870, 13.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м. Київ, вул. К. Каменєва, 8, корпус 1

УХВАЛА

місто Київ

13 березня 2014 року Справа №826/692/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

судді:Пісоцької О.В.,за участю секретаря

судового засідання Тимчук М.Д.,

розглянувши в приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявоюгромадянина Російської Федерації ОСОБА_4доГоловного управління Державної міграційної служби України в м. Києвіпровизнання бездіяльності протиправною, визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

Громадянин Російської Федерації ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві (далі - ГУ ДМС України в м. Києві, відповідач), в якій просить з урахуванням обґрунтування адміністративного позову (вх.№03-4/6756 від 31 січня 2014 року):

- визнати протиправною бездіяльність відповідача;

- визнати рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання позивача особою, що потребує додаткового захисту, не чинним з моменту його «…прийняття висновків експертів…».

В обґрунтування позову зазначено про те, що в 2011 році ОСОБА_4 прибув на територію України, де й перебуває до цього часу. 06 червня 2013 року його було затримано начальником сектору ОУР Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві в зв'язку з тим, що ОСОБА_4 знаходиться в міжнародному федеральному розшуку. Зазначає, що 18 червня 2013 року звернувся до відповідача з заявою про визнання особи такою, що потребує додаткового захисту, посилаючись на те, що існує реальна загроза його життю та здоров'ю. Позивач зауважує на тому, що не вчиняв жодного злочину, які йому інкримінують, а особи, які насправді є винними у вчинені цих злочинів, переслідували в Російській Федерації його дружину, яка раптово померла у зв'язку з нез'ясованими причинами, та на даний час переслідують позивача, погрожують йому фізичною розправою та вбивством. ОСОБА_4 зазначав у заяві, що боїться повертатись до Російської Федерації, щоб усі погрози не були реалізовані. Однак згідно наказу №456 від 21 жовтня 2013 року позивачу відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Вказує, що дане рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки відповідач в порушення норм законодавства не провів перевірку та не з'ясував наявність чи відсутність у позивача підстав мати обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань.

ГУ ДМС України в м. Києві звернулось до суду з клопотанням від 05 березня 2014 року №1-13/вх.1462 про залишення позовної заяви без розгляду. В судовому засіданні представник відповідача вказував на те, що позовні вимоги ОСОБА_4 є незаконними та необґрунтованими, разом з тим, просив залишити позов без розгляду, посилаючись на те, що ОСОБА_4 вже оскаржив в судовому порядку рішення ГУ ДМС України в м. Києві стосовно відмови в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року у справі №826/16980/13-а в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 відмовлено повністю. Додав, що вищезазначене рішення суду першої інстанції на даний час переглядається в апеляційному порядку.

У судовому засіданні представник позивача заперечувала стосовно задоволення клопотання ГУ ДМС України в м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду. Разом з тим, підтвердила, що, дійсно, спірне рішення вже оскаржувалось позивачем, однак з'явились нові обставини, які не були відомі раніше, тому вказувала про необхідність розглянути даний позов.

Згідно з частиною 3 статті 160 та статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України 13 березня 2014 року о 08год. 41хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_4 до ГУ ДМС України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії у справі №826/692/13-а.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення вказаного клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду.

Так, судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_4 звертався до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ГУ ДМС України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, визнання нечинним рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за яким ухвалою від 19 листопада 2013 року відкрито провадження у справі №826/16980/13-а.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року у вище зазначеній справі у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 відмовлено повністю.

На час судового вирішення спору в адміністративній справі №826/692/14 вказана судова постанова не набрала законної сили, оскільки переглядається в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_4

Отже, враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Крім того, у частині 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України або іншим законом.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів (частина 2 статті 99 Кодексу). Для захисту прав, свобод та інтересів особи Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 99 Кодексу).

Так, відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08 липня 2011 року №3671-VI рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

Як вбачається зі змісту позову та доданих до нього документів позивачу відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту наказом №456 від 21 жовтня 2013 року та повідомленням №215 від 24 жовтня 2013 року.

Водночас, до Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_4 звернувся з даним позовом лише 23 січня 2014 року (подано власноруч представником), про що свідчить відтиск штемпелю вхідної кореспонденції відділу документального обігу та контролю суду.

Отже, звернення ОСОБА_4 до суду з даною заявою відбувається поза межами встановленого законодавством строку.

З вимог Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне оскарження відповідних дій, бездіяльності та рішень органів владних повноважень (або його посадових, службових осіб) у публічно-правових відносинах, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених особою доводів.

Разом з тим, представником позивача не наведено жодних доводів, які б свідчили про порушення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до суду з даною заявою саме з поважних причин.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (частина 1 статті 100 Кодексу).

Відповідно до частини 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Так, згідно з пунктом 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо, зокрема, позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Зважаючи на викладене, враховуючи обставину, що позивачем пропущено за відсутністю поважних причин строк звернення до суду з даною заявою, наявність адміністративної справи №826/16980/13-а про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й у справі №826/692/14, - суд дійшов висновку про необхідність залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_4 до ГУ ДМС України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії у справі №826/692/14.

Крім того, є необхідним звернути увагу позивача на те, що постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Так, главою 4 Кодексу адміністративного судочинства України регулюється провадження за нововиявленими обставинами, зокрема, визначені підстави, строки звернення, вимоги до заяви, порядок подання заяви та здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Керуючись статтями 99, 133, 100, 155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд м. Києва

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 05 березня 2014 року вих.№1-13/вх.1462 (вх.№01-/15488) задовольнити.

Залишити без розгляду позовну заяву громадянина Російської Федерації ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії (у справі №826/692/14).

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.В. Пісоцька