Рішення № 37624095, 03.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/538/14

Справа № 643/11797/13 - ц Головуючий 1 -ї

Категорія: "договірні" інстанції: Короткий І.П.

Доповідач: Бурлака І. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 03» березня 2014 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

при секретарі: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк» звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2. В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що 26 грудня 2007 року між ним та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 20 на суму 2644000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами з терміном остаточного повернення кредиту до 25 грудня 2012 року. На забезпечення виконання своїх зобов'язань 09.06.2008 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та банком укладено договір іпотеки № 16/08 - Б, згідно якого вони передали в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок літ. В - 5 загальною площею 6422,9 кв. м. житловою площею 2285, 6 кв. м. (в житловому будинку розташовано 123 квартири) АДРЕСА_1. З дозволу банку квартири №№ 17, 29, 32, 36, 40, 50, 55, 56, 58, 59, 65, 66, 68, 71, 84, 88 - 90, 92, 93, 95, 104 - 106, 108, 114 у вказаному житловому будинку виведено з іпотеки та відчужено власником. На відчуження предмету іпотеки накладено заборону. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не виконували взяті на себе зобов'язання з грудня 2008 року рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13.05.2010 року та апеляційним судом Харківської області від 07.07.2010 року на користь банку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стягнуто солідарно суму заборгованості в розмірі 1664543,02 грн., 2630252,33 доларів США, судові витрати в сумі 1700,00 грн. та 120,00 грн. 22.02.2012 року відкрито виконавче провадження. Судові рішення до теперішнього часу не виконані. Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до банку про визнання договору іпотеки недійсним, в задоволенні якого - позивачам відмовлено, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відчужено квартиру НОМЕР_1, власником якого став ТОВ «АЛІМА - Т», потім ОСОБА_2 Вимоги банку про повернення заборгованості по кредиту від 02.08.2012 року направлено ОСОБА_2, які він отримав 09.08.2012 року. Оскільки іпотека є дійсною для набувача просив в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 20 від 26.12.2007 року ОСОБА_3 в розмірі 13119386, 41 грн. пені та 3372580, 48 доларів США, (що еквівалентно 26957035,78 грн.), яка складається з пені за прострочення погашення кредиту в сумі 10784717,03 грн., пені за прострочення погашення процентів у сумі 2334669,38 грн., суми непогашеного кредиту в розмірі 2382796,72 доларів США, суми простроченої заборгованості по процентах в розмірі 989783, 76 доларів США на користь банку звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру НОМЕР_1, що розташована в літ. «В-5» будинку АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 25.11.2011 року за реєстровим номером № 2205 шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього закону.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2013 року в задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, банк подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, задовольнити позов та стягнути судовий збір в розмірі 114,70 грн. При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального і процесуального права. Вказав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що договір іпотеки укладено відповідно до вимог чинного законодавства і квартира НОМЕР_1 є предметом іпотеки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу банку - задовольнити, рішення суду - скасувати з наступних підстав.

Відмовляючи банку в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира не є предметом іпотеки.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року із змінами та доповненнями передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладання іпотечного договору.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 20 на суму 2644000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами з терміном остаточного повернення кредиту до 25 грудня 2012 року. На забезпечення виконання своїх зобов'язань 09.06.2008 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та банком укладено договір іпотеки № 16/08 - Б, згідно якого вони передали в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок літ. В - 5 загальною площею 6422,9 кв. м. житловою площею 2285, 6 кв. м. (в житловому будинку розташовано 123 квартири) АДРЕСА_1, серед яких є і спірна квартира. На відчуження предмету іпотеки накладено заборону.

Оскільки предмет іпотеки нерухомого майна, а саме житловий будинок літ. В - 5 загальною площею 6422,9 кв. м. житловою площею 2285, 6 кв. м. з зазначенням квартир в ньому відповідав вимогам, передбаченим Законом України "Про іпотеку" від 05.06.2003 року із змінами та доповненнями, висновок суду стосовно того, що спірна квартира не являється предметом іпотеки є помилковим.

Із матеріалів справи вбачається, що в період з січня 2008 року до кінця травня 2009 року ОСОБА_3 сплатив на користь банку грошові кошти в розмірі 689244,62 доларів США, зокрема: 261203,28 доларів США в рахунок погашення основної заборгованості; 428021,34 доларів США - в рахунок погашення відсотків. Кошти для погашення заборгованості ОСОБА_3 отримав від продажу 26 квартир.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13.05.2010 року та апеляційним судом Харківської області від 07.07.2010 року на користь банку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стягнуто солідарно суму заборгованості в розмірі 1664543,02 грн., 2630252,33 доларів США, судові витрати в сумі 1700,00 грн. та 120,00 грн. 22.02.2012 року відкрито виконавче провадження. Проте, заборгованість до теперішнього часу не погашено. Під час виконання судових рішень ОСОБА_3 продано іпотечну квартиру. Як вбачається з матеріалів справи 25.11.2011 року її власником за договором купівлі - продажу став ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 575 ЦК України передбачено, що окремим видом застави є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року із змінами та доповненнями передбачено, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення дії іпотечного договору.

Як вбачається з пункту 6.4. кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що строк дії договору - період з моменту набрання ним юридичної сили до 26.12.2013 року.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишилися невиконаними з будь - яких причин. Припинення строку дії договору не тягне за собою припинення зобов'язань, що випливають з цього договору.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року із змінами та доповненнями передбачено підстави припинення іпотеки, зокрема у зв'язку із припиненням основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Як вбачається з матеріалів справи строк дії основного договору під час звернення банку до суду не сплинув, заборгованість за кредитним договором не погашено.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року із змінами та доповненнями у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, в тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття права власності на предмет іпотеки. У зв'язку з чим посилання ОСОБА_2 на те, що під час продажу спірної квартири до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою є необґрунтованими і судовою колегією не приймаються.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Матеріали справи свідчать про те, що спірну квартиру ОСОБА_2 продано без згоди іпотекодержателя ані на прилюдних торгах (аукціоні), ані під час ліквідаційної процедури боржника.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, не дослідивши повно обставини справи та не надавши належну оцінку доказам у справі дійшов помилкового висновку щодо відмови банку в задоволенні позову.

За таких обставин судова колегія вважає за необхідне рішення суду - скасувати та задовольнити апеляційну скаргу банку.

Питання щодо стягнення судового збору вирішено відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.2.ч. 1 ст. 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» - задовольнити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2013 року - скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 20 від 26 грудня 2007 року ОСОБА_3 в розмірі 13119386, 41 грн. пені та 3372580, 48 доларів США, (що еквівалентно 26957035,78 грн.), яка складається з пені за прострочення погашення кредиту в сумі 10784717,03 грн., пені за прострочення погашення процентів у сумі 2334669,38 грн., суми непогашеного кредиту в розмірі 2382796,72 доларів США, суми простроченої заборгованості по процентах в розмірі 989783, 76 доларів США на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» за договором іпотеки № 16/08 - Б від 09.06.2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру НОМЕР_1, що розташована в літ. «В-5» будинку АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 25.11.2011 року за реєстровим номером № 2205 шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року з дотриманням вимог цього закону та ст. 39 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року із змінами та доповненнями за ціною, встановленою на підставі оцінки суб'єктом оціночної діяльності на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна та судові витрати в розмірі 114,70 грн.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: