Ухвала суду № 37620864, 06.03.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-8450/2011

Провадження № 22-ц/779/339/2014

Категорія 53

Головуючий у 1 інстанції Барашков В. В.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Беркій О.Ю., Горблянського Я.Д.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: представника апелянта - прокурора Івано-Франківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кітраля С.І., представника позивача - ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» Чебачової Ю.О., відповідача-позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", за участю Прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, до ОСОБА_4 про стягнення незаконно виплачених коштів, зустрічним позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про стягнення коштів,

за апеляційною скаргою Прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на рішення Івано-Франківського міського суду від 20 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

В липні 2009 року Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (далі - Підприємство, ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення незаконно виплачених коштів, мотивуючи позовні вимоги тим, що перебуваючи на посаді директора, відповідач своїми неправомірними діями завдав шкоди Підприємству. Так, під час проведення ревізії Контрольно-ревізійним департаментом Міністерства оборони України було встановлено порушення норм п.1.1 Положення про додаткове матеріальне заохочення керівників та працівників Підприємства та ст.38 Закону України "Про власність" (до 27.04.2007 року), при цьому також порушено вимоги п.9 ст.65 Господарського кодексу України та вимоги п.14.1 Методичних рекомендацій щодо організації матеріального стимулювання праці працівників підприємств і організацій. Зокрема, актом ревізії №234/43/16 від 16.02.2009 року встановлено, що на підставі наказів директора Підприємства від 25.04.2007 року №91-в, від 23.11.2007 року №215-в, від 27.05.2008 року №92-в та актів комісії розподілу чистого прибутку від 06.12.2006 року, від 23.11.2007 року, від 08.02.2008 року відповідачу в книзі нарахування заробітної плати було нараховано винагороду в розмірі 95300 грн. за підсумками 2005 року, 99400 грн. за підсумками 2006 року та 114100 грн. за підсумками 2007 року. Отримання винагороди проводилось коштами та лісоматеріалами. Рішення про дані виплати були прийняті без участі органу управління (МО України), що є порушенням п.3.2 контракту, укладеного між Міністерством оборони України та відповідачем. Під час проведення іншої ревізії актом №08-21/05-05 від 03.04.2009 року було встановлено, що відповідачу проводилось нарахування та виплата надбавки за вислугу років в розмірі 40% до посадового окладу на підставі наказу №18-в від 17.01.2008 року та колективного договору всупереч п.3.1 укладеного з відповідачем контракту, де передбачено нарахування та виплату даної надбавки в розмірі 25% до посадового окладу. Таким чином ОСОБА_4 зайво нарахована надбавка за вислугу років на загальну суму 4010,17 грн. та зайво перераховано до державних цільових фондів кошти в сумі 1467,72 грн. Крім цього ревізією при перевірці дотримання законодавства при нарахуванні та здійсненні виплат заробітної плати працівникам за час відпустки встановлено, що в порушення п.3,4 Порядку обчислення середньої заробітної плати впродовж 2008 року при нарахуванні відпускних в розрахунок включалися виплати одноразового характеру (компенсації за невикористані відпустки) та одноразова винагорода за підсумками роботи за рік включена до середнього заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік, що призвело до переплати заробітної плати за час відпустки ОСОБА_4 на загальну суму 9133,55 грн. Такими неправомірними діями відповідача позивачу завдано шкоди. Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 на свою користь 321943,72 грн.

У січні 2012 року ОСОБА_4 подав зустрічний позов, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути на його користь з Підприємства додаткове матеріальне заохочення за рахунок чистого прибутку підприємства за 2008 рік в сумі 108764,44 грн. та невиплачене додаткове матеріальне заохочення за 2007 рік в сумі 96440,47 грн. (на дану суму йому була виписана продукція в Чернівецькому віськовому лісгоспі, однак ним не отримана). Позов мотивував тим, що працював на Підприємстві з грудня 1986 року по лютий 2009 року. В період з 2006 року по 2009 рік на Підприємстві діяло Положення про додаткове матеріальне заохочення керівників та працівників, яке являлось частиною колективного договору і передбачало виплату працівника комбінату частини чистого прибутку, отриманого підприємством. Відповідно до даного Положення, фінансових планів Підприємства та інших нормативних документів йому було нараховано за 2007 рік додаткове матеріальне заохочення з вирахуванням податків в сумі 96440,47 грн. (на дану суму йому була виписана продукція в Чернівецькому віськовому лісгоспі, однак ним не отримана). У 2008 році на виконання вимог ст.65 п.9, ст.75 п.9 ГК України, фінансового плану на 2008 рік, затвердженого Міністром оборони України і узгодженого з Кабінетом Міністрів України, діючого Положення та п.8.1.1. Галузевої угоди т.в.о. директора Підприємства Іванців В.Д. видав розпорядження №72 від 02.02.2009 року "Про підготовку необхідної документації для нарахування додаткового матеріального заохочення за 2008 рік". Однак, в порушення ст.ст.9, 16 та ст.247 п.3 КЗпП та вимог фінансового плану новий т.в.о. директора Бережанський І.І. без погодження з об'єднаним профспілковим комітетом змінив умови договору про працю та відмінив вищевказане розпорядження, чим грубо порушено ст.22 Закону України "Про оплату праці". Вважає, що йому незаконно не було нараховано додаткове матеріальне заохочення за 2008 рік в сумі 108764,44 грн. Посилаючись на наведене, просив стягнути з Підприємства на свою користь 205204,91 грн.

30.03.2012 року до участі в справі було залучено Прокуратуру Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 вересня 2013 року в задоволенні позовних вимог ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" на користь ОСОБА_4 кошти на загальну суму 205204,91 грн.

На вказане рішення Прокуратура Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що всупереч ст.215 ЦПК України судом в описовій частині рішення не наведено узагальненого викладу позиції відповідача, пояснень осіб, які беруть участь у справі, доказів, досліджених судом, мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, які докази бере суд до уваги чи відхиляє докази, подані сторонами. Судом при прийнятті рішення не взято до уваги письмові та усні пояснення представника позивача щодо обґрунтування позовних вимог та заперечення, надані на зустрічну позовну заяву.

Крім того апелянт зазначає, що при задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо стягнення з Підприємства невиплачених коштів суд не навів обгрунтувань такого висновку. Зокрема, судом не враховано такі обставини. Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що за 2007 рік додаткове матеріальне заохочення йому, як директору Підприємства, нараховано в сумі 114100 грн., відповідно до наказу №92-в від 27 травня 2008 року, однак дане твердження є безпідставним, оскільки зазначеним наказом передбачено нарахування та виплату виключно управлінському персоналу, а не директору Підприємства. Судом не обґрунтовано підстав задоволення позовної вимоги про стягнення матеріального заохочення за 2008 рік. При цьому суд залишив поза увагою заперечення представника позивача про те, що дана вимога є безпідставною, оскільки відповідно до п.5.1 Положення від 5 червня 2006 року нарахування та виплата додаткового матеріального заохочення згідно з даним Положенням проводиться за 2005, 2006, 2007 роки. На 2008 рік такого положення затверджено не було. Про відсутність підстав для задоволення даної вимоги свідчить і те, що розподіл чистого прибутку за вказаний період не здійснювався, акти про такий розподіл не складались, накази про нарахування та виплату матеріального заохочення не видавались, а всі кошти підприємства правомірно спрямовувались на виплату заробітної плати, погашення податкового боргу та інших обов'язкових платежів. Також апелянт зазначає, що судом безпідставно поновлено провадження у справі, яке було зупинено до вирішення кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. Поновивши провадження у справі без вирішення обставин, що стали причиною для її зупинення, судом прийнято необґрунтоване рішення у справі. В зв'язку з наведеним апелянт просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» задовольнити та стягнути з ОСОБА_4 незаконно нараховані кошти в сумі 321943,72 грн., а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник прокуратури апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній мотивів та просив її задовольнити.

Підтримала апеляційну скаргу і представник Підприємства, яку просила задовольнити.

ОСОБА_4 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, оскільки рішення суду є законним та обґрунтованим.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін і їх представників, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" не надало суду належних та допустимих доказів протиправної поведінки відповідача-позивача під час виконання своїх посадових обов'язків, внаслідок якої на підприємстві виникла пряма дійсна шкода.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4, суд виходив з того, що оскільки встановлено правомірність поведінки ОСОБА_4 щодо фактичної виплати додаткового матеріального заохочення директору, управлінському персоналу та працівникам Підприємства за підсумками 2005-2007 років, вимоги зустрічного позову є обґрунтованими.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

Згідно ч.3 ст.10, ч.1, 3, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом вірно встановлено, що ОСОБА_4 працював на ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" з 1986 року. Наказом Міністра оборони України № 242 від 26.07.2000 року ОСОБА_4 призначено на посаду директора Підприємства та укладено з ним трудовий контракт на термін до 26.07.2005 року, який в подальшому був продовжений до 29.12.2009 року (т.2, а.с.128-149).

Наказами ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" №91-в від 25.04.2007 року, №215-в від 23.11.2007 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №157 від 28.02.2005 року та згідно "Положення про додаткове матеріальне заохочення керівників та працівників Підприємства" на підставі показників виконання фінансового плану за 2005-2006 роки, ОСОБА_4 було нараховано та частково виплачено грошові кошти. Наказом Підприємства №92-в від 27.05.2008 року на виконання наказу Мінекономіки №117 від 31.03.2006 року, "Положення про додаткове матеріальне заохочення керівників та працівників Підприємства", на підставі показників виконання фінансового плану за 2007 рік відповідачу-позивачу було нараховано та частково виплачено грошові кошти.

Висновком комісійної додаткової судово-економічної експертизи №1087 від 27.02.2012 року, призначеної під час провадження у кримінальній справі №2011204000006, встановлено, що порядок розподілу чистого прибутку ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", у тому числі, для призначення, нарахування та виплати протягом 2007-2008 років додаткового матеріального заохочення керівникам і працівникам по результатах фінансово-господарської діяльності комбінату за 2005-2007 роки регламентувався наступними положеннями нормативно-правових актів: ч.2 ст.57, ч.9 ст. 65, ч.8, 9 ст.75, ч.3 ст. 142 ГК України; ст.38 ЗУ "Про власність"; ст.7 ЗУ "Про колективні договори і угоди"; абз.2, п.6 Постанови КМУ від 15.01.2005 №50; Розпорядженням КМУ від 13.04.2005 року № 95-р ; Наказом Мінекономіки України №173 від 21.06.2005 року; п.п. 5.2., 8.2. Статуту ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат"; Положеннями про додаткове матеріальне заохочення керівників та працівників ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" від 05.06.2005 року б/н на 2007 рік; Порядком визначення суми додаткового матеріального заохочення, яке виплачується працівникам ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" від 05.06.2006 року Наказом Мінфіну України № 1213 від 19.12.2006 року (т.3, а.с.13-34).

Відповідно до ухвали Апеляційного суду Львівської області від 31.05.2013 року (т.3, а.с.7-9), колегія суддів апеляційногої інстанції прийшла до висновку проте, що суд першої інстанції, перевіривши у встановленому порядку приводи і підстави для винесення постанови про порушення відносно ОСОБА_4 кримінальної справи за ознаками вчинення злочину, передбаченого п.5 ст. 191 КК України, порядок винесення даної постанови представником органу досудового слідства, прийшов до вірного висновку про скасування постанови слідчого про порушення кримінальної справи. На думку колегії суддів, оскаржуване рішення є достатньо вмотивованим наявністю в матеріалах справи висновку №1166/3327 судово-економічної експертизи ЛНДІСЕ від 26.08.2011 року, яким не підтверджується протиправна поведінка ОСОБА_4, а також висновку економічного дослідження №2148/11-19 Київського НДІСЕ від 17.03.2011 року, висновків додаткової судово-економічної експертизи №№ 1087, 1088, 1092, 13002 Харківського НДІСЕ від лютого-травня 2012 року, які також підтверджують правомірність поведінки ОСОБА_4 щодо фактичної виплати додаткового матеріального заохочення директору, управлінському персоналу та працівникам підприємства за підсумками 2005-2007 років.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись з позовом, ДП"Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" посилалося на незаконність нарахування ОСОБА_4 винагороди в розмірі 95300 грн. за підсумками 2005 року, 99400 грн. за підсумками 2006 року та 114100 грн. за підсумками 2007 року, зазначаючи при цьому, що рішення про дані виплати були прийняті без участі органу управління (МО України), що є порушенням п.3.2 контракту, укладеного між Міністерством оборони України та відповідачем.

Накази ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", на підставі яких проведено виплату ОСОБА_4 (№91-в від 25.04.2007 року, №215-в від 23.11.2007 року, №92-в від 27.05.2008 року), прийняті відповідно до Постанови КМУ №157 від 28.02.2005 року, "Положення про додаткове матеріальне заохочення керівників та працівників Підприємства на підставі показників виконання фінансового плану за 2005-2007 роки.

Згідно зазначених наказів прийнято рішення провести виплату із фонду матеріального заохочення директору та управлінському персоналу.

Питання додаткового матеріального стимулювання керівників та працівників підприємства регламентовано Положенням "Про додаткове матеріальне заохочення керівників та працівників ДП "Івано-Франківський ліспромкомбінат" Міністерства оборони України", затвердженим директором Підприємства при погодженні з Головою об'єднаного профспілкового комітету Підприємства (далі Положення)(т.1, а.с.19).

Пунктом 1.1. Положення передбачено, що на додаткове матеріальне заохочення працівників комбінату використовується 35% чистого прибутку за звітний рік, який залишається у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків та платежів. Термін дії Положення встановлено з пролонгацією, тобто до часу введення в дію нових нормативних документів, вимогам яких дане Положення не буде відповідати.

Положення розроблено на підставі ст.65 п.9, ст.75 п.5, 6 Господарського кодексу України, ст.38 Закону України "Про власність", ст.2 Закону України "Про оплату праці".

Згідно ч.1 ст.38 Закону України "Про власність" прибуток, що залишається у державного підприємства після сплати податків та інших платежів у бюджет (чистий прибуток), надходить у розпорядження трудового колективу підприємства. Частина цього прибутку передається у власність членів трудового колективу в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Згідно ч.9 ст.65 Господарського кодексу України рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами управління за участі трудового колективу і уповноважених ним органів.

Положенням ч.8 ст.75 Господарського кодексу України передбачено, що державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю: амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва; фонд споживання (оплати праці); резервний фонд; інші фонди, передбачені статутом підприємства. Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

На підставі Положення директором Підприємства при погодженні з Головою об'єднаного профспілкового комітету Підприємства 05.06.2006 року було затверджено Порядок визначення суми додаткового матеріального заохочення, яке виплачується працівникам ДП "Івано-Франківський ліспромкомбінат" Міністерства оборони України" з чистого прибутку по результатах фінансово-господарської діяльності комбінату за рік (т.1, а.с.91).

Положенням абзацу 4 п.3.2 Контракту, укладеного з ОСОБА_4.(а.с.140-149), передбачено, що керівнику виплачується, зокрема, частина прибутку, що відповідно до ст.38 Закону України "Про власність" надходить у розпорядження трудового колективу(за його рішенням).

З огляду на наведене, нарахування та виплата ОСОБА_4 частини чистого прибутку здійснювалась згідно абзацу 4 п.3.2 Контракту, укладеного з ОСОБА_4, фінансових планів та звітів. Видання наказу органу управління у даному випадку не було передбачено.

Факт невиплати директору Підприємства ОСОБА_4 в повному об'ємі всіх коштів по додатковому матеріальному заохоченню за підсумками роботи підприємства у 2007-2008 роках та розмір такої заборгованості на суму 205204,91 грн., підтверджується відповідними розпорядженнями по Підприємству за 2008-2009 роки (т.1, а.с.147), висновком експертного дослідження Київського НДІ судових експертиз (т.1, а.с.161-166), фінансовими документами та актами по Підприємству (т.2, а.с.92-176, 187-194, 197-214, т.3, а.с.77).

Вірно встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні первісного позову та правомірно задовольнив позовні вимоги зустрічного позову.

Що стосується доводів апелянта про те, що визначення суми матеріального заохочення керівнику підприємства та його нарахування здійснювалось на підставі абзацу 2 п. 3.2 контракту, в зв'язку з чим таке нарахування є незаконним, оскільки здійснено без наказу директора Департаменту економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України. Такі доводи є безпідставними, так як із вищенаведеного слідує, що нарахування здійснювались згідно абзацу 4 п.3.2 контракту, яким не передбачалося видання наказу органом управління.

Викладені в апеляційні скарзі доводи, що стосуються неправильності визначення підприємством чистого прибутку, що призвело до незаконного нарахування та виплати додаткового матеріального заохочення ОСОБА_4 є безпідставними, оскільки дане питання було предметом розгляду по кримінальних справах, порушених щодо ОСОБА_4, в ході яких було підтверджено правомірність дій останнього.

Доводи апелянта щодо безпідставності поновлення провадження у справі не заслуговують на увагу, оскільки провадження у справі було поновлено законно після того, як відпали обставини, що були підставою для зупинення провадження у справі, що підтверджується ухвалою апеляційного суду Львівської області від 31 травня 2013 року, якою постанову судді Галицького районного суду м. Львова про скасування постанови про порушення кримінальної справи залишено без змін.

Не заслуговують на увагу також інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, які не підтверджуються матеріалами справи.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування з мотивів наведених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 20 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Ю. Беркій

Я.Д. Горблянський